Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.
Суддя-доповідач - Міронова Г.М.
09 березня 2011 року справа №2а-1455/09/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Міронової Г.М.
суддів Юрко І.В. , Блохіна А.А.
при секретарі - Задоєнку О.В., за участю позивача: ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Територіального управління Держгірпромнагляду по Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2010 року у адміністративній справі № 2а-1455/09/0570 за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Держгірпромнагляду по Донецькій області, третя особа: комунальне підприємство «Об'єднання парків культури та відпочинку м. Маріуполя» про визнання незаконним п. 6 розпорядження Територіального управління Держгірпромнагляду по Донецькій області № 03-2/201-015 від 01.07.2008 року,
ОСОБА_2 27.01.2009 року звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (який було уточнено в ході судового розгляду) до Територіального управління Держгірпромнагляду по Донецькій області про визнання незаконним п. 6 акту Територіального управління Держгірпромнагляду по Донецькій області № 03-2/201-015 від 01.07.2008 року.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2010 року позов було задоволено повністю.
Визнано незаконним п. 6 розпорядження Територіального управління Держгірпромнагляду по Донецькій області № 03-2/01-015 від 01.07.2008 року, відповідно до якого директора комунального підприємства «Об'єднання парків культури та відпочинку м. Маріуполя» зобов'язано усунути несправність ременів безпеки, пристрою екстреного гальмування у атракціоні «Колокольчик».
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Територіальне управління Держгірпромнагляду по Донецькій області подало апеляційну скаргу із посиланням на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що розпорядження від 01.07.2008 року № 03-2/01-15 видавалося головним державним інспектором з охорони праці Маріупольської державної інспекції промислової безпеки на виробництвах підвищеної небезпеки територіального управління Кутіним С.Ю. директору КП «Об'єднання парків культури та відпочинку м. Маріуполя» та є актом індивідуальної дії. Відповідно до ст. 17 КАС України до компетенції адміністративних судів відносяться спори щодо оскарження правових актів індивідуальної дії. Тому відповідач вважає, що ОСОБА_2 не може бути суб'єктом оскарження зазначеного розпорядження. Також апелянт зауважує, що КП «Об'єднання парків культури та відпочинку м. Маріуполя» погодилося із порушенням визначеному в п. 6 оскаржуваного розпорядження та вже виконало його задовго до прийняття судом першої інстанції постанови від 29 липня 2010 року, тобто ще у 2008 році. Виходячи з викладеного, на думку апелянта, нема підстав вважати, що порушення, які були зазначені в п. 6 розпорядження № 03-2/201-015, є незаконними.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати виходячи з наступного.
Обставини справи такі: ОСОБА_2, позивач у справі, працюючи технічним експертом Донецького експертно-технічного центру, 29 квітня 2008 року зробила експертний висновок про відповідність атракціону «Колокольчик» в комунальному підприємстві «Об'єднання парків культури та відпочинку м. Маріуполя» нормативно-правовим актам з охорони праці та промислової безпеки. 27 червня 2008 року головним державним інспектором з охорони праці Маріупольської державної інспекції промислової безпеки на виробництвах підвищеної небезпеки територіального управління в результаті позапланової перевірки було винесено розпорядження про наявність порушень в обладнанні вказаного атракціону.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що ОСОБА_2 є особою, яка потребує захисту прав, свобод та інтересів в судовому порядку, оскільки стосовно неї на підставі спірного розпорядження порушено кримінальну справу.
Колегія суддів вважає таке твердження суду законодавчо необґрунтованим з огляду на особливість правовідносин сторін саме в адміністративному судочинстві.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
Держгірпромнагляд у відповідності до абз. 1 п.п. 6 п. 4 положення про Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 року № 1640 (надалі Положення № 1640) здійснює в установленому порядку державний нагляд за додержанням законодавства з охорони праці в частині промислової безпеки, безпечного ведення робіт юридичними та фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю, у тому числі з питань будівництва, реконструкції та експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки, потенційно небезпечних об'єктів і виробництв.
Згідно із п.п. 1 п. 5 Положення № 1640, Держгірпромнагляд має право безперешкодно відвідувати підприємства, об'єкти виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та проводити в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, що належать до його компетенції.
Відповідно до п.п. 3, 4 п. 5 Положення № 1640 Держгірпромнагляд має право видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим держадміністраціям та органам місцевого самоврядування обов'язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків у сфері промислової безпеки, охорони праці, геологічного вивчення, використання, охорони надр та безпечної експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки. Має право забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устатковання, транспортних та інших засобів виробництва, виконання певних робіт, у тому числі пов'язаних з користуванням надрами, застосуванням нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працівників.
Як вбачається із наведених вище вимог Положення № 1640, відповідач, приймаючи оскаржуване розпорядження № 03-2/201-015 діяв в межах своїх повноважень та, виходячи із змісту п.п. 3 Положення № 1640, зазначене розпорядження має індивідуально-правовий характер, адже адресується саме порушнику законодавства з питань, що належать до компетенції Держгірпромнагляду.
У статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
При апеляційному розгляді позивач у справі, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, пояснила, що саме порушення кримінальної справи проти неї, яка й досі не розглянута по суті, спонукала її звернутися з даним позовом.
Колегія суддів зазначає, що у приписах Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема у статті 2, йдеться про захист не будь-якого-інтересу, а тільки правового, або інакше - легітимного.
Конституційний Суд України визначив зазначений законний інтерес як «прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам».
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що порушення прав, свобод та інтересів, які захищають адміністративні суди, відбувається у публічно-правових відносинах та виходить від суб'єктів владних повноважень при здійсненні ними владних управлінських функцій.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що з матеріалів позовної заяви та матеріалів справи не вбачається якими саме діями відповідач і який саме правовий інтерес позивача був порушений.
Наявність висновку судової комплексної електротехнічної та з безпеки життєдіяльності експертизи № 10514/2100 від 29.06.2010 року може бути використано в межах кримінальної справи, але до суті спору в даній справі він відношення не має.
За таких підстав, колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги такими, що спростовують постанову суду першої інстанції. Вона є такою, що прийнята при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасування із постановленням нового рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 195, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Територіального управління Держгірпромнагляду по Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2010 року у справі № 2а-1455/09/0570 - задовольнити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2010 року у справі № 2а-1455/09/0570 за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Держгірпромнагляду по Донецькій області - скасувати.
У задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Територіального управління Держгірпромнагляду по Донецькій області, третя особа: комунальне підприємство «Об'єднання парків культури та відпочинку м. Маріуполя» про визнання незаконним п. 6 розпорядження Територіального управління Держгірпромнагляду по Донецькій області № 03-2/201-015 від 01.07.2008 року - відмовити.
Постанова набуває чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судового рішення, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Повний текст виготовлено 16 березня 2011 року.
Головуючий суддя Міронова Г.М.
Судді Юрко І.В.
Блохін А.А.