16.03.11р.
Справа № 5005/1920/2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кратос" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровської області (м. Дніпропетровськ)
Третя особа: Геологорозвідувальна експедиція "Кривбасгеологія" Казенного підприємства "Південукргеологія" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)
про визнання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-1560-ОД від 01.06.2005р. чинним та продовженим на 5 років, визнання не чинним наказу № 12/03-300-ПО від 23.03.09р.
Суддя Дубінін І.Ю.
Представники:
Від позивача: Антонов Д.А. - представник (дов. б/№ від 16.02.11р.)
від відповідача: Доброгорський О.В. - пров. спец./юр. (дов. № 43 від 14.03.11р.)
від третьої особи: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кратос" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровської області (далі-відповідач); за участю Геологорозвідувальної експедиції "Кривбасгеологія" Казенного підприємства "Південукргеологія" (далі-третя особа) про визнання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-1560-ОД від 01.06.2005р. чинним та продовженим на 5 років, визнання не чинним наказу № 12/03-300-ПО від 23.03.09р.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
Між позивачем, третьою особою та відповідачем був укладений договір оренди державного майна №12/02-1560-ОД від 01.06.2005р., згідно з яким відповідач передає в оренду позивачу приміщення загальною площею 48,4 м, розташоване за адресою: 50000, м.Кривий Ріг, проспект Карла Маркса, 30 (далі - Договір).
Дія Договору неодноразово подовжувалась, у т.ч. Додатковою угодою від 22.08.2008р. до Договору, згідно до розділу II пункту 10.1 якої дію Договору подовжено до 01.03. 2009р. У зв'язку з тим, що договір оренди не розривався, він вважався пролонгованим на тих самих умовах.
Після настання 01.03.09р. сторони Договору не виявили наміру про припинення його дії.
Протягом місяця, визначеного умовами Договору, до позивача не надходило зауважень щодо користування майном та заперечень щодо подальшої оренди майна, також продовжує нараховуватися з боку орендодавця (виставляються щомісячні рахунки за оренду та підписуються акти виконаних робіт згідно з Договором) орендна плата за Договором, а позивач, зі свого боку, своєчасно і в повному обсязі сплачує орендні платежі та виконує інші умови Договору, що підтверджується довідкою балансоутримувача № 126/05 від 27.05.2010 про те, що приміщення, орендоване згідно Договору використовується за призначенням, орендні платежі сплачуються своєчасно і в повному обсязі, претензій до Орендаря немає; довідкою балансоутримувача № 03/01 від 17.01.2011; копіями платіжних доручень що підтверджують сплату орендної плати позивачем за весь період оренди майна по час подання позовної заяви.
Відповідно до п. 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджена НБУ від 21.01.2004, № 22) кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України.
Балансоутримувач та відповідач не повернули сплачені кошти, не визнали їх помилково отриманими згідно порядку зазначеної Інструкції, чим підтвердили згоду на продовження терміну дії договору оренди та користування майном.
Крім того, підписанням актів виконаних робіт також підтверджують те, що дія Договору продовжена. Окрім того, в актах, що укладаються між сторонами, міститься зауваження, що сторони взаємних претензій не мають.
Оскільки до позивача не надійшло повідомлень щодо припинення дії Договору, то, відповідно до чинного законодавства, позивач вважає Договір пролонгованим на тих самих умовах та на той самий термін на підставі наступного:
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини оренди майна, що перебуває у комунальній власності регулюються договором оренди, цим законом та іншими нормативно-правовими актами, у тому числі Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.
Пункт 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені договором.
Подібна норма передбачена в ст. 764 ЦК України, відповідно до положень якої, якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Згідно п. 10.1 Договору оренди державного майна №12/02-1560-ОД від 01.06.2005р., у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору і при наданні інформації щодо виконання умов цього Договору, Договір, може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені у Договорі.
Позивач повідомляв відповідача про намір та бажання продовжити дію Договору, про що надсилав листи № 1367 та 1368 від 26.06.2008р., №1394 від 08.08.2008р., листи №№ 1567 від 21.01.09р., 1834 від 09.11.09р., 1843 від 17.11.09р., 1869 від 22.12.09р., 1881 від 12.01.10р.
