16.03.11р.
Справа № 5005/1867/2011
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Криворізьких міських електричних мереж, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомсервіс ЛТД", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 3 404 грн. 17 коп.
Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.
Представники:
від позивача: не з'явився про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином;
від відповідача: не з'явився про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Позивач просить стягнути з відповідача 3 404 грн. 17 коп. - заборгованості за спожиту відповідно до умов договору про постачання електроенергії від 21.08.1997 року №2069 активну електроенергію.
Сторони витребуваних господарським судом документів не надали, їх представники у судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 23-25).
В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі „Смирнова проти України”).
Згідно з пунктом 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи приписи частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.
Справа згідно із статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
- як вбачається 21.08.1997р. між Державною акціонерною енергопостачальною компанією «Дніпрообленерго»(постачальником) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Техкомсервіс ЛТД" (абонентом) було укладено договір №2069 на поставку електричної енергії (електропостачання) (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник здійснює поставку електроенергії абоненту та його субабонентам через приєднану до них електромережу згідно обумовленими даним договором кількості, якості та режиму споживання;
- відповідно до наданого розрахунку у відповідача за споживання у 2000 -2001р.р активної електроенергії перед позивачем виникла заборгованість у сумі 3 404 грн. 17 коп., у тому числі у 2000 році у сумі 1 091 грн. 52 коп. та у 2001р. у сумі 2 312 грн. 65 коп.;
- відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень;
- ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2001р. у справі №5005/1867/2011 від позивача було витребувано докази в підтвердження кількості спожитої відповідачем електричної енергії та докази в підтвердження тарифів, що діяли у спірний період;
- на вимогу суду позивачем не надано витребуваних доказів;
- відповідно до пункту 3.5 Договору остаточні розрахунки здійснюються в строк до 5-го числа місяця, наступного за звітним;
- отже, строк оплати зазначеної заборгованості настав у 2000-2001р.р.;
- відносини сторін, що виникли з приводу розрахунків за поставлену активну електричну енергію регулюються цивільним законодавством, зокрема Цивільним кодексом України;
- на час виникнення заборгованості відповідача перед позивачем діяв Цивільний кодекс Української УРСР (1963р.), тому суд вважає за необхідне застосувати до правовідносин сторін у даній справі норми цього кодексу;
- відповідно до статті 71 Цивільного кодексу Української РСР (1963р.) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки;
- відповідно до статті 76 Цивільного кодексу Української РСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов; право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права;
- відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом;
- отже, оскільки позивач дізнався про своє порушене право у 2000 -2001р., то і право на позов виникло у нього у цей період, а відтак строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за 2000р. закінчився до 31.12.2003р.;
- як вбачається позивач з позовом до суду звернувся 10.02.2011р., тобто поза межами вказаного строку;
- статтею 75 Цивільного кодексу Української РСР (1963р.) встановлено, що позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін;
- відповідно до частини 1 статті 80 Цивільного кодексу Української УРСР (1963р.) закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові;
- тому вимога про стягнення заборгованості за спожиту у 2000р. активну електричну енергію пред'явлена поза межами строку позовної давності;
- що стосується вимоги позивача щодо заборгованості за активну електричну енергію, спожиту у 2001р., то позивачем не надано доказів в підтвердження такого споживання, а саме не надано доказів в підтвердження кількості спожитої відповідачем електричної енергії та доказів в підтвердження тарифів, що діяли у спірний період;
- отже, позивачем не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на викладене вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід віднести за рахунок позивача.
Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, -
В позові відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,
„16„березня 2011р