15.03.11р.Справа № 5005/2096/2011
За позовом Приватного підприємства "Цемпак" (м. Дніпропетровськ)
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Дніпропетровськ)
про стягнення заборгованості за поставлений товар у загальному розмірі 17 260,00 грн.
Суддя Дубінін І.Ю.
Представники:
Від позивача: Хомяк О.П. - представник (дов. б/№ від 11.03.11р.)
від відповідача: не з'явився
Приватне підприємство "Цемпак" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за поставлений товар у загальному розмірі 17 260,00 грн.
Сума позову складається з суми основного боргу.
Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань в частині розрахунку за поставлений товар (цемент).
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням № 4900086860533 з відміткою про отримання ухвали суду відповідачем, яке знаходиться в матеріалах справи. Крім того, адреса відповідача підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 06.12.2010р.
За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.
Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
24.12.2007р. позивачем було відвантажено відповідачу товар - цемент, на загальну суму 17 260,00 грн.
Факт отримання товару на суму 17 260,00 грн. відповідачем підтверджується видатковою накладною № Ц-00002756 від 24.12.2007р.
Порядок його оплати не був визначений сторонами.
06.12.2010р. на адресу відповідача було направлено претензію-вимогу на оплату (вих. № 204 від 06.12.2010р.), в якій позивач просив в семиденний строк здійснити оплату поставленого товару, а також було направлено два акту звірки взаєморозрахунків від 06.12.2010р. для підписання.
На момент подання позову відповідач відповіді на претензію не надав, підписаний акт звірки позивачу не повернув, суму заборгованості не погасив.
Доказів виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару у сумі 17 260,00 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав.
При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 17 260,00 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 207, 208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами вчиняються письмово, а правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а відповідно до ст. 181 цього ж кодексу допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.
Відповідно до ст.ст. 638, 639 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару у сумі 17 260,00 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав.
При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 17 260,00 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 599, 610, 638, 639 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (49018, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Цемпак" (юридична адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Мандриківська, 145/64; поштова адреса: 49022, м. Дніпропетровськ, вул.Малиновського, 96А; код ЄДРПОУ 32448318) - 17 260 грн. 00 коп. основного боргу, 172 грн. 60 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя І.Ю. Дубінін