Справа № 2-662/2011 р.
10 березня 2011 року Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Захарової І.О.
при секретарі - Цивінській К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Євпаторії справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернулася в суді із вимогами до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 28 жовтня 2008 року між ними укладений договір позики , оформлений в формі розписки . За договором відповідачка взяла у борг у позивачки 1600 доларів США під 10% щомісяця та зобов'язалася повернути одержані кошти та проценти за користування ними в повному обсязі 28.11.2008 р. Проте, до теперішнього часу своє зобов'язання не виконала. Заборгованість складає 43292,61 грн, з яких 12733,12 грн - сума основного боргу (відповідно до курсу валют) та 30559,49 грн - проценти за користування грошима протягом 24 місяців. Невиконання грошового зобов'язання тривалий час потягла необхідність вживати заходів щодо повернення боргу, постійно телефонувати відповідачці з нагадуваннями про необхідність повернення грошей. Неправомірна поведінка відповідачки завдала позивачці моральної шкоди, компенсацію за яку вона визначає в 1700 грн.
В судовому засіданні представник дивачки підтримав позовні вимоги у повному обсязі, дав пояснення відповідні викладеному в позовній заяві та просив задовольнити позовні вимоги його довірительки.
Представник відповідачки визнав позовні вимоги частково. Не заперечував проти заборгованості в сумі еквівалентній предмету позики - 1600 доларів США та 10% за один місяць користування грошима, як зазначено в договорі, тобто іще на 160 доларів США. Також пояснив, що боргові зобов'язання його довірителькою не виконані взагалі до теперішнього часу з причин її матеріального становища. Також вважав, що поведінка його довірительки не завдає моральної шкоди позивачці просив в частині вимог , що не визнається - відмовити.
З матеріалів справи виходить, що 28 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір позики , оформлений в формі розписки (оригінал на а.с. 6).
За договором відповідачка взяла у борг у позивачки 1600 доларів США під 10% щомісяця та зобов'язалася повернути одержані кошти та проценти за користування ними в повному обсязі 28.11.2008 р.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Отже , 28.10.2008 року між сторонами був укладений договір позики в простій письмовій формі, з якого у відповідача виникають грошові зобов'язання перед позивачем.
Однак у вказаний строк ОСОБА_2 гроші не повернула, чим порушила своє зобов'язання. Повне невиконання грошового зобов'язання відповідача спостерігається і на момент розгляду справи.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Згідно з положеннями статей 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з офіційним курс НБУ долара США до гривні України (а.с.7) сума боргу на час розгляду справи в суді складає 12733,12 грн.
Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Підстави , передбачені ст. 617 ЦК України для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов'язання - відсутні.
Згідно ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України
Із змісту договору, що укладений між сторонами вбачається , що сторонами передбачені такі умови і встановлений розмір процентів за користування коштами в розмірі 10% на місяць, що складає від предмету позики 160 доларів. Підстави вважати, що укладені сторонами договори позики безпроцентні, відповідно до ч. 2 ст. 1048 ЦК України - відсутні.
Відповідно до приписів ст.. 1048 ЦК України, у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Договір сторін не передбачає спеціальні умови щодо обмеження строку сплати процентів, а тому відповідачка має сплатити позивачці 10% за користування позикою за весь час затримки . що складає 30 559, 49 грн ( 1600 доларів США Х10%Х24 місяцяХ7,9582).
Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення,невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу , який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до ст.3 Цивільно-процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановлену цивільно-процесуальним кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів.
У відповідності до ст.64 Конституції України право на звернення до суду за захистом своїх прав і свобод не підлягає обмеженню. Дане право гарантоване усім фізичним та юридичним особам,права і свободи чи інтереси яких порушені,незнані або ос порені.
Згідно ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права,свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у спосіб визначений законами України.
У відповідності до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,поданим у відповідності до норм ЦПК в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін.
Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Судом були надані рівні права сторонам процесу щодо подання доказів,їх дослідження і доведення перед судом їх переконливості.
Позивач надав достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження цивільного правопорушення з боку відповідача . За встановленими обставинами вбачаються підстави для задоволення вимог позивачки в частині стягнення з відповідачки боргу та процентів за користування коштами.
Суд також дослідив позовні вимоги позивачки щодо відшкодування їй компенсації за моральну шкоду, заподіяну їй неправомірною поведінкою відповідачки пов'язану із невиконанням грошового зобов'язання.
Факт неправомірної поведінки відповідачки доведений в суді. Суд також вважає, невиконання зобов'язання відповідачкою завдає моральної шкоди позивачці право на відшкодування якої передбачене ст.. 23 ЦК України, однак слід зазначити, що правовідносини між сторонами є договірними та регулюються спеціальними нормами. Застосування загальних норм, що регулюють відшкодування моральної шкоди (ст.. 1166,1167 ЦК України) в цьому випадку є неприпустимим.
Зі змісту договору позики від 28.10. 2008 року не вбачається умов щодо відшкодування моральної шкоди в разі порушення зобов'язання однією із сторін та сплати компенсації на користь іншої.
Згідно із ст.. 611 Цивільного кодексу України, відшкодування моральної шкоди є одним із правових наслідків порушення зобов'язання, якщо вони передбачені договором.
Оскільки сторони не передбачили такі правові наслідки порушення зобов'язання, то і правові підстави для стягнення відповідної компенсації - відсутні.
Отже, суд дійшов висновку про відмову відповідачці в задоволенні її вимог про стягнення з відповідачки компенсації за моральну шкоду, завдану невиконанням грошового зобов'язання останню.
Судові витрати підлягають розподіленню відповідно до ст. 88 ЦПК України.
На підставі ст. ст. 3, 11-16, 23, 525, 530, 612, 617, 1046 - 1050, 1167 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 9- 11, 57- 61, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договору позики від 28.10.2008 року в сумі 12733.12 грн, проценти за договором позики - 30559,49 грн ,витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 432,93 грн і витрати, пов'язані з інформаційно-технічним розглядом справи в сумі 120 гривень, а загалом - 43845,54 грн.
В решті частини позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд АР Крим через Євпаторійський міський суд АР Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а у разі відсутності в судовому засіданні, в тому самому порядку та строки - з дня отримання копії судового рішення.
Суддя І.О.Захарова