Справа № 2а - 2964/11
09 березня 2011 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя у складі головуючого судді Тихопой О.О., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Сімферополя про зобов'язання до певних дій,
28.01.2011 року позивач звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Сімферополя (далі УПФ), в якому просить визнати неправомірними дії відповідача щодо неповної виплати соціальної допомоги та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і стягнути з УПФ на її користь недоплачену у зв'язку із цим частину соціальної надбавки до пенсії за період з 01.01.2010 року по 31.12. 2010р. Також вона просить зобов'язати відповідача в подальшому щомісячно нараховувати і виплачувати їй соціальну допомогу у визначених законом розмірах довічно.
Позовні вимоги обґрунтовуються посиланням на засади ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Представником відповідача в строки, визначені ст. 1832 КАС України, заперечення на позов до суду не надані, проте, ця обставина, відповідно до положень ст. 1832 КАС України, не є перешкодою для розгляду справи.
Вивчивши матеріали справи та з'ясувавши обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 відноситься до категорії дітей війни, як це визначено у ст. 1 Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни».
За змістом ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р., № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 52 Закону України № 2154 від 27.04.2010 року "Про Державний бюджет України на 2010 рік" установлено у 2010 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 695 грн., з 1 квітня 706 грн., з 1 липня - 709 грн., з 1 жовтня - 723 грн., з 1 грудня - 734 грн.
Статтею 21 Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" № 2857 від 23.12.2010 року, установлено на 2011 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунок на місяць: з 1 січня 750 грн. з 1 квітня 764 грн., з 1 жовтня - 784 грн., з 1 грудня - 800 грн.
Суд вважає, що щомісячна державна соціальна допомога відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" повинна розраховуватися на підставі мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з частиною 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р., № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Зазначена норма Закону введена в дію згідно із Законом України від 25.03.2005р. № 2505-IV.
Проте, суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду не суперечить вимогам частини 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Також, суд враховує, що згідно з частиною 4 статті 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням також практики Європейського суду з прав людини.
Проте, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача виплатити позивачу щорічну державну соціальну допомогу як дитині війни за зазначений у позові період підлягають задоволенню частково, лише тільки за період з серпня 2010 року і по день розгляду справи з врахуванням повного пройденого місяця, як терміна сплати щомісячної допомоги, за наступними підставами.
Відповідно до положень ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя від 01 лютого 2011 року адміністративний позов позивача в частині вимог що стосуються періоду часу до 28.07.2010 року, залишені без розгляду.
При вирішенні питання про розмір недоотриманої допомоги суд виходив з наступного. Виплата зазначеної допомоги Пенсійним фондом проводилась щомісяця у розмірі по 49,80 грн., що є загальновідомим фактом, та відповідачем не спростовується.
Відповідно до діючого законодавства, та з урахуванням вищенаведеного, позивач повинен був отримати соціальну допомогу, яка розраховується з наступного: 709 грн. х 30% х 2 міс = 425,40 грн. (серпень, вересень 2010 р.), 723 грн. х 30% х 2 міс. = 433,80 грн., 734 грн. х 30 % = 220, 20 грн., 750 грн. х 30% х2 = 450 грн. (січень, лютий 2011 р.), - а усього 1529,4 грн.
Проте, за період з серпня 2010 р. по лютий 2011р., позивач отримав лише суму в розмірі 348,6 грн.
Таким чином, загальна сума недоотриманої позивачем допомоги за період з серпня 2010 року по лютий 2011 року (включно) у виді підвищення до пенсії як "дитині війни" становить у розмірі 1180,8 грн. (1529,4 грн. - 348,6 грн.) і підлягає стягненню на її користь з відповідача.
Щодо вимог про зобов'язання виплачувати доплату до пенсії в подальшому, суд відмовляє, оскільки розглядає справи на підставі законів, які діють та діяли на час виникнення спору та розгляду справи, і не в змозі передбачити можливі зміни в законодавстві на майбутнє.
Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп., підлягають стягненню на користь позивача з бюджету Київського району м. Сімферополя.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 69, 88, 94, 100, 159-163, 1832 КАС України, ст. ст. 1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Сімферополя щодо недоплати підвищення до пенсії ОСОБА_1
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Сімферополя нарахувати і виплатити ОСОБА_1 1180,8 грн. недоотриманої щомісячної соціальної грошової допомоги як дитині війни за період з серпня 2010 року по лютий (включно) 2011 року.
Стягнути з місцевого бюджету Київського району м. Сімферополя на користь ОСОБА_1 3 грн. 40 коп. судових витрат.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому чи скороченому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: