22 лютого 2011 р. № 37/185пн
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Н. Волковицької
Л.Рогач
за участю представників:
позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)
відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"
на постановувід 30.11.2010 р. Донецького апеляційного господарського суду
у справі№ 37/185пн господарського суду Донецької області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-виробничого підприємства "Інтертех"
до Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"
прозобов'язання прийняти продукцію
У травні 2009 року ТОВ Інженерно-виробниче підприємство "Інтертех" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ВАТ Металургійний комбінат "Азовсталь" про зобов'язання відповідача прийняти продукцію, перелік якої погоджено сторонами у специфікації № 3 від 15.07.2008 р. до договору № 4600031937/502 від 15.01.2008 р., посилаючись на приписи статей 525, 526, 651, 655, 689, 690, 692, 712 Цивільного кодексу України та статті 193, 265 Господарського кодексу України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за умовами укладеного між сторонами договору від 15.01.2008 р. продукція постачається в строки, визначені у специфікаціях до договору. Пунктом 4 специфікації № 3 від 18.08.2008 р. строк поставки -50 календарних днів з моменту підписання цієї специфікації обома сторонами.
Вказана специфікація № 3 від 18.08.2008 р. відповідачем була підписана 18.08.2008р., а позивачем -15.09.2008 р., тобто строк поставки обраховується з 15.09.2008 р. до 04.11.2008 р.
Однак, листом від 15.10.2008 р. № 07-03/1263 відповідач повідомив про припинення приймання постачань продукції та запропонував зупинити відвантаження продукції за вказаною специфікацією до письмового повідомлення відповідача, на підставі чого замовлена відповідачем продукція згідно із специфікацією № 3 від 18.08.2008 р. залишилась зберігатися на складі позивача.
ВАТ Металургійний комбінат "Азовсталь" не повідомив про готовність прийняти продукцію, 05.12.2008 р. доставлена відповідачу продукція прийнята ним не була, що свідчить про ухилення відповідача від виконання зобов'язань за договором.
ВАТ Металургійний комбінат "Азовсталь" просило відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що листом від 15.10.2008 р. № 07-03/1263 у зв'язку з критичною фінансовою ситуацією на ринку просив позивача не відвантажувати продукцію до письмового повідомлення, а тому, посилаючись на приписи статей 181, 188 Господарського кодексу України, оскільки від позивача у двадцятиденний строк після отримання пропозиції не надійшло заперечень відносно зміни строків поставки, на думку відповідача, вказана пропозиція була позивачем прийнята.
Рішенням господарського суду Донецької області від 17.09.2009 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.11.2009 р. рішення суду першої інстанції було скасовано та прийнято нове рішення, яким зобов'язано ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" прийняти продукцію, перелік якої погоджено у специфікації № 3 від 18.08.2008 року до договору № 4600031937/502 від 15.01.2008 р.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2010 р. рішення та постанова скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду рішення господарського суду Донецької області від 13.10.2010 р. (суддя Підченко Ю.О.) позовні вимоги задоволені, зобов'язано ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" протягом 30-денного строку з дня набрання рішення законної сили, прийняти від ТОВ "Інженерно-виробниче підприємство "Інтертех" продукцію, перелік якої погоджено сторонами у специфікації №3 від 15.07.08р. до договору №4600031937/502 від 15.01.2008 р., зазначену у резолютивній частині рішення.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог.
За апеляційною скаргою ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" Донецький апеляційний господарський суд (судді: Діброва Г.І., Чернота Л.Ф., Шевкова Т.А.) переглянувши рішення господарського суду Донецької області від 13.10.2010 р. в апеляційному порядку, постановою від 30.11.2010 р. змінив його, в частині зазначення дати специфікації, змінивши її на 18.08.2008 р. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Суд апеляційної інстанції зокрема зазначив, що Лист відповідача №07-03/1263 від 15.10.2008 р. з проханням до позивача не здійснювати поставку продукції за специфікацією №3 від 18.08.2008 р. до договору без його письмового повідомлення за своєю природою не може вважатися правочином про внесення змін до строку постачання продукції або розірвання договору, у зв'язку з чим дійшов висновку, що за відповідачем залишився обов'язок прийняти продукцію від позивача.
ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.
Скаржник зазначає, що згідно з пунктом 4.2 укладеного між сторонами договору, продукція повинна бути поставлена в обумовлені у специфікації до договору строки. Специфікацією № 3 від 18.08.2008 р. передбачена поставка товару в строк 50 днів з дати підписання специфікації, яка сторонами була підписана 18.08.2008 р., тобто строк поставки закінчився 07.10.2008 р.. Проте, в обумовлений договором строк позивачем поставка товару здійснена не була, а позивач спробував здійснити поставку частини товару 05.12.2008 р., тобто з пропуском встановленого договором строку, при цьому, доказів здійснення позивачем поставки товару у встановлений строк матеріали справи не містять.