Окрім того, відповідно до ст. 3 розділу 1 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" №1759-6 від 15.12.2009 термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.
Позивач листом №1881 від 12.01.2010 року звернувся до відповідача з проханням вважати чинним діючий Договір та укласти додаткову угоду, якою продовжити термін дії договорів на п'ять років.
Тобто перелічені Договором та законодавством вимоги були виконані позивачем, а отже Договір є пролонгованим і є чинним по теперішній час.
Крім того, відповідно до ст. 654 ЦК України, згідно з якою розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Під час укладання Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-1560-ОД від 01.06.2005р., відповідач узгоджував письмово свої дії з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, як органом, у відомстві якого знаходиться орендоване приміщення.
Окрім того, на самому Договорі є відмітка про узгодження з балансоутримувачем, що є третьою стороною у справі.
Отже у випадку розірвання Договору, Відповідач має узгодити свої дії та отримати письмове узгодження Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та балансоутримувача.
Окрім того, одностороння зміна умов договору та його розірвання не допускається (ст.525 ЦК України).
Всупереч вищенаведеному, відповідач видав Наказ № 12/03-300-ПО від 23.03.09р., яким в односторонньому порядку визнав договір таким, що припинив свою дію.
Також позивач просить суд при прийнятті рішення враховувати вимоги Постанови Кабінету Міністрів України № 316 від 25.03.09, та Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" №1759-6 від 15.12.2009р.
Враховуючи зміни в законодавстві України, затверджені Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" №1759-6 від 15.12.2009 року, а саме: в частині 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вказано, що термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.
Позивач листом №1881 від 12.01.2010 року звернувся до відповідача з проханням вважати чинними діючі вищевказані договори оренди державного майна та укласти додаткові угоди - продовжити термін дії договорів на п'ять років.
Цим Законом також встановлено в п. 8, що суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання належного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на наступне.
Згідно з додатковою угодою від 22.08.08р. до спірного договору були внесені зміни, відповідно до яких було встановлено, що договір діє до 01.03.09р.
Згідно з п. 10.1 договору у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припи нення договору протягом одного місяця після закінчення терміну його дії, договір підлягає пролонгації на той самий строк та на тих самих умовах. Даний пункт договору відповідає приписам ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Спірний договір №12/02-1560-ОД після 01.03.09р. пролонгований не був, оскільки згідно з листом від 23.03.09р. №16-03-02248 відповідач заявив про припи нення строку дії договору.
Таким чином, спірний договір є припиненим з 01.03.09р.
Крім того, відповідач зазначає про те, що між позивачем та відповідачем судом вже розглядалися справи щодо ви селення та стягнення штрафних санкцій за спірним договором.
В ході розгляду справ № 14/98-10 та № 11/112-10, судом був встановлений факт припинення договору №12/02-1560-ОД з 01.03.09р.
Зокрема, згідно з постановою Дніпропетровського апеляційного господар ського суду від 04.08.10р. по справі №14/98-10 суд встановив, що договір оренди нерухомого майна від 01.06.2005р. №12/02-1560-ОД було припинено з 01.03.2009 року, у зв'язку з закінченням терміну його дії, про що сві дчить направлений позивачем відповідачу лист №16-03-02248 від 23.02.2009 року з повідомленням про припинення дії договору оренди з 01.03.2009 року.
Крім того, відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 16.12.10 по справі №11/112-10 суд також дійшов висновку, що встановлений судами першої та апеляційної інстанції факт закінчення дії спірного договору з 01.03.09р. відповідає обставинам справи.
Згідно з абз. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарсь кого суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні ін ших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
З огляду на те, що сторонами по справах №14/98-10 та 11/112-10 були пози вач та відповідач, встановлений у вищезазначених судових рішеннях факт припи нення договору №12/02-1560-ОД з 01.03.09р. не потребує доказування.
