09.03.11р.
Справа № 41/19-11
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 7 (РЦТЕТТМ-7) філії "Дирекція первинної мережі Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком",
м. Дніпропетровськ
до Комунального підприємства "Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації", м. Новомосковськ, Дніпропетровська область
про визнання права власності на об'єкти нерухомості
Суддя Орєшкіна Е.В.
Представники:
Від позивача: Куличенко Н.В., довіреність б/н від 31.03.10 року
Старчевич М.Д., довіреність № 234 від 09.03.11 року
Від відповідача: Решетило В.В., довіреність б/н від 07.12.10 року
Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання за ним права власності на об'єкти нерухомості, що розташовані по вул. Сучкова, 64 в м. Новомосковську Дніпропетровської області, а саме:
1. Гараж, літ. «Д», інв. № 970;
2. Гараж, літ. «Г», інв. № 969;
3. Будівлю технічну, літ. «В», інв. № 965;
4. Будівлю столярну майстерні, літ. «Е», інв. № 965/1;
5. Будівлю зварювальної майстерні, літ. «Ж-Ж1», інв. № 965/2;
6. Будівлю технічну, літ. «Б», інв. № 966;
7. Будівлю адміністративного корпусу, літ. «А», інв. № 973;
8. Будівлю прохідної, літ. «И», інв. № 973/1;
9. Сарай, літ. «Л», інв. № 967;
10. Вбиральню, літ. «М», інв. № 971;
11. Ворота металеві, літ. «№5», інв. № 837;
12. Щоглу металеву, літ. «№4», інв. № 945;
13. Склад ПММ, літ. «Р», інв. № 834;
14. Будівлю НПП-6, літ. «З», інв. № 896431;
15. Котельню, літ. «Ж2», інв. № 966/2;
16. Естакаду, літ. «№3», інв. № 969/1;
17. Ворота, літ «№6», інв. № 973/2;
18. Огорожу, літ. «№8, №10, №11», інв. № 966/3;
19. Огорожу, літ. «7», інв. № 896530;
20. Асфальтне покриття, літ. «І», інв. № 966/1;
21. Відмостку території ВРС-19, літ. », інв. № 973/3 (далі по тексту -Перелік майна).
В обґрунтування позовних вимог посилається на ті обставини, що фондом державного майна України на виконання наказу Державного комітету зв'язку та інформатизації України № 109 від 31.05.02 р. передано у власність позивача нерухоме майно, що зазначено вище у п.п. 1-13 Переліку. В період з 1959 по 2002 роки господарським способом позивачем побудовані об'єкти, зазначені в п. п. 14 -21 Переліку майна без відповідних дозволів виконавчих органів місцевого самоврядування та погодження технічної документації у встановленому законом порядку.
Зазначає, що відповідачем відмовлено йому в реєстрації права власності на вищезазначене майно з посиланням на те, що серед об'єктів нерухомості є самовільно збудовані, внаслідок чого право власності на такі об'єкти може бути визнано тільки в судовому порядку.
Вказує, що спірні будівлі та споруди (п.п. 14-21 Переліку) побудовані на земельній ділянці, яка надана рішенням Новомосковської ради народних депутатів від 30 квітня 1993 року № 527 Технічному вузлу союзних магістральних зв'язків та телебачення № 7 (на момент пред'явлення позову до суду -РЦТЕТТМ-7) у постійне користування та видано Державний акт на право постійного користування № 035 від 14.05.1993 року.
Відповідач у відзиві на позов зазначив, що при звернені позивача до нього із заявою про реєстрацію права власності на спірні будівлі та споруди ним не було надано доказів прийняття їх до експлуатації та оригіналів документів, необхідних для розгляду заяви, в зв'язку з чим позивачу відмовлено в наданні послуг БТІ.
В судовому засіданні, яке відбулося 09.03.11 року в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення та представників позивача повідомлено про дату складення його повного тексту.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -
Згідно п. 1.1 нової редакції статуту відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», затвердженої протоколом № 4 від 20.04.05 року рішення загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»та зареєстрованої 04.10.05 року Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією (номер запису 10741050006006797), відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»засноване згідно з наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 27 грудня 1999 року № 155 шляхом перетворення Українського державного підприємства електрозв'язку „Укртелеком” у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України від 15.06.93 року № 210/93 „Про корпоратизацію підприємств”.
Відповідно до наказу Державного комітету зв'язку та інформатизації України № 109 від 31.05.2002 року у власність відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»передано нерухоме майно, що знаходилось на балансі УДПЕЗ «Укртелеком»станом на 01.07.99 року, в тому числі майно, зазначене позивачем в п. п. 1-13 Переліку.
Позивачем самочинно побудовані об'єкти, зазначені в п. п. 14-21 Переліку, що підтверджено технічним паспортом комунального підприємства Новомосковського міжрайонного бюро технічної інвентаризації від 22.06.09р., з якого, до того ж, вбачається, що користувачем будівель та споруд, що знаходяться у м. Новомосковську Дніпропетровської області, по вул. Сучкова, 64 є відкрите акціонерне товариство „Укртелеком”.
Відповідно до рішення Новомосковської ради народних депутатів № 527 від 30.04.1993р. Технічному вузлу союзних магістральних звязків та телебачення № 7 надано у постійне володіння 1, 1675 га землі по вул. Сучкова м. Новомосковська Дніпропетровської області для організації вузлу магістральних зв'язків та телебачення, про що видано державний акт на право постійного користування землею, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного володіння землею за № 035.