Заявник касаційної скарги посилаючись на приписи статті 529 Цивільного кодексу України зазначив, що ані договором, ані специфікацією не встановлено право позивача здійснювати поставку продукції частинами або партіями.
Крім того, згідно зі статтею 670 Цивільного кодексу України у випадках якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Скаржник також зазначив, з посиланням на приписи статей 525, 598, 610, 615, 612 Цивільного кодексу України та пункт 9.10 договору, що покупець згідно вимог чинного законодавства та умов договору внаслідок невиконання позивачем своїх зобов'язань щодо поставки товару в обумовлений строк, скористався своїм правом відмови від приймання продукції.
Заявник касаційної скарги зазначив, що направлення відповідачем листа з проханням не здійснювати відвантаження продукції до надання письмового повідомлення можна розцінювати як пропозицією про зміну умов договору щодо строків поставки, і у випадку непогодження позивача змінити такі строки, він повинен був направити відповідачу відповідний лист, що позивачем здійснено не було, що свідчить про прийняття пропозиції відповідача позивачем. А якщо взяти до уваги доводи позивача про неприйняттям ним пропозиції відповідача щодо змінити строків поставки, то така поставка позивачем мала бути здійснена в повному обсязі протягом встановленого договором строку, що позивачем здійснено не було.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 15.01.2008 р. між ТОВ Інженерно-виробниче підприємство "Інтертех" (Постачальник) та ВАТ Металургійний комбінат "Азовсталь" (Покупець) було укладено договір купівлі - продажу № 4600031937/502, згідно пунктами 1.1. та 12.3 якого Постачальник зобов'язувався поставити, а Покупець прийняти та сплатити продукцію, зазначену у відповідних Специфікаціях до цього договору.
Продукція поставляється на умовах, викладених у даному договорі або в Специфікаціях.
Строк дії договору до 21.12.2009р.
Відповідно до розділу 4 договору продукція поставляється на умовах DDP ВАТ "МК "Азовсталь", якщо інші умови поставки не будуть визначені в Специфікаціях. Продукція повинна бути поставлена в строки, передбачені в специфікаціях до договору.
Згідно зі специфікацією № 3 від 18.08.2008 р. сторони дійшли згоди щодо постачання визначеної продукції на умах DDP (склад Покупця) зі строком поставки - 50 календарних днів з дати підписання даної специфікації обома сторонами та на умовах 100% сплати вартості продукції по факту її отримання на складі Покупця протягом 20 банківських днів з дати поставки і отримання Покупцем визначених у договорі документів та рахунку на попередню оплату.
Судами також було встановлено, що 15.10.2008р. відповідач направив позивачу лист № 07-03/1263, в якому просив не здійснювати поставку продукції за специфікацією № 3 від 18.08.2008 р. до договору № 4600031937/502 до письмового повідомлення.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Інженерно-виробниче підприємство "Інтертех" направив ВАТ "МК "Азовсталь" лист № 535 від 02.12.2008 р., в якому посилаючись на витрати щодо зберігання продукції, сплату відсотків по банківським кредитам внаслідок неодержання оплати, повідомив Покупця про те, що перша партія замовленої продукції буде поставлена 05.12.2008 р.
04.12.2008 р. ТОВ Інженерно-виробниче підприємство "Інтертех" була виписана видаткова накладна № 95 на частину визначеної у специфікації № 3 продукції, та відрядив свого співробітника до Покупця для відвантаження обладнання.
Відповідач відмовився від прийняття доставленої продукції , про що складено акт працівниками позивача від 05.12.2008 р.
Предметом спору у даній справі є вимога ТОВ Інженерно-виробниче підприємство "Інтертех" про зобов'язання ВАТ "МК "Азовсталь" прийняти продукцію, перелік якої погоджено сторонами у специфікації № 3 від 15.07.2008 р. до договору № 4600031937/502 від 15.01.2008 р., на підставі статей 525, 526, 651, 655, 689, частини 4 статті 690, статей 692, 712 Цивільного кодексу України та статей 193, 265 Господарського кодексу України.
Відносини поставки регулюються нормами статті 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві передбачений статтею 662 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 вказаного Кодексу).
За приписами статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до статті 669 цього Кодексу кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.
Статтею 670 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
У відповідності ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суди першої та апеляційної інстанції здійснюючи судовий розгляд справи дійшли висновку, що обов'язок покупця прийняти продукцію за договором прямо випливає із положень статті 689 Цивільного кодексу України та умов договору.