Отже, позовні вимоги щодо визнання договору чинним та продовженим відповідач вважає безпідставними, оскільки судом вже встановлено, що договір є припиненим.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи присутніх представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Між відповідачем, як орендодавцем, та позивачем, як орендарем, 01.06.2005р. було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-1560-ОД, згідно з п. 1.1 розділу 1 якого, орендодавець передає, в орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - приміщення в адміністративній будівлі площею 48,4 кв. м, що розташоване за адресою м. Кривий Ріг, пр. К. Маркса, 30, на другому поверсі двоповерхового будинку, що знаходиться на балансі Геологорозвідувальної експедиції "Кривбасекологія" казенного підприємства "Південукргеологія", вартість якого, згідно незалежної оцінки становить 21 780,00 грн.
Строк чинності договору був встановлений сторонами до 01.05.05 (п. 10.1 Договору). Додатковою угодою до Договору від 22.08.08 до п. 10.1 сторонами були внесені зміни та встановлено, що Договір діє до 01.03.09.
На виконання умов договору, орендодавець передав орендарю в оренду майно згідно по акту приймання - передачі майна, який підписаний одночасно з договором.
Сторонами 22.08.2008 року укладено додаткову угоду, якою внесено зміни до договору оренди нерухомого майна від 01.06.2005 року № 12/02-1560-ОД, відповідно до розділу II якої, договір оренди діє до 01.03.2009 року.
Пунктом 10.1 Договору сторони визначили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, повній оплаті за договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу пожежної інспекції та узгодження балансоутримувача, Договір, за заявою орендаря щодо продовження терміну дії, може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені у Договорі.
Крім того, додатковою угодою від 22.08.2008 року про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.06.2005р. №12/02-1560-ОД визначено, що орендар, у разі наміру продовжити строк дії договору оренди, зобов'язаний за два місяці до закінчення терміну дії договору оренди подати орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (дозвіл пожежників, копія договору страхування державного майна, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін.).
У разі неподання орендарем до орендодавця заяви протягом встановленого даним пунктом договору терміну, або відмови орендодавця від продовження строку дії договору оренди на новий термін, договір припиняє свою дію, а орендар зобов'язаний виселитися у день, визначений за договором, як кінцевий термін дії договору оренди, та надати і. орендодавцю акт повернення орендованих площ балансоутримувачу.
Відповідно до п. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та умов договору оренди передбачено, що чинність договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.
23.03.09 відповідач направив на адресу позивача лист № 16-03-02248 про припинення дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, в якому повідомив позивача, що договір оренди припинив свою дію 01.03.09. У якості доказу направлення позивачу вказаного вище листа, відповідачем долучено до матеріалів справи реєстр № 16-03-02248 від 23.03.09р., а також копію фіскального чеку № 6640 від 27.03.09р.
Таким чином, спірний договір є припиненим з 01.03.09р.
Зважаючи на те, що договір оренди від 01.06.2005 року № 12/02-1560-ОД закінчив свою дію 01.03.2009 року, а Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" набрав чинність 30.12.2009 року - спірний договір не міг бути продовжений п'ять років.
Приймаючи рішення, господарський суд виходив також із наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Між позивачем та відповідачем вже розглядалися господарські спори щодо ви селення та стягнення штрафних санкцій за спірним договором, під час розгляду яких був встановлений факт припинення дії договору №12/02-1560-ОД з 01.03.09р., а саме: постановою Дніпропетровського апеляційного господар ського суду від 04.08.10р. по справі №14/98-10 суд встановив, що договір оренди нерухомого майна від 01.06.2005р. № 12/02-1560-ОД було припинено з 01.03.2009 року в зв'язку з закінченням терміну його дії, про що свідчить направлений позивачем відповідачу №16-03-02248 від 23.03.2009 року з повідомленням про припинення дії договору оренди з 01.03.2009 року та про повернення у тижневий термін орендованого майна балансоутримувачу за актом приймання-передачі.
Крім того, відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 16.12.10 по справі №11/112-10, суд також дійшов висновку, що встановлений судами першої та апеляційної інстанції факт закінчення дії спірного договору з 01.03.09р. відповідає обставинам справи.
З огляду на приписи ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, встановлений у вищезазначених судових рішеннях факт припи нення договору №12/02-1560-ОД з 01.03.09р. не потребує доказування.
Викладене є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Судові витрати слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя
І.Ю. Дубінін