З посиланням на те, що позивач є користувачем земельної ділянки під спірними об'єктами, внаслідок самочинного будівництва не змінювалось цільове використання земельної ділянки, будівництво проведено з дотриманням будівельних норм та правил, самочинним будівництвом не порушуються права інших осіб, він вважає за можливе в судовому порядку визнати за ним право власності на спірні об'єкти нерухомого майна.
При цьому позивач звернувся з позовом про захист його порушеного права власності, посилаючись на ст. 331, 376 Цивільного кодексу України.
Підстави виникнення цивільних прав зазначені у статті 11 Цивільного кодексу України, виходячи з п. 5 якої цивільні права (в тому числі право власності) можуть виникати з рішення суду тільки у випадках, прямо встановлених актами цивільного законодавства.
Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
В даному випадку майно, зазначене позивачем в п. 1-13 Переліку передано йому у власність відповідно до наказу Державного комітету зв'язку та інформатизації України № 109 від 31.05.02 року (а.с. 49), право власності на нього не оспорюється відповідачем. В рішенні комунального підприємства Новомосковського міжрайонного бюро технічної інвентаризації від 25.04.08 року (а.с. 146 т. 1) зазначено, що в цій частині позивачу відмовлено в реєстрації права власності на майно в зв'язку з тим, що ним не представлені оригінали правовстановлювальних документів, тому суд не вбачає підстав для визнання за позивачем право власності на це майно в судовому порядку.
Щодо майна, зазначеного позивачем в п. 14 -21 Переліку слід зазначити наступне.
Статтею 331 Цивільного кодексу України встановлено загальне правило, за яким право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) пов'язано зі створенням нового об'єкта та виникає з моменту завершення будівництва (створення майна); якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття його до експлуатації.
Поведінка особи щодо самочинного будівництва суперечить встановленому законодавством порядку реалізації цивільних прав особи, з огляду на що створення нового об'єкта шляхом самочинного будівництва не є підставою для виникнення щодо нього цивільного права.
Главою 27 Цивільного кодексу України врегульовано право власності на земельну ділянку, в тому числі статтею 376 Цивільного кодексу України, що знаходиться у вказаній главі, регулюються права особи, що є законним власником (користувачем) земельної ділянки у разі здійснення самовільного будівництва на належній їй земельній ділянці.
Відповідно до п. 1 та п. 2 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил; особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Стаття 376 Цивільного кодексу України визначає права власності на самочинно збудоване майно в разі наявності обставин, передбачених частинами третьою, п'ятою цієї статті.
Необхідними умовами узаконення самочинно побудованих об'єктів за вказаною нормою є: надання земельної ділянки під вже збудовані споруди; відсутність заперечення з боку власника земельної ділянки; відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України „Про планування і забудову територій” № 1699-111 від 30.04.2000 року (далі -Закон України „Про планування і забудову територій”) забудова територій полягає в розміщенні та здійснені будівництва нових об'єктів, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування існуючих об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств (далі - будівництво).
Таким чином, терміном „будівництво” охоплюється як будівництво нових об'єктів так і реконструкція чи перепланування існуючих об'єктів містобудування.
Будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з вимогами законодавства та відповідно до затвердженої проектної документації (п. 23 Закону України „Про планування і забудову територій”) .
Згідно ст. 24 Закону України „Про планування і забудову територій” фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належить їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єктів містобудування.
Статтею 29 цього Закону передбачено, що здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і передбачає відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 30-1 Закону України „Про планування і забудову територій”, експлуатація не прийнятих у встановленому законом порядку об'єктів будівництва забороняється.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.08 року № 923 „Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів” прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами (далі - інспекцією) за формою.
Сертифікат відповідності -це документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Статтею 19 Закону України „Про основи містобудування” № 2780-ХІІ від 16.11.1992 року в редакції Закону України від 08.02.2001 року № 2257-ІІІ передбачено, що суб'єкти містобудівної діяльності зобов'язані дотримуватись основних завдань та заходів екологічної безпеки.
Відповідно до ст. 15 Закону України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” № 4004-ХІІ від 24.02.1994 року з подальшими змінами, підприємства, установи, організації та громадяни при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, технічному переобладнанні об'єктів і споруд зобов'язані дотримуватись вимог санітарного законодавства.
Законом України „Про пожежну безпеку” № 3745-ХІІ від 17.12.1993 року визначено, що виробничі, жилі та інші будівлі та споруди повинні відповідати вимогам нормативних актів пожежної безпеки (ст. 10 Закону).
Отже, підтвердженням відповідності санітарним, екологічним та протипожежним нормам об'єкту самочинного будівництва мають бути відповідні довідки, які відсутні в матеріалах справи.
Подані позивачем технічні висновки приватного підприємства „Майстер - 93” не можна вважати такими, що засвідчують відповідність закінчених будівництвом об'єктів проектним документам, державним будівельним нормам, стандартам, правилам у встановленому законодавством порядку та формі.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем, у відповідності із ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, не доведено обставин, на які він посилається як на підставу позовних вимог; позивач є власником нерухомого майна (п. 1 -13 Переліку) та відповідачем право власності на нього не оспорюється; право власності на об'єкти (п. 14 -21 Переліку) має виникнути з моменту їх прийняття до експлуатації у встановленому законом порядку; позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 1, 33, 43, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Е.В.Орєшкіна
Рішення підписано -11.03.11р.