10.03.11р.Справа № 5005/384/2011
За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
до відповідача-1: закритого акціонерного товариства "Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів", м. Дніпропетровськ
до відповідача-2: ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: комунальне підприємство Дніпропетровського району "Бюро технічної інвентаризації", м. Дніпропетровськ
про визнання недійсним договору купівлі-продажу бази відпочинку та зобов'язання передати на баланс об'єкт державної власності
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Представники:
Від позивача: Рябчун О.В., довіреність від 10.12.2010 року №83, головний спеціаліст - юрисконсульт
Від відповідача-1: не з'явився
Від відповідача-2: ОСОБА_3, довіреність від 09.04.2010 року №2213, представник
Від третьої особи: не з'явився
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулося з позовом до Закритого акціонерного товариства "Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів" та ОСОБА_1, в якому, з урахуванням поданих уточнень (а.с. 66-68), просить суд:
- визнати недійсним укладений між Закритим акціонерним товариством "Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів" та ОСОБА_1 договір купівлі-продажу від 21.11.2007 року № 6987 бази відпочинку, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, АДРЕСА_1 та складається з: літ. А - будинок відпочинку, загальною площею 67,1 кв. м.; літ. Б - будинок відпочинку, загальною площею 58,0 кв. м.; літ. В - навіс (тимчасовий); літ. Г - літній душ (тимчасовий); літ. Д - вбиральня (тимчасова); літ. К - колодязь; № 1,2,І - огорожа, замощення;
- зобов'язати ОСОБА_1 повернути Закритому акціонерному товариству "Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів" об'єкт державної власності - базу відпочину, яка складається з: літ. А - будинок відпочинку, загальною площею 67,1 кв. м.; літ. Б - будинок відпочинку, загальною площею 58,0 кв. м.; літ. В - навіс (тимчасовий); літ. Г - літній душ (тимчасовий); літ. Д - вбиральня (тимчасова); літ. К - колодязь; № 1,2,І - огорожа, замощення та знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, АДРЕСА_1 (Кіровське лісництво квартал 36 відділ 29), одержаний згідно договору купівлі-продажу від 21.11.2007 року №6987.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2010 року, яке постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.09.2010 року залишено без змін, позов задоволено в повному обсязі.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2010 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2010 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.09.2010 року у справі №ПР39/118-10 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно автоматизованої системи розподілу справу №ПР39/118-10 передано на розгляд судді Євстигнеєвій Н.М.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2011 року справу №ПР39/118-10 прийнято до свого провадження суддею Євстигнеєвою Н.М.
Позовні вимоги щодо визнання договору купівлі-продажу від 21.11.2007 року № 6987 бази відпочинку обґрунтовані тим, що спірне майно продано з порушенням порядку його відчуження. База відпочинку є державним майном, яке в процесі приватизації Дніпропетровської фабрики нетканих матеріалів не увійшло до статутного фонду товариства та залишилось на балансі останнього. У січні 2009 року була проведена інвентаризація державного майна, яке в процесі приватизації Дніпропетровської фабрики нетканих матеріалів не увійшло до статутного фонду товариства. Згідно наданих позивачу матеріалів інвентаризації відомості щодо спірної бази відпочинку були відсутні. У березні 2009 року закрите акціонерне товариство "Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів" повідомила Регіональне відділення фонду державного майна по Дніпропетровській області про те, що база відпочинку була продана згідно договору купівлі-продажу від 21.11.2007 року №6987 та на балансі товариства не перебуває. В спірному договорі купівлі-продажу зазначено, що об'єкт купівлі-продажу належить ЗАТ "Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів" на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2007 року. Зазначене рішення господарського суду було оскаржено позивачем та скасовано постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2007 року, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2008 року. Судовими рішеннями встановлено, що база відпочинку належить до державної власності. Відповідно до вимог ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Позивач вважає спірний договір недійсним та таким, що не створює юридичних наслідків для сторін цього договору з моменту його вчинення. За приписами ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна сторона повинна повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування.
Представник Закритого акціонерного товариства "Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів" у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, про день, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Представник ОСОБА_1 проти позову заперечує та просить припинити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Представник відповідача-2 зазначає, що предметом спору у справі є визнання недійсним цивільно-правового договору укладеного з фізичною особою, тому справа має бути розглянута відповідно до норм цивільного судочинства з урахуванням підсудності справи, а провадження у даній справі підлягає припиненню, оскільки такий спір не підлягає вирішенню в господарських судах України. Представник відповідача-2 звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не є фізичною особою -підприємцем відповідно до того, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2010 року у справі №2а-11437/10/0470 припинено підприємницьку діяльність ОСОБА_1.
