15.03.11р.Справа № 5005/2062/2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" (м. Київ)
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Дніпропетровськ)
про стягнення заборгованості за договорами № 141 від 19.05.2008р., № 141/1 від 19.05.2008р., № 141/2 від 19.05.2008р. у загальному розмірі 10 256,66 грн.
Суддя Дубінін І.Ю.
Представники:
Від позивача: Лісовал О.В. - представник (дов. б/№ від 07.11.10р.)
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач), з урахуванням уточнення позовних вимог від 15.03.2011р., про стягнення заборгованості за договорами № 141 від 19.05.2008р., № 141/1 від 19.05.2008р., № 141/2 від 19.05.2008р. у загальному розмірі 6 756,66 грн.
Сума позову складається з наступних сум: 5 677,04 грн. - основний борг та 1 079,62 грн. - пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договорами № 141 від 19.05.2008р., № 141/1 від 19.05.2008р., № 141/2 від 19.05.2008р. в частині повної та своєчасної оплати отриманих пластикових карток, за якими відповідачу надавались послуги по заправці автотранспорту.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується направленням ухвал суду на юридичну адресу відповідача, яка підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 30.11.2010р.
Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року", відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.
Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
19.05.2008р. між позивачем та відповідачем були укладені договори № 141, № 141/1 та № 141/2 (далі-Договори), які пов'язані між собою підставою виникнення та поданими доказами.
Згідно умов цих Договорів позивач зобов'язався надати відповідачу за актами картки в узгодженому асортименті та кількості, на умовах договорів та протоколів до нього, а також забезпечити заправку паливом автотранспорт відповідача на автозаправних станціях, зазначених у списку АЗС (згідно порядку роботи АЗС) за пред'явленням пластикових карток.
Згідно п. 2.3.1. Договорів, відповідач зобов'язався прийняти від позивача по акту пластикові картки.
На виконання умов Договорів, передбачених п. 2.1.1, позивач передав, а відповідач прийняв в користування пластикові картки, за якими відповідачу надавались послуги по заправці автотранспорту, що підтверджується актом прийому-передачі пластикових карток № АВК-009692 від 20.05.2008 року.
З 01.06.2008 року згідно актів прийому-передачі наданих послуг та звірки взаєморозрахунків № ЗкП-000054/141/2 від 30.06.2008 року, № ЗкП-000055/141/2 від 31.07.2008 року, № ЗкП-000056/141/2 від 31.08.2008 року, № ЗкП-000057/141/2 від 30.09.2008 року, № ЗкП-000058/141/2 від 31.10.2008 року, № ЗкП-000059/141/2 від 30.11.2008 року, № ЗкП-000060/141/2 від 31.12.2008 року та № ЗкП-000061/141/2 від 31.01.2009 року відповідачу були надані послуги по заправці його автотранспорту дизельним пальним на АЗС у кількості 9 722 літрів на загальну суму 52 658,07 грн.
Як вбачається з актів прийому-передачі наданих послуг та звірки взаєморозрахунків № ЗкП-000054/141/2 від 30.06.2008 року, № ЗкП-000055/141/2 від 31.07.2008 року, № ЗкП-000056/141/2 від 31.08.2008 року, № ЗкП-000057/141/2 від 30.09.2008 року, № ЗкП-000058/141/2 від 31.10.2008 року, № ЗкП-000059/141/2 від 30.11.2008 року, № 'ЗкП-000060/141/2 від 31.12.2008 року та № ЗкП-000061/141/2 від 31.01.2009 року рахунки-фактури отримані Відповідачем своєчасно.
Таким чином, позивач свої обов'язки по договорах № 141, № 141/1 та № 141/2 від 19.05.2008 року виконав у повному обсязі.
Згідно п. 3.3. Договорів, строк, протягом якого відповідач оплачує позивачу вартість відпущеного палива та наданих послуг, в т.ч. винагорода, зазначається в протоколі узгодження умов розрахунків.
Відповідач, в свою чергу, зобов'язання виконав частково, сплативши з 01.05.2008 року позивачу 43 481,03 грн., внаслідок чого заборгованість відповідача на дату подачі позову складала 9 177,04 грн. (52 658,07 грн. - 43 481,03 грн. = 9 177,04 грн.).
Згідно протоколів узгодження умов розрахунків від 19.05.2008 року до договорів № 141, № 141/1 та 141/2, відповідач зобов'язався сплатити вартість послуг протягом 8 днів з часу виставлення рахунку.
Останній рахунок на сплату послуг відповідачем отриманий 12.01.2009 року, отже прострочка платежу почалась з 21.01.2009 року.
В подальшому позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з відповідача 5 677,04 грн. основного боргу та 1 079,62 грн. пені. Вказана заява мотивована тим, що 22.11.2010р. відповідачем було погашено 3 000,00 грн. суми основного боргу, 28.02.2011р. відповідач погасив ще 500,00 грн. Отже, станом на 15.03.2011р. сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 5 677,04 грн. (9 177,04 грн. - 3 000,00 грн. - 500,00 грн.).
Доказів виконання зобов'язання по оплаті отриманих пластикових карток у сумі 5 677,04 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав.
З огляду на положення п. 3.3. Договорів, строк оплати наданих пластикових карток є таким, що настав.
При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 5 677,04 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, відповідно до п. 4.2. Договорів, у разі порушення строку або умов оплати, передбачених Договором або протоколом узгодження умов розрахунків, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки.
На підставі п. 4.2. позивач просить суд стягнути пеню. Згідно розрахунків, які додані до позовної заяви, розмір нарахованої пені по Договорам становить у сумі 1 079,62 грн.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.
Викладене є підставою для задоволення позову щодо стягнення заборгованості за поставлений товар (пластикові картки) у розмірі 5 677,04 грн.
За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.
За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.
Крім того, відповідно до п. 4.2. Договорів, у разі порушення строку або умов оплати, передбачених Договором або протоколом узгодження умов розрахунків, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки.
На підставі вищевикладених норм, а також п. 5.3. договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 1 079,62 грн., розрахунок якої перевірений господарським судом.
При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення пені у розмірі 1 079,62 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі.
Одночасно слід зазначити, що згідно з п. 4.2. роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі, якщо позивач на підставі ч. 4. ст. 22 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи зменшив позовні вимоги, державне мито у цій частині не повертається.
У цьому зв'язку державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача в сумах, визначених пропорційно розміру зменшених та задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 551, 599, 610, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218, 232, 265 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 22, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" (03028, м. Київ, проспект Науки, 41, оф. 442; код ЄДРПОУ 31745725) - 5 677 грн. 04 коп. основного боргу, 1 079 грн. 62 коп. пені, 67 грн. 57 коп. витрат по сплаті державного мита, 155 грн. 47 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя І.Ю. Дубінін