03.03.11р.
Справа № 5005/166/2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рьодль і
партнери", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно -
інвестиційної компанії "ДАФІ", м. Дніпропетровськ
про стягнення 87 175,45 грн
Суддя Широбокова Л.П.
Представники:
Від позивача: Реученко О. М., представник, дов. б/н від 21.01.2011р.
Від відповідача: представник не з'явився
В судовому засіданні оголошувалася перерва з 17.02. по 03.03.2011р.
Позивач звернувся до суду та просить (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 15.02.2011р.) стягнути з Відповідача борг за надані юридичні послуги - 55 556,79 грн, інфляційне збільшення - 16389,25 грн, річні - 3 840,27 грн, штрафні санкції - 11 389,14 грн, посилаючись на договір №024/07 від 24.05.2007р. та рахунки №KIE/RB/2008/000169 та №KIE/RB/2008/000170 від 14.07.2008р.
Представник Позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, в своєму клопотанні вказує, що між сторонами склалися відносини на основі звичаю ділового обороту та практики договірних відносин, послуги надавалися без підписання актів приймання-передачі за усною домовленістю сторін.
Відповідач надав відзив, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що не отримав від Позивача жодного акту прийому - передачі виконаних робіт, що ставить під сумнів надання юридичних послуг. Крім того, відповідно до виставлених сум до оплати не можливо визначити, які саме послуги входять до розміру суми на оплату. Відсутній розрахунок суми, тому не можна визначити відповідно до якого пункту - 2.2. чи п.п. 2.2.1., 2.3. договору виставлено рахунок на оплату. Представник позивача просив в позові відмовити.
За клопотанням позивача строк вирішення спору було продовжено на 15 днів до 15.03.2011р.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Рьодль і партнери" -виконавець та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельно - інвестиційною компанією "ДАФІ" -замовник було укладено договір №024/07 від 24.05.2007р. про надання консультаційних послуг строком дії три роки, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов'язань.
Предметом договору є надання виконавцем на замовлення відповідача консультаційних послуг з правових та податкових питань поточної діяльності ТОВ БІК "ДАФІ", та оплата цих послуг зі сторони замовника (п.1.1. договору). Також в п. 2.2. договору та Додатковій угоді №1 від 14.01.2008р. сторони визначилися щодо надання таких послуг при укладанні замовником конкретних договорів про отримання кредиту, оренди нерухомого майна та купівлі-продажу часток у статутних фондах.
В Додатку №1 до договору сторони визначили погодинні ставки за надання послуг відповідними фахівцями виконавця.
Відповідно до ст.ст. 901-903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Позивач надав відповідачу рахунки:
- №KIE/RB/2008/000169 від 14.07.2008р. на суму 30 913,28 грн за консультаційні послуги (01.06.2007р. -30.06.2008р.);
- №KIE/RB/2008/000170 від 14.07.2008р. на суму 24 643,51 грн за консультаційні послуги (01.01.2007р. -30.06.2008р.), всього на суму 55556,79 грн, копії яких направив йому із претензією №1 від 04.08.2010р. з вимогою про їх оплату. Відповідач листом від 01.09.2010р. №227 вимогу відхилив, посилаючись на відсутність актів виконаних робіт, що і стало підставою позову.
Позивач стверджує, що надав відповідачу консультаційні послуги на зазначені в рахунках суми, на підтвердження чого надав електронну переписку нібито із відповідачем, та вважає, що вона є доказом належного виконання ним умов договору на спірну суму.
Разом з тим, умовами договору сторони визначили порядок замовлення та надання цих послуг, а саме відповідно до р. 3 договору, щоб отримати послугу замовник надсилає виконавцю письмовий запит, який може бути надісланий електронною поштою або факсом. Виконавець письмово повідомляє про свою згоду надати відповідь на запропонованих умовах або пропонує інше рішення та інформує про попередню оцінку вартості робіт. В заявці вказується дата початку, період, місце проведення та тематичне направлення консультацій. Послуги, передбачені в предметі даного договору, надаються, як правила, письмово. Порядок надання усних консультацій визначається у кожному конкретному випадку за додатковою домовленістю сторін.
Порядок приймання-передачі наданих послуг сторони врегулювали в р. 5 договору, згідно умов якого після надання кожної юридичної або податкової консультації сторони протягом 3-х робочих днів складають акт прийому-передачі виконаних робіт, який відповідно до п. 4.5. договору є підставою для виставлення рахунку на оплату.
Таких актів про надані послуги із зазначенням змісту послуги, узгодженого сторонами та витраченого на її надання часу, ціни послуги сторонами чи окремо виконавцем не складалося, іншій стороні договору не направлялося.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За своєю правовою природою надання послуг є господарською операцією, оскільки сторони є суб'єктами господарювання, в договорі обумовлено надання послуг за плату.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських перацій є первинні документи, які фіксують факти здійснення осподарських операцій. Первинні документи повинні бути складені ід час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми);дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Сторони в договорі визначили, що таким документом повинен бути акт приймання-передачі виконаних робіт.
Як встановлено судом вище, такі акти сторонами не складалися. Позивачем також не доведено фактичного надання відповідачеві обумовлених договором послуг, їх обсягів, та що такі послуги були надані саме на замовлення відповідача.
З наданої електронної переписки, частина якої складена іноземною мовою, не вбачається, що це належним чином оформлені заявки відповідача чи послуги позивача, доказів підписання цих документів повноважними посадовими особами та що ця переписка стосується саме спірного договору.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивач не довів належними доказами надання послуг відповідачу на спірну суму та його вимоги необґрунтовані, В позові слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати у справі покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 525, 526, 610, 613, 629, 901-903 Цивільного кодексу України господарський суд, -
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя
Л.П. Широбокова
Повне рішення складено 09 березня 2011 року