09.03.2011 року від Комунального підприємства Дніпропетровського району "Бюро технічної інвентаризації" надійшов відзив на позов (вих. №203/01-09 від 01.03.2011 року), яким третя особа проти позовних вимог не заперечує та просить розглянути справу без участі його представника.
Розгляд справи був відкладений з 08.02.2011 року на 22.02.2011 року, з 22.02.2011 року на 10.03.2011 року.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача та відповідача-2, господарський суд дійшов висновку про припинення провадження у справі з огляду на наступне.
Відповідно до п.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.11.2008 року між Відповідачами у справі був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого, Відповідач-1 (Продавець) продав, а Відповідач-2 (Покупець) купив базу відпочинку, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, АДРЕСА_1.
Відповідно до п. 2 Договору, вказаний об'єкт купівлі-продажу належить Відповідачеві-1 (Продавець) на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2007 року, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно витягом про реєстрацію № 15119129 від 05.07.2007 року за реєстраційним № 19441528.
Заявляючи позовні вимоги про визнання недійсним зазначеного вище договору купівлі-продажу, Позивач зазначає, що на час укладення спірного правочину Відповідач-1 не являвся власником майна, що є об'єктом купівлі-продажу, в зв'язку з чим спірний договір має бути визнаний судом недійсним.
Як убачається з матеріалів справи, 14 грудня 1993 року був нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу "Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів", що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Лісопильна, 8, який укладений між Позивачем та організацією орендарів Дніпропетровського орендного підприємства "Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів", правонаступником якого став Відповідач-1.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2007 року у справі № 31/71-07 позов ЗАТ "Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів" було задоволено, та визнано за ним право власності на спірний об'єкт - базу відпочинку, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, АДРЕСА_1.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2007 року, рішення суду першої інстанції від 21.02.2007 року було скасовано, в позові відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції у справі № 31/71-07 від 21.02.2007 року Дніпропетровський апеляційний господарський суд, із яким погодився суд касаційної інстанції (постанова ВГСУ від 30.01.2008 року) фактично спростував законність набуття Відповідачем-1 права власності на спірну базу відпочинку.
Позивач зазначає, що Відповідач-1, як продавець за спірним договором купівлі-продажу ніколи не являвся власником майна, що є об'єктом цього договору, а отже, відповідно не мав права на його відчуження, в зв'язку з чим, спірний договір є таким, що суперечить положеннями ст. 658 Цивільного кодексу України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно вимог ст. 215 ЦК України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог встановлених ч. 1 ст. 203 цього Кодексу, є підставою недійсності правочину.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Вищий господарський суд України у своїй постанові від 23.11.2010 року, направляючи справу №ПР39/118-10 на новий розгляд звернув увагу на необхідність дослідження та надання оцінки витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.100, т. 1), згідно з яким 17.11.2008 року зареєстрована заява ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності, та врахувати приписи статей 1, 21 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких сторонами у справі - позивачам та відповідачами, можуть бути підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.100, т. 1) станом на 14.06.2010 року ОСОБА_1 зареєстрований в стані припинення підприємницької діяльності (дата реєстрації рішення фізичної особи -підприємця про припинення підприємницької діяльності -17.11.2008 року).
10.03.2011 року представником відповідача-2 надано до суду постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2а-11437/10/0470 за позовом Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності, якою припинено підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Дата надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.
Відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені в ст. 1 цього кодексу, тобто юридичні особи, а також фізичні особи, які в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (фізичні особи у корпоративних спорах).
Відповідачем-2 у даній справі є ОСОБА_1, тобто фізична особа. Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір купівлі-продажу від 21.11.2007 року підписувався ОСОБА_1 як фізичною особою, а не підприємцем (в договорі відсутні посилання на свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності).
Виходячи з суб'єктного складу сторін спір не підлягає розгляду в господарському суді: спір підлягає розгляду у господарському суді у тому разі, коли спірні відносини носять господарський характер, а суб'єктний склад учасників сторін відповідає ст. 1 Господарського процесуального кодексу України.
За викладених вище обставин провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене керуючись ст. 49, п.1 ч.1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Провадження у справі припинити.
Суддя Н.М. Євстигнеєва