10.03.11р.Справа № 5005/362/2011
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг,
Дніпропетровська область
до Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про визнання договору недійсним
Суддя Орєшкіна Е.В.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_2 довіреність № 264 від 26.01.11 року
Від відповідача: Гусакова І.О. довіреність № 7/26-627 від 11.11.10 року
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, яким просить суд визнати договір оренди земельної ділянки від 26.08.08 року, укладений між сторонами, недійсним.
В обґрунтування позовних вимог посилається на ті обстаини, що вона є власником будівлі загальною площею 485,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та прибудована до 9 поверхового житлового будинку; на підставі рішення міської ради від 28.11.07 року № 2040 з відповідачем нею укладений договір оренди земельної ділянки від 26.08.08 року для розміщення магазину непродовольчих товарів, який знаходиться за вищезазначеною адресою. Вважає, що спірний договір не відповідає вимогам чинного законодавства, якими передбачено можливість передачі у власність чи надання в користування земельних ділянок під багатоквартирними жилими будинками лише об'єднанню власників будинку або підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
Зазначає, що надати в оренду або у власність земельну ділянку для обслуговування вбудованого чи прибудованого приміщення в багатоповерховому будинку неможливо, оскільки неможливо в такому випадку створити об'єкт земельних відносин -земельну ділянку, не порушуючи єдиний комплекс нерухомого майна.
Стверджує, що частина земельної ділянки не може бути об'єктом оренди землі, об'єктом оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній та державній власності, а отже, укладання договору оренди землі можливе із зазначенням у ньому всіх часток, що належать до земельної ділянки, та, відповідно, всіх орендарів.
Відповідач проти позову заперечує, просить суд в позові відмовити, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.
В судовому засіданні, яке відбулося 10.03.11 року в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення та представника відповідача повідомлено про дату складення його повного тексту.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -
Відповідно до договору купівлі-продажу, зареєстрованого розпорядженням міського голови м. Кривого Рогу за № 754-р від 02.12.05 року, управлінням комунальної власності міста Кривого Рогу передано у власність суб'єкту підприємницької діяльності- фізичній особі ОСОБА_1 нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та прибудована до дев'ятиповерхового житлового будинку, загальною площею 485,4 кв. м.
Між позивачем -фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 та відповідачем -Криворізькою міською радою укладений договір оренди земельної ділянки від 26.08.08 року (далі -спірний договір), за умовами якого орендодавець (відповідач у справі) прийняв на себе зобов'язання передати орендарю (позивачу у справі) на підставі рішення міської ради від 28.11.2007 року № 2040 в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0928 га, кадастровий номер: 1211000000:04:537:0005 для розміщення магазину непродовольчих товарів, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровської області, АДРЕСА_1 строком на 5 років, та орендар, відповідно, зобов'язаний прийняти вказану земельну ділянку та своєчасно сплачувати орендні платежі за її користування.
Спірний договір зареєстрований у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 08 грудня 2008 року за № 040810800995.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі»із подальшими змінами, оренда землі -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно п. 2 ст. 126 Земельного кодексу України, право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
У п. 1 ст. 93 Земельного кодексу України визначені такі основні принципи права тимчасового користування земельною ділянкою як строковість та платність.
Характерними ознаками права оренди земельної ділянки є те, що: по-перше, підставою набуття права оренди земельної ділянки є укладення договору оренди земельної ділянки; по-друге, метою використання орендованої земельної ділянки є здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Умови договору оренди земельної ділянки не можуть суперечити законам України.
Згідно п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У п. 2 ст. 14 закону «Про оренду землі»передбачений виключний перелік істотних умов договору оренди земельної ділянки, відсутність хоча б однієї з яких є підставою для відмови у державній реєстрації договору, а також визнання його недійсним.
Спірний договір містить всі істотні умови договору оренди земельної ділянки, передбачені законом, його державна реєстрація здійснена.
Відповідно до п. 1 ст. 42 Земельного кодексу України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
Посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на зазначену норму суд вважає помилковим, оскільки в ній мова йдеться про земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди та прибудинкові території, належні до державної або комунальної власності, тоді як будівля, загальною площею 485,4 кв. м., прибудована до дев'ятиповерхового житлового будинку, розташована за адресою: АДРЕСА_1 є власністю позивача, яка використовується нею при здійсненні підприємницької діяльності.
Згідно ст. 206 Земельного кодексу України, використання землї є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Сплата за землю справляється відповідно до закону, тому позивач, використовуючи будівлю, яка є його власністю на земельній ділянці, що є об'єктом спірного договору, має здійснювати за нею плату згідно з його умовами.
Отже, суд вважає, що позивачем у відповідності із ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено обставин, на які він посилається як на підставу позовних вимог, позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 1, 33, 44, 49, 82 -84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Е.В. Орєшкіна
Повне рішення складено
14.03.11р.