02.03.11р.
Справа № 5005/1163/2011
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь, Дніпропетровська обл.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КВОДА", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.
про стягнення 25 557.92 грн. за договором поставки
Суддя Назаренко Н.Г.
Представники:
від позивача - Аржанухін В.Л., дов. № 123-4016 від 30.12.10р.;
від відповідача - не з'явився.
Відкрите акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів", звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КВОДА" про стягнення пені у розмірі 13 857,96 грн. та штрафу - 11 699,96 грн. за порушення умов договору поставки № 1003627 від 01.07.10р., відносно строку виконання своїх обов'язків.
Представник позивача в судових засіданнях підтримав позовні вимоги, просить задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач свого представника до судового засідання не направив, конверт з ухвалою суду про порушення провадження по справі повернувся на адресу суду з відміткою ДП “Укрпошта” про те, що відповідач “організація на поштовому відділі не зареєстрована”.
Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.
Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Розгляд справи відкладався з 15.02.11р. до 02.03.11р..
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представником сторони не заявлялось.
В судовому засіданні 02.03.11р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
01 липня 2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КВОДА" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір поставки № 1003627 (далі - договір), відповідно до умов договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та оплатити товар, асортимент, кількість, строки поставки та ціна якого вказані у специфікації № 1 до цього договору, що є невід'ємною його частиною (п.1.1. договору).
Відповідно до п. 7.2. договору, строк дії цього договору до 31.12.2010р., а в частині не виконання зобов'язань до повного їх виконання.
Відповідно до п.п.2.1., 2.4. договору, постачальник здійснює поставку товару в строки, зазначені в специфікаціях договору та одночасно з поставленим товаром зобов'язується пред'явити покупцю всі необхідні оригінали документів, а саме:
- рахунок-фактури;
- податкову накладну;
- видаткову накладну;
- сертифікат якості виробника на пропитану шпалу.
Згідно п. 2.2. договору, покупець проводить оплату поставленого постачальником товару на протязі 5-ти банківських днів з моменту пред'явлення документів, вказаних в пункті 2.4. цього договору, при умові відповідної якості.
Згідно з специфікації № 1 до договору передбачено, що строком поставки товару (шпали типу 1А у кількості 900 шт. на загальну суму 117 000,00 грн. з ПДВ) є третій квартал 2010р., а саме: 30.09.2010р.
Позивач посилається на те, що відповідач порушив умови договору, відносно строку виконання своїх зобов'язань та здійснив першу частину поставки товару тільки 18.10.2010р. відповідно до рахунку № 0247 від 18.10.2010р., товарно-транспортної накладної № 787997 від 18.10.2010р., видаткової накладної № 00194 від 18.10..2010., паспорта з якості ТОВ "КВОДА" № 18/10-01 та прибуткового ордеру ВАТ НЗФ № 283 від 19.10.2010р. у кількості 320 шт. на загальну суму 41 599,87 грн. /а.с. 16, 19, 22, 25, 28/.
Другу частину поставки товару відповідач виконав 21.10.2010р. відповідно до рахунку № 0253 від 20.10.2010р., товарно-транспортної накладної № 662129 від 21.10.2010р., видаткової накладної № 00198 від 20.10..2010., паспорта з якості ТОВ "КВОДА" № 21/10-01 та прибуткового ордеру ВАТ НЗФ № 285 від 22.10.2010р. у кількості 320 шт. на загальну суму 41 599,87 грн. /а.с. 17, 20, 23, 26, 29/.
Залишившуюся частину партії товару відповідач поставив лише 03.11.2010р. відповідно до рахунку № 0262 від 03.11.2010р., товарно-транспортної накладної № 662144 від 03.11.2010р., видаткової накладної № 00207 від 03.11.2010., паспорта з якості ТОВ "КВОДА" № 03/11-01 та прибуткового ордеру ВАТ НЗФ № 297 від 03.11.2010р. у кількості 260 шт. на загальну суму 33 799,90 грн. /а.с. 18, 21, 24, 27, 30/.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (уповноважена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до умов договору відповідач поставив, а позивач отримав та оплатив за поставлений товар відповідно до наданих відповідачем документів, що підтверджується платіжними дорученнями /а.с 31-34/.
Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором виконав, а відповідач свої зобов'язання щодо строку поставки товару порушив, що і є причиною спору.
Факт порушення відповідачем строків поставки товару підтверджено рахунками, податковими накладними, видатковими накладними, паспортами якості продукції, прибутковими ордерами /а.с.16-30/.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодекс України).
Відповідно до ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУкраїни).
Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором укладеним між сторонами, матеріалами справи встановлено, відповідачем не спростовано.
Відповідно до п. 4.5. договору, у разі порушення строків поставки постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,5% від суми непоставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення, а у разі продовження прострочення більш десяти календарних днів, постачальник додатково сплачує покупцю штраф в розмірі 10% від суми непоставленого (недопоставленого) товару.
Пеня за прострочення виконання зобов'язання становить 13 857,96 грн. та штраф - 11 699,96 грн.
В силу ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Стаття 61 міститься у розділі "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина", тому положення ч.1 ст.61 стосуються лише фізичних осіб.
Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У частині четвертій статті 231 ГК України зазначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, зазначені види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними заходами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора.
Крім того, вбачається, що законодавець не забороняє сторонам передбачити в договорі положення щодо сплати штрафу за порушення зобов'язання, як і не прив'язує цей вид неустойки до конкретного виду правовідносин.
Частиною 2 п.2. ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що позивач має право вимагати від відповідача сплати неустойки, передбаченої умовами договору, розмір якої встановлено сторонами за взаємною згодою.
Суд зазначає, що поняття "притягнення до юридичної відповідальності" не ідентичне поняттю "юридична відповідальність", що визначено у п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 27.10.99р. у справі №1-15/99. При цьому, у контексті змісту положень норм Конституції України, у т.ч. ст.61, терміни "притягнення до юридичної відповідальності" та "юридична відповідальність" розмежовуються.
Крім того, умови договору передбачають цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність, за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки -пені та штрафу, тобто встановлено один вид відповідальності -цивільно-правова.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст.611 ЦК України.
Частиною 1 ст. 624 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойка, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не виконав належним чином свої, встановлені договором поставки №1003627 від 01.07.2010 р., господарські зобов'язання щодо своєчасної поставки товару позивачу, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 13 857,96 грн. та штрафу - 11 699,96 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того факту, що позов виник в наслідок неправильних дій відповідача, суд вважає за необхідне судові витрати покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 174, 193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 525, 526, 546, 548, 551, 610, 611, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. ст.ст. 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 87, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КВОДА" (50005, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Домобудівельна, 1а/1, код ЄДРПОУ 35459558, р/р 26004060298368 у КФ ПАТ КБ "ПриватБанк", МФО 305750) на користь Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53213, м. Нікополь, Дніпропетровська область, вул. Електрометалургів, 310, код ЄДРПОУ 00186520, р/р 26008057008179 у ПАТ КБ "ПриватБанк", МФО 305299) пені у сумі 13 857,96 грн. (тринадцять тисяч вісімсот п'ятдесят сім грн. 96 коп.), штрафу у сумі 11 699,96 грн. (одинадцять тисяч шістсот дев'яносто дев'ять грн. 96 коп.), витрати на оплату державного мита у сумі 255,58 грн. (двісті п'ятдесят п'ять грн. 58 коп.), витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.), про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя
Н.Г. Назаренко
Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 09.03.2011р.