Справа №2-92/2011 р.
28 лютого 2011 року Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі:
головуючого - судді Володарець Н.М.
при секретарі - Кушнір А.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Євпаторія цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання оформити трудову книжку та стягнення заборгованості по заробітній платі,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про зобов'язання оформити трудову книжку та стягнення заборгованості по заробітній платі, мотивуючи свої вимоги тим, що з 1 червня по 1 листопада 2009 року перебувала з відповідачем, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, у трудових стосунках, працюючи у останньої на торгівельній точці у смт. Новоозерне м. Євпаторії продавцем овочів та фруктів. За домовленістю її заробітна плата складала 100 грн. на день. Проте відповідач виплатила їй заробітну плату лише за 10 днів роботи, а саме з 1 по 10 червня 2009 року, та відмовляється виплатити заборгованість у повному обсязі, посилаючись на фінансові труднощі. Просить суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 14000 грн., а також зобов'язати відповідача оформити належним чином та видати їй трудову книжку.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, надала суду пояснення, аналогічно викладеному у позові, просила позовні вимоги задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила, з заявами та клопотаннями до суду не зверталася. Таким чином, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Вислухавши доводи позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягаючими задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем ОСОБА_1 пред'явлено вимоги до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі та зобов'язання оформити та видати трудову книжку, з посиланням на те, що з 1 червня 2009 року по 1 листопада 2009 року вона перебувала з відповідачем ОСОБА_2 у трудових стосунках, а саме працювала у останньої на торгівельній точці у смт. Новоозерне м. Євпаторії продавцем овочів та фруктів. Проте дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позивачем не представлено суду допустимих та належних доказів у підтвердження заявлених нею вимог, зокрема, підтверджуючих факт перебування сторін у трудових стосунках, укладення трудового договору, умов та строків його дії, встановлення між сторонами домовленості щодо оплати праці та розміру заробітної плати.
Пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, допитаних в судовому засіданні, стосовно роботи позивача у відповідача та існування заборгованості по заробітній платі, суд не може прийняти до уваги у підтвердження факту перебування сторін у трудових стосунках, оскільки їх пояснення неконкретизовані, грунтуються на їх суб'єктивній думці та припущеннях, а також викладені ними факти відомі їм зі слів самої позивачки ОСОБА_1
Згідно зі ст. 21 КЗпП України під трудовим договором розуміється угода між працівником та фізичною особою - приватним підприємцем, відповідно до якої працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, підпорядковуватися внутрішньому трудовому розпорядкові, а фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату та забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю та угодою сторін.
Відповідно до Закону України від 24.12.1999 року № 1356-ХІУ “Про внесення змін в Кодекс про працю України” приватні підприємці зобов'язані укладати трудові договори з найманими працівниками у письмовій формі з наступної реєстрацією договору в центрі зайнятості. При цьому працівник зобов'язаний надати паспорт та трудову книжку.
Але, в порушення вимог ст. 60 ЦПК України позивачем не представлено суду належні та допустимі докази, які б свідчили про укладення між сторонами трудового договору у відповідності до вимог ст. 21 КЗпП України і наявність між ними саме трудових правовідносин, періоду їх існування, досягнення певних умов виконання трудових обов'язків та оплати праці.
Позивачем не надано суду достовірних доказів, які б свідчили, що в період з 1 червня 2009 року по 1 листопада 2009 року вона виконувала свої трудові обов'язки як продавець на торгівельній точці відповідача.
Отже, в судовому засіданні не встановлено, що між сторонами мали місце трудові правовідносини і обов'язок відповідача виплатити позивачу заробітну плату.
Крім того, відповідно до п. п. 8, 9 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 260 від 08.06.2001 р., записи про реєстрацію та зняття з реєстрації трудового договору дають право фізичній особі внести записи до трудової книжки працівника про прийняття та звільнення його з роботи. Посадова особа центру зайнятості підтверджує особистим підписом записи, внесені фізичною особою до трудової книжки працівника, і засвідчує їх печаткою.
Відповідно до пункту 2.20.-1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін'юсту і Мінсоцзахисту від 29.07.1993 р. № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 р. за № ПО, трудові книжки працівників, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму, та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов'язану з наданням послуг (кухарі,няньки, водії тощо), зберігаються безпосередньо у працівників. Фізичні особи-роботодавці лише роблять записи до трудових книжок працівників про прийняття на роботу та звільнення з роботи відповідно до укладених трудових договорів, що зареєстровані в установленому порядку в державній службі зайнятості. Унесені фізичною особою до трудових книжок записи підтверджуються підписом посадової особи центру зайнятості, в якому зареєстрований трудовий договір, і засвідчуються печаткою центру зайнятості.
В судовому засіданні факт укладання трудового договору між сторонами, а також реєстрації укладеного договору у центрі зайнятості, не знайшов свого підтвердження, а тому і вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача оформити належним чином відповідно до діючого законодавства та видати трудову книжку суд вважає необгрунтованими та не підлягаючими задоволенню.
Таким чином, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які є у справі, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд прийшов до висновку про необґрунтованість вимог позивача ОСОБА_1 в заявлених нею межах та про відсутність правових підстав для їх задоволення.
На підставі ст. 43 Конституції України, ст. ст. 24, 48, 115, 116, 117 Кодексу Законів про працю України, ст. ст. 24, 34 Закону України «Про оплату праці»,, керуючись ст. ст. 10, 11, 57 - 61, 88, 209, 212, 214 - 215, 224 - 226 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання оформити трудову книжку та стягнення заборгованості по заробітній платі - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Суддя Н.М. Володарець