11.03.11р.
Справа № 5005/165/2011
За позовом Прокурора м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі
Міністерства палива та енергетики України в особі
Відкритого акціонерного товариства
"Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі
Криворізьких міських електричних мереж, м. Кривий Ріг
Дніпропетровської області
до Комунального підприємства "Житлово - експлуатаційна
організація № 8",
м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 146 248,91 грн
Суддя Широбокова Л.П.
Представники:
Від прокурора: Денисенко Д.М., прокурор відділу
Від позивача: Сушко О.І., юрисконсульт, дов. № 278 від 17.05.2010р.
Від відповідача: Гусєв І.Г. юрисконсульт, дов. від 18.01.2011р.
Прокурор в інтересах держави в особі Позивача звернувся до суду та просить стягнути з Відповідача (з врахуванням заяви від 08.02.2011р. про уточнення позовних вимог) борг за спожиту активну електроенергію - 132 378,74 грн, інфляційні втрати - 5 783,86 грн, 3% річних - 1 300,72 грн, пеню - 6 785,59 грн, посилаючись на невиконання Відповідачем зобов'язань за договором №94 від 25.09.1998р..
Прокурор та представник Позивача позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, вказали, що борг на цей час складає 132378,74 грн.
Відповідач просить позов залишити без розгляду, посилаючись на відсутність у прокурора права звертатися до суду в інтересах Позивача, який є самостійним господарюючим суб'єктом, а не органом державної влади чи місцевого самоврядування. Також представник Відповідача вказав, що заборгованість значно менше, ніж вказано прокурором, вважає, що строк дії договору скінчився та він не може бути підставою виникнення зобов'язань у відповідача, посилається на безпідставне нарахування пені, оскільки її розмір в договорі не визначено.
За клопотанням позивача строк вирішення спору продовжувався на 15 днів до 15.03.2011р..
Відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Між позивачем (постачальник) та відповідачем (абонент) було укладено договір №94 від 25.09.1998р. (надалі Договір) про постачання електричної енергії строком дії з 25.09.1998р. до 25.09.2003р. та який відповідно до п.9.1. автоматично пролонгується на рік на тих же умовах, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Доказів розірвання договору в спірний період суду не надано. Посилання відповідача на припинення дії договору суд вважає такими, що не відповідають обставинам справи, оскільки ним споживалася електроенергія саме за цим договором, про що свідчать його щомісячні звіти про кількість спожитої електроенергії, які містять посилання саме на цей договір.
На виконання умов договору в спірний період червень-вересень 2010р. включно позивач здійснив постачання електричної енергії від-повідачу на суму 510 875,71 грн, що підтверджується звітами відповідача про спожиту електроенергію.
Відповідно до п. 3.5. договору абонент с самостійно здійснює передоплату до 10-го та 20-го числа розрахункового місяця та остаточний розрахунок відповідач повинен здійснити за фактично спожиту електроенергію у розрахунковому місяці у термін до 5 числа місяця наступного за розрахунковим. Позивач надав відповідачу рахунки на оплату за активну електроенергію: №587/6 від 25.06.2010р., №587/7 від 04.08.2010р., №587/7 від 26.07.2010р., №587/8 від 06.09.2010р. та №587/9 від 07.10.2010р. Відповідач за електроенергію розрахувався частково в сумі 378 496,97 грн, заборгованість становить 132 378,74 грн, що підтверджується розрахунком Позивача та не спростовано Відповідачем. Його посилання на акт звіряння розрахунків від 01.12.2010р. судом відхиляються, оскільки вказаний акт стосується розрахунків за іншим договором.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускає-ться. Доказів сплати заборгованості на час розгляду справи суду не надано.
Прокурор просить стягнути з відповідача пеню 6 785,59 грн.
Статтею 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання
або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У п. п. 3.3., 3.4. договору визначено, що пеня сплачується в розмірі, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Оскільки, для даних відносин розмір пені в законодавчому порядку не визначено, в договорі розмір пені не встановлено, вимоги прокурора про стягнення пені задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. 3% річних за період прострочення платежів з 06.07.2010р. по 29.11.2010р. становлять 1300,72 грн, інфляційні втрати з врахуванням індексу інфляції за липень - жовтень 2010р. включно - 5783,86 грн, вірно розраховані Позивачем в межах заявленого періоду та підлягають стягненню з Відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та сплати неустойки, відшкодування збитків. Відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання перед позивачем з оплати спожитої теплоенергії, чим порушив умови укладеного з позивачем договору та вище наведені приписи законодавства.
Таким чином, вимоги прокурора обґрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню частково в сумі боргу за активну електроенергію - 132 378,74 грн, 3% річних -1300,72 грн, інфляційних втрат - 5783,86 грн. В решті позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі відносяться на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Заперечення відповідача щодо права прокурора звертатися до суду з цим позовом судом відхиляються, виходячи з наступного.
Згідно п.2 ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадянина чи держави в суді у випадках, визначених законом. За рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. №3-рп/99 під поняттям «Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах»потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Прокурору надано право самостійно визначати в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави та в позові ним обґрунтовується необхідність їх захисту.
В своїй позовній заяві прокурор зазначив, що 75% акцій товариства є власністю держави та підприємство знаходиться в управлінні Міністерства палива та енергетики України (яке в подальшому реорганізовано), тобто органу державної виконавчої влади. Основним видом діяльності позивача є задоволення потреб Дніпропетровської області у електричній енергії в необхідних обсягах. Систематичні неплатежі з боку споживачів за спожиту електричну енергію призвели до неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, позивач не може своєчасно виконувати зобов'язань з оплати за електроенергію, що закуповується на Енергоринку, що є загрозою енергетичній безпеці України. Тобто, прокурором обґрунтовано в чому саме полягає порушення інтересів держави у спірних правовідносинах та суд доходить висновку про правомірність звернення прокурора з цим позовом.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 15, 26, 27 Закону України «Про електроенергетику»господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Житлово - експлуатаційна організація №8" -50005, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Ціолковського,7, код ЗКПО 13440031 (р/р 26002060109620 у Криворізькому філіалі ПАТКБ «Приватбанк», МФО 305750) на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Криворізьких міських електричних мереж -50000, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, пр. К. Маркса, 41, код ЗКПО 00130843 на р/р 260325003663 у філії Дзержинського відділення № 7806 ВАТ «Ощадбанк», МФО 306072 заборгованість за спожиту активну електроенергію -132 378,74 грн (сто тридцять дві тисячі триста сімдесят вісім грн 74 коп) та на р/р 26000060431312 у Криворізькому філіалі ПАТКБ «Приватбанк», МФО 305750 - 3% річних -1300,72 грн (одну тисячу триста грн 72 коп), інфляційні втрати -5 783,86 грн (п'ять тисяч сімсот вісімдесят три грн 86 коп).
Стягнути з Комунального підприємства "Житлово - експлуатаційна організація №8" -50005, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Ціолковського,7, код ЗКПО 13440031 (р/р 26002060109620 у Криворізькому філіалі ПАТКБ «Приватбанк», МФО 305750) в доход державного бюджету державне мито - 1394,63 грн (одну тисячу триста дев'яносто чотири грн 63 коп) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -236,00 грн (двісті тридцять шість грн 00 коп).
В решті позову відмовити.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дати його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя
Л.П. Широбокова
Повне рішення складено 16 березня 2011 р.