02.03.2011 року Справа № 13/340-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий -суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді -Мороз В.Ф., Науменко І.М.,
секретар судового засідання -Колесник Д.А.,
за участю представників сторін:
від позивача -Кучерева Н.В., довіреність від 19 січня 2011 року №149;
від відповідача -Штойка Д.С., довіреність від 01 лютого 2011 року б/н;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства “Пектораль”, м.Нікополь
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18 січня 2011 року у справі №13/340-10
за позовом Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м.Київ, в особі філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк м.Дніпропетровськ, м.Дніпропетровськ
до Приватного підприємства “Пектораль”, м.Нікополь
про стягнення 577950,12 грн., -
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18 січня 2011 року у справі №13/340-10 (суддя Первушин Ю.Ю.) позовні вимоги ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Дніпропетровську” задоволені; стягнуто з відповідача -ПП “Пектораль” на користь позивача заборгованість по кредиту в розмірі 565 744,00 грн., відсотки за користування кредитом у сумі 11 857,37 грн., плату за управління кредитом у сумі 348,75 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави: комбайн МF9790, двигун №R19065, 2006 року випуску, заводський номер НR36144, реєстраційний номер 34188АА, що належить ПП “Пектораль” та переданий в заставу на підставі договору застави сільгосптехніки від 12 липня 2006 року №980/08/1-06, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 12 липня 2006 року за реєстром № 2283; встановлено спосіб реалізації комбайну МF9790, двигун №R19065, 2006 року випуску, заводський номер НR36144, реєстраційний номер 34188АА, що належить ПП “Пектораль” та переданий в заставу на підставі договору застави сільгосптехніки від 12 липня 2006 року №980/08/1-06, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 12 липня 2006 року за реєстром № 2283, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження; стягнуто з відповідача на користь позивача державне мито у розмірі 5 779,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.
При прийнятті рішення господарський суд виходив із неналежного виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором та правомірності вимог позивача про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави.
Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач -ПП “Пектораль”, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин по справі, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивач не надав доказів здійснення заходів договірного списання заборгованості відповідно до п.3.11 кредитного договору. Також вказує, що строк повернення кредиту у повному обсязі на момент подання позову не настав, а договір застави не визначає зобов'язання позичальника з дострокового повернення кредиту. Зазначає про неспіврозмірність суми заборгованості, суми стягнення та вартості предмета застави.
Позивач -ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк м.Дніпропетровськ”, проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду -без змін. У поданому відзиві зазначає, що договірне списання є правом, а не обов'язком банку; у зв'язку з непогашенням відповідачем кредиту у строк по графіку, банк набув право вимагати від відповідача повернення всієї суми кредиту та набув права звернення стягнення на предмет застави у встановленому законом порядку.
Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 12 липня 2006 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (банк) та ПП “Пектораль” (позичальник) укладено кредитний договір № 979/02-06, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 1570000 грн., а позичальник зобов'язався повернути кредит в порядку та на умовах, передбачених договором.
Дата остаточного повернення кредиту, відповідно до п.2.2 кредитного договору -28 липня 2011 року. Кредит погашається за наступним графіком: з серпня 2006 року по червень 2011 року щомісячно по 26200 грн., які сплачуються не пізніше ніж в останній робочий день кожного місяця, в липні 2011 року -24200 грн., але не пізніше ніж 28 липня 2011 року.
Цільове призначення кредиту -придбання сільськогосподарської техніки (п.2.3 кредитного договору).
П.3.2 кредитного договору передбачено нарахування відсотків за користування кредитом на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами виходячи із ставки 17,5 % річних,( з 14 грудня 2007 року -15% річних, з 01 травня 2008 року -17% річних, щомісячно, в останній робочий день місяця за період з дати першої видачі кредиту по останній календарний день місяця, в якому наданий кредит, та надалі за період з першого по останній календарний день місяця, а в місяці в якому здійснюється погашення кредиту, до дня погашення кредиту -в день його погашення.
П.3.3 кредитного договору сторонами передбачено плату за управління кредитом у розмірі 0,5% річних, нарахованих на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за кредитом до дати повного та остаточного повернення кредитних коштів.
Договором від 10 жовтня 2006 року №1473/02-06 про внесення змін до кредитного договору від 12 липня 2006 року №979/02-06 внесено зміни до п.2.1 кредитного договору, відповідно до якого змінено суму кредиту з 1570000 грн. на 1569944 грн.
В забезпечення виконання кредитного договору 12 липня 2006 року між позивачем (заставодержатель) та відповідачем (заставодавець) укладено договір застави сільгосптехніки №980/08/1-06, відповідно до умов якого в заставу банку передано предмет застави: комбайн МF9790, двигун №R19065, 2006 року випуску, заводський номер НR36144, реєстраційний номер 34188АА, що належить приватному підприємству “Пектораль”, вартістю 1250000 грн. (п.п.1.2, 1.4 договору застави).
Як встановлено ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На виконання умов договору позивач надав відповідачу кредит в загальній сумі 1569944 грн. Проте, відповідач своїх зобов'язань за договором належним чином не виконав, в порушення умов п.2.2 кредитного договору в односторонньому порядку відмовився від виконання зобов'язання та не повернув у встановлений графіком строк кредитні кошти у розмірі 332000,00 грн., не сплатив відсотки за користування кредитом за період з 01жовтня 2010 року по 14 листопада 2010 року у розмірі 11 857,37 грн. та плату за управління кредитом за період з 01 жовтня 2010 року по 14 листопада 2010 року у сумі 348,75 грн.
Пунктом 4.3.4 кредитного договору сторонами передбачено право банку вимагати від позичальника (незалежно від настання строку остаточного повернення сум кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або сплаті плати за користування кредитом, та/або суми неустойки, передбачених цим договором у випадках коли позичальник не виконав у строк свої обов'язки по поверненню кредиту, та/або сплаті плати за користування кредитом, та/або інші обов'язки по сплаті грошових коштів передбачені кредитним договором.
Станом на 15 листопада 2010 року загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором склала 577950,12 грн. /а.с.28/.
Позивач -ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк м.Дніпропетровськ” звернувся до господарського суду з позовом до ПП “Пектораль”, в яком просив стягнути заборгованість у розмірі 577950,12 грн. шляхом звернення стягнення на заставлене майно відповідача відповідно до договору застави сільгосптехніки від 12 липня 2006 року №980/08/1-06.
Відповідно ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. У відповідності з ч.2 ст.1 Закону України “Про заставу” в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором (ч.1 ст.20 Закону України “Про заставу”).
Відповідно до ч.1 ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п.3.1.4 договору застави за умови невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, заставодержатель (банк) має право звернути стягнення на майно та реалізувати його та/або вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язання, що випливають із кредитного договору.
Пунктом 5.1 договору застави передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави та його реалізацію, якщо у момент настання строку виконання заставодавцем зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані ним повністю, зокрема, при повному або частковому неповерненні у встановлені кредитним договором строки суми кредиту та/або при несплаті або частковій несплаті у передбачені кредитним договором сум відсотків за користування кредитом та/або плати за надання послуг з управління кредитом та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум неустойки (пені, штрафу), що передбачені кредитним договором; незалежно від настання строку виконання заставодавцем будь-яких зобов'язань за кредитним договором -при настанні випадків, указаних у п.п.3.1.4 договору застави.
Відповідно до п.5.2 договору застави звернення стягнення на предмет застави може відбутися на підставі рішення господарського суду.
Згідно п.п.“а” п.5.3 договору застави за рахунок коштів, що отримані внаслідок реалізації предметів застави заставодержатель має право задовольнити свої вимоги, що випливають із кредитного договору, у повному обсязі на момент фактичного задоволення таких вимог.
Враховуючи, що відповідачем -ПП “Пектораль” порушені зобов'язання за кредитним договором щодо своєчасного повернення кредиту та сплаті відсотків, судова колегія вважає вірним висновок господарського суду про задоволення позовних вимог банку та стягнення заборгованості з відповідача шляхом звернення стягнення на предмет застави.
Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, судовою колегією відхиляються як безпідставні.
Факт невиконання позичальником ПП “Пектораль” зобов'язань за кредитним договором від 12 липня 2006 року №979/02-06 з повернення кредиту і сплати відсотків та наявність і розмір заборгованості підтверджується матеріалами справи, що є підставою для звернення стягнення виниклої заборгованості за рахунок заставленого майна відповідача відповідно до договору застави сільгосптехніки від 12 липня 2006 року №980/08/1-06.
Положення п.3.11 кредитного договору щодо договірного списання коштів не обмежують права банку щодо стягнення заборгованості за рахунок майна боржника на підставі договору застави.
З урахуванням прострочення виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором щодо погашення кредиту та сплаті процентів банк, відповідно до умов п.4.3.4 кредитного договору та положень ч.2 ст.1050 ЦК України, набув права вимоги повернення всієї суми кредиту , в тому числі за рахунок звернення стягнення на заставлене майно.
Перевищення оціночної вартості заставного майна над сумою заборгованості не є перешкодою для звернення стягнення на вказане майно; різниця між вирученою грошовою сумою, отриманої від реалізації заставного майна, та сумою забезпеченою заставою грошових вимог, відповідно до ст.25 Закону України “Про заставу”, має бути повернута заставодавцю.
З урахуванням вищенаведеного судова колегія вважає, що господарським судом повно, всебічно та об'єктивно розглянуті всі обставини справи та їм надана належна правова оцінка, рішення господарського суду відповідає вимогам закону і підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18 січня 2011 року у справі № 13/340-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства “Пектораль” -без задоволення.
Головуючий О.В.Голяшкін
Судді В.Ф.Мороз
І.М.Науменко