При цьому, судами було зазначено, що за змістом листа від 15.10.2008 р. за № 07-03/1263, відповідач відмовився від поставки продукції, однак його посилання на пункт 9.4 спірного договору необґрунтовано, оскільки вказаний лист містить посилання на те, що відповідач клопоче перед позивачем не здійснювати постачання продукції -електрообладнання за специфікацією № 3 від 18.08.2008 р. до договору № 4600031937/502 від 15.01.2008 р. до письмового повідомлення про готовність прийняти вказані запасні частини, що суперечить вимогам статей 651, 652, 654 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Скасовуючи судові рішення та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції Вищий господарський суд України у постанові від 02.11.2010 р., зокрема, зазначав, що судами не було надано оцінки специфікації № 3 від 15.07.2008 р. до договору № 4600031937/502 від 15.01.2008 р., із витребуванням оригіналу цієї специфікації за для з'ясування відповідності їй наявних у матеріалах справи копій, які відрізняються, а також із зазначенням про необхідність дослідження умов договору, та встановлення обставини справи щодо дотримання сторонами умов договору, і зокрема, пункту 9.4 договору та наявність підставі у відповідача щодо відмови від зобов'язання.
Здійснюючи судовий розгляд справи та задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, щодо відсутності підстав у відповідача відмовлятися від зобов'язання згідно листа від 15.10.08р. за № 07-03/1263 та неприйняття електрообладнання.
Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що пунктом 4.2 договору встановлено, що продукція має бути поставлена у строки, визначені у специфікації до договору. При поставці автомобільним транспортом, датою поставки продукції є дата передачі продукції представнику покупця на складі покупця у відповідності з товарно -транспортною накладною.
Специфікацією № 3 від 18.08.2008 р. до договору встановлений перелік товару, його вартість, строки поставки та порядок розрахунку.
Пунктом 4 специфікації встановлено, що строк поставки становить 50 днів с дати підписання специфікації обома сторонами.
Специфікація вступає в силу з моменту її підписання сторонами (пункт 8 специфікації).
При цьому, пунктом 9.4 договору, зокрема, встановлено, що у випадку прострочення поставки будь -якої партії продукції більш, ніж на 10 календарних днів, Покупець має право відмовитися від виконання зобов'язань по договору та/або розірвати договір в односторонньому порядку, повідомивши про це Продавця.
Як вбачається з матеріалів справи, листом від 02.12.2008 р. № 535 ТОВ Інженерно-виробниче підприємство "Інтертех" повідомило ВАТ "МК "Азовсталь" про поставку першої партії 05.12.2008 р., з подальшою поставкою товару згідно графіку руху перевізного транспорту в міру приймання товариством попередніх партій (том 1 а.с. 14).
У видатковій накладній № 95 від 04.12.2008 р., виданій на підставі рахунку № 160 від 04.12.2008 р. до договору № 4600031937/502 від 15.01.2008 р., визначено найменування товару на загальну суму 17 712,00 грн. (том 1 а.с. 15).
При цьому, специфікацією № 3 від 18.08.2008 р. сума товару становить 128 442,00 грн.
Згідно з товарно -транспортної накладної № 01АА від 04.12.2008 р., яка в силу пункту 4.2 договору є підтвердженням передання продукції покупцю, на адресу ВАТ "МК "Азовсталь" вантажовідправником - ТОВ "Інтертех" направлено товару на суму 210 207,60 грн. (том 1 а.с. 47).
Проте, здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції не з'ясовувались питання та не встановлювались обставини, зокрема, щодо:
- факту поставки продукції відповідно до умов договору та специфікації № 3 від 18.08.2008 р. до цього договору, відповідність кількості замовленої та поставленої продукції, можливість проведення продавцем поставки продукції частинами (партіями), підтвердження поставки саме замовленої продукції;
- строків такої поставки, момент виникнення у продавця обов'язку здійснення поставки, з урахуванням пунктів 4 та 8 специфікації № 3 від 18.08.2008 р., а також наявності прострочення поставки з боку продавця, з огляду на вимоги пункту 9.4 договору та листа Покупця від 15.10.2008 р. fax № 07-03/1263 та наявності у покупця підстав для відмови від прийняття продукції;
- відмови покупця від прийняття товару в момент його поставки (05.12.2008 р.) чи відмови покупця від зобов'язань за договором в цілому.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, у зв'язку з чим рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись пунктом 3 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2010 р. у справі № 37/185пн та рішення господарського суду Донецької області від 13.10.2010 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Головуючий суддя Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач