22 лютого 2011 р. № 34/134-10-3685
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Н. Волковицької
Л.Рогач
за участю представників:
позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)
відповідачівне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)
третіх осібне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської міської ради
на постановувід 23.12.2010 р. Одеського апеляційного господарського суду
у справі№ 34/134-10-3685 господарського суду Одеської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛІ"
до Одеської міської ради
треті особи- Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Одиссей"
- Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради
провизнання договорів оренди землі такими, що припинили свою дію, визнання недійсними пункту договорів та стягнення на суму 31 943,15 грн.
ТОВ "ГАЛІ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог том 2 а.с. 1-3) про:
- визнання недійсними пункти 9.4.6 договорів оренди землі від 20.04.2006р. площею 308 кв.м -реєстровий № 3123, площею 547кв.м -реєстровий № 3122, площею 2644кв.м -реєстровий № 3124 за адресою: м. Одеса, пров. Мукачівський, 6/3;
- визнання договорів оренди землі від 20.04.2006 р. площею 308 кв.м -реєстровий № 3123, площею 547кв.м - реєстровий № 3122, площею 2644 кв.м -реєстровий № 3124 за адресою: м. Одеса, пров. Мукачівський, 6/3 такими, що припинили свою дію з моменту фактичного припинення користування ТОВ "ГАЛІ" земельними ділянками -з 04.01.2010 р.;
- стягнення з Одеської міської ради на користь ТОВ "ГАЛІ" надмірно сплаченої оренди у розмірі 31943,15 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.04.2006 р. між ТОВ "ГАЛІ" та Одеською міською радою були укладені спірні договори оренди земельних ділянок для організації будівництва та благоустрою прилеглої території. Після закінчення будівництва житловий будинок був прийнятий в експлуатацію, а 04.01.2010 р. будинок передано на баланс ОСББ "Одисей" на підставі акта приймання -передачі, тобто з цього часу земельні ділянки фактично перейшли у володіння та користування ОСББ "Одисей".
Звернення позивача щодо розірвання та переоформлення договорів оренди земельних ділянок задоволені не були.
Позивач зазначає, що пункт 9.4.6. договорів оренди земельних ділянок суперечить актам цивільного законодавства, а саме статті 21 Закону України "Про оренду землі" та статті 15 Закону України "Про плату за землю", що є підставою для визнання їх недійсними з огляду на приписи статей 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки примушення радою позивача оплачувати орендну плату до моменту переоформлення третіми особами права оренди на зазначені земельні ділянки суперечить чинному законодавству.
Крім того, позивач вказав, щодо відсутності підстав для сплати орендної плати з моменту припинення користування земельною ділянкою, у зв'язку з чим заявлені вимоги про повернення надмірно сплачених коштів.
В уточненнях до позовної заяви позивач зазначив, що підставами для розірвання договорів оренди, які є предметом спору, є перехід прав власності на житловий будинок (стаття 120 Земельного кодексу України, стаття 377 Цивільного кодексу України, стаття 7 Закону України "Про оренду землі") та використання землі не за цільовим призначенням (стаття 32 Закону України "Про оренду землі", статті 141, 143 Земельного кодексу України).
У відзиві на позовну заяву Одеська міська рада зазначала про необґрунтованість та безпідставність вимог позивача та просила відмовити у задоволенні позовної заяви.
Ухвалами господарського суду Одеської області від 20.09.2010 р. та від 20.10.2010 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб ОСББ "Одиссей" та Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради.
У поясненнях на позовну заяву ОСББ "Одиссей" підтримало позовні вимоги та зазначило, що 04.01.2010 р. ОСББ "Одиссей" прийняло на баланс від ТОВ "ГАЛІ" житловий будинок, розташований за адресою: м. Одеса, пров. Мукачівський, 6/3 на підставі акта приймання -передачі, тобто, на думку ОСББ, з моменту передання йому на баланс будинку, земельні ділянки, на яких розташований цей будинок знаходяться у фактичному володінні та користуванні ОСББ "Одиссей", а ТОВ "ГАЛІ" припинило користування земельними ділянками.
Рішенням господарського суду Одеської області від 04.11.2010 р. (суддя Фаєр Ю.Г.) у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції, посилаючись на норми Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" дійшов висновку щодо необґрунтованість позовних вимог.
За апеляційної скаргою ТОВ "ГАЛІ" Одеський апеляційний господарський суд (судді: Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я., Лавренюк О.Т.) переглянувши рішення господарського суду Одеської області від 04.11.2010 р. в апеляційному порядку, постановою від 23.12.2010 р. скасувати його частково, позов задовольнив частково, визнав такими, що припинили свою дію договори оренди землі від 20.04.2006р., площею 308 кв.м -реєстровий №3123, площею 547 кв.м. -реєстровий номер 3122, площею 2644 кв.м. -реєстровий №3124, за адресою:м. Одеса, пров. Мукачівський, 6/3. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд апеляційної інстанції посилаючись, зокрема, на приписи статей 120, 141 Земельного кодексу України та статтю 377 Цивільного кодексу України зазначив, що вимоги ТОВ "ГАЛІ" про припинення договорів оренди землі у зв'язку з тим, що ОСББ "Одисей" набуло право власності на будинок, є обґрунтованими.
Одеська міська рада подала Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2010 р. скасувати, а рішення суду першої інстанції від 04.11.2010 р. залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги тим, що судом апеляційної інстанції не були враховані положення статті 16 Цивільного кодексу України, не правильно застосовані положення Закону України "Про оренду землі" щодо припинення договору оренди землі у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ГАЛІ"просило постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "ГАЛІ", зокрема, про визнання, укладених між сторонами договорів оренди землі від 20.04.2006 р. площею 308 кв.м -реєстровий № 3123, площею 547кв.м -реєстровий № 3122, площею 2644 кв.м -реєстровий № 3124 за адресою: м. Одеса, пров. Мукачівський, 6/3 такими, що припинили свою дію з моменту фактичного припинення користування ТОВ "ГАЛІ" земельними ділянками -з 04.01.2010 р., обґрунтовуючи вимоги тим, що після закінчення будівництва житловий будинок був прийнятий в експлуатацію, а 04.01.2010 р. будинок передано на баланс ОСББ "Одисей" на підставі акта приймання -передачі, тобто з цього часу земельні ділянки фактично перейшли у володіння та користування ОСББ "Одисей", з посиланням на приписи статей 120, 143 Земельного кодексу України, статтю 377 Цивільного кодексу України, статті 7, 32 Закону України "Про оренду землі".
Пунктом 1 статті 92 Земельного кодексу України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За приписами пункту 2 статті 20 Господарського суду України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами.
За приписами статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
За статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами -землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).
Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно зі статтею 142 Конституції матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Відповідно до пункту 34 статті 26, пункту 2 статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду) вирішується на пленарному засіданні ради -сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Тобто, наявність рішення відповідного органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду чинним земельним законодавством визначається в якості обов'язкової передумови подальшого укладення договору оренди земельної ділянки, а, відтак, договір оренди є наслідком виконання відповідного рішення органу місцевого самоврядування.
Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
За приписами статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).
Статтею 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти, до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.
Згідно зі статтею 123 Земельного кодексу України передача земельних ділянок в постійне користування передбачає проходження певної процедури по виготовленню технічної документації, її погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання.
Таким чином, виходячи зі змісту зазначених норм, підставою для припинення права користування земельною ділянкою є перехід права власності на житловий будинок, споруду, будівлю.
Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що здійснюючи судовий розгляд справи судом апеляційної інстанції не надавалась оцінка наявності підстав припинення спірних договорів оренди землі в наслідок передання житлового будинку, збудованого на вказаній земельній ділянці, на баланс іншій особі, в розумінні приписів чинного законодавства, зокрема, статей 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України; набуття та припинення права власності на житловий будинок.
За приписами процесуального законодавства, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та правильно витлумачив ці норми права.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова у справі підлягає скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2010 р. у справі № 34/134-10-3685 господарського суду Одеської області скасувати, справу направити на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Головуючий суддя Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач