Справа № 2-21/
2011р.
21 лютого 2011 р. сел. Оржиця
Оржицький районний суд Полтавської області
в складі головуючого Грузман Т.В.
секретаря судового засідання Куцовол Л.М.,
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Оржиця цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємця ОСОБА_4 за участі третіх осіб управління пенсійного фонду України в Оржицькому районі, Лубенської об»єднаної державної податкової інспекції, Оржицького районного центру зайнятості про зобов»язання відповідача подати звітність за найманого працівника за період з травня 2003 року по червень 2005 року включно та сплатити страхові внески, -
15.11.2011 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про зобов»язання відповідача подати звітність за найманого працівника за період з травня 2003 року по червень 2005 року включно та сплатити страхові внески до управління Пенсійного фонду України в Оржицькому районі.
В обґрунтування позовних вимог вказував, що працював механізатором у ПП ОСОБА_4 з травня 2003 року по червень 2005 року. На третій день після початку роботи позивач став учасником ДТП. Вина у вчиненні ДТП була обопільною і з власника трактора ОСОБА_4 було стягнуто збитки на користь власника автомобіля «Мерседес»ОСОБА_5. Після цього ПП заявив, що позивач має відшкодувати йому завдані ДТП збитки. Щомісячно утримував із заробітної плати 90% із суми протягом всього періоду роботи. В червні 2005 року розрахувався та влаштувався на іншу роботу. Тоді ж ОСОБА_4 примусив підписати розписку про позику коштів на суму 8000 грн., яку судом було стягнуто з позивача. При розгляді іншої справи стало відомо, що ОСОБА_4 не сплачував обов»язкові платежі до ПФУ в Оржицькому районі, не сплачував податки і 2 роки роботи не враховуються в загальний трудовий стаж. У судових засіданнях по справі про стягнення позики використання праці позивача було доведено показами свідків та визнавався самим відповідачем. Враховуючи вказане, прохає зобов»язати відповідача подати звітність за період з травня 2003 року по червень 2005 року та сплатити страхові внески для зарахування трудового стажу. Стягнути з відповідача судові витрати та витрати на правову допомогу.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному об»ємі відповідно до змісту позовних вимог. ОСОБА_3 пояснив, що дійсно працював на протязі майже 3-х років у відповідача, за виконану роботу ОСОБА_4 майже нічого йому не платив. Про необхідність заповнення трудововї книжки говорив приватному підприємцю, але той на вказане не реагував.
Представник відповідача позовні вимоги заперечує та вказує, що дійсно ОСОБА_3 працював у приватного підприємця ОСОБА_4 без укладення трудового договору періодично, можливо декілька місяців всього за даний період. Вказати саме скільки неможливо через відсутність відповідного обліку. Утримувати працівника для ПП було не доцільно, поскільки мав не значний обсяг землі. Договір з позивачем не укладався та у центрі зайнятості не реєструвався. Прохає до даних взаємовідносин застосувати терміни позовної давності. Через неприязні стосунки, що склались між сторонами, виник даний спір.
Представник третьої особи -Лубенської ОДПІ вказав, що поскільки позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах, то є підстави для задоволення позову. При наявності трудових відносин роботодавець зобов»язаний сплачувати за найманого працівника податки та здійснювати відповідні відрахування.
Представник третьої особи -управління Пенсійного фонду в Оржицькому районі вказав, що також позовні вимоги є обгрунтованими, поскільки судовим рішенням доведено, що ОСОБА_3 працював у приватного підприємця. По платежах до бюджету строків позовної давності немає. Довести факт перебування у трудових відносинах по наявним матеріалам важко, але висновок про вказане повинен зробити суд.
Представник третьої особи -Оржицького районного центру зайнятості вказав, що договір між сторонами не укладався. Можливо відповідач має намір у добровільному порядку сплатити внески до відповідних фондів. При прийнятті рішення покладається на думку суду.
Суд заслухавши думку учасників судового розгляду, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини та прийшов до слідуючого висновку.
ОСОБА_4 являється приватним підприємцем, про що свідчить свідоцтво про державну реїстрацію від 23.03.2000 року № 785397. Свідоцтвом про сплату єдиного податку від 01.05.2003 року підтверджено, що він перебуває на спрощеній системі оподаткування.
Відповідно до мотивувальної частини рішення Оржицького районного суду від 07.05.2010 року зазначено, що під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_3 працював у приватного підприємця ОСОБА_4 без укладення трудового договору на протязі 2003-2005 років. До також ж висновку суд прийшов і в окремій ухвалі від 07.05.2010 року, яка для виконання була скерована до Державної інспекції праці в Полтавській області.
Згідно акту перевірки територіальної Державної інспекції праці у Полтавській області № 16-22-34/33 від 08 червня 2010 року встановлено, що при перевірці даного суб»єкта господарювання виявлено, що трудовий договір з найманим працівником ОСОБА_3 відсутній, документи бухгалтерського обліку де б значилось вищевказане прізвище також відсутні. 25 червня 2010 року згідно постанови Оржицького районного суду за вищеперелічені порушення за ч.1 ст. 41 КупАП приватного підприємця притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 510 грн.
Також матеріали справи містять довідку видану ПП Дейнека надану в інспекцію Держтехнагляду Оржицького району про те, що ОСОБА_3 в період з 01.01.2004 року по 01.01.2005 року працював комбайнером на комбайні «Дон - 1500». Трудова книжка видана на ім»я ОСОБА_3 02.08.2005 року записів про роботу у ПП ОСОБА_4 не містить.
Відповідно до постанови старшого помічника прокурора Оржицького району у Полтавській області Шаталової О.В. від 10.01.2011 року у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4 відмовлено, так як не підтверджений факт грубого порушення законодавства про працю.
Крім наданих сторонами доказів, у судовому засіданні було допитано свідка -ОСОБА_6, яка являється інспектором територіальної інспекції праці у Полтавській області, яка суду пояснила, що отримавши від суду окрему ухвалу, здійснювала перевірку діяльності ПП ОСОБА_4 по фактам, що викладені в ухвалі. При перевірці було встановлено, що даний підприємець за 2006-2010 роки мав найманих працівників з якими уклав трудові договори. Документів, що підтверджують виплату зарплати, табелі робочого часу надано для перевірки не по всьому періоду, по якому здійснювалась перевірка. При перевірці ПП не надав документів, які б свідчили, що ОСОБА_3 у нього працював, лише пояснив, що позивач у нього працював декілька днів без укладання трудового договору. З огляду на вказані порушення було складено протокол та передано його на розгляд до Оржицького районного суду.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних і юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обгрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 21 КЗпП України зазначено, що трудовий договір є угода між працівником… з фізичною особою, за якою працівник зобов»язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженому ним орган чи фізична особа зобов»язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Згідно ст. 24-1 Кодексу договір повинен бути зареєстрований у державній службі зайнятості. Згідно ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно ч.1 ст. 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата -це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. У статті 21 Закону України «Про оплату праці»зазначено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» «власник або уповноважений ним орган зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці в встановленому порядку».
Відповідно до наказу Міністерства статистики України N 253 від 09.10.96 ( що діяв на момент спірних взаємовідносин) «Про затвердження типових форм первинного обліку»затверджено типові форми первинного обліку, серед переліку, яких є П-1 "Наказ (розпорядження) про прийом на роботу";П-3 "Алфавітна картка"; П-5 "Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу"; П-6 "Наказ (розпорядження) про надання відпустки"; П-8 "Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту). З обліку використання робочого часу:П-12 "Табель обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати";П-13 "Табель обліку використання робочого часу".
Згідно ст. 253 КЗпП України передбачено, що особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов»язковому державному соціальному страхуванню. Статтею 254 Кодексу передбачено, що основними джерелами коштів загальнообов»язкого державного соціального страхування є внески власників підприємств… чи фізичної особи, працівників.
Ст. 7 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 01.01.2005 року встановлено, що загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципом, зокрема, обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
Пунктом 1 ст. 11 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що зокрема, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: громадяни України, які працюють у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.
Пунктом 1 ст. 14 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що Страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Відповідно до п. З ч. 1 ст. 16 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застрахована особа має право вимагати від страхувальника сплатити страхові внески, у тому числі в судовому порядку.
Згідно Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»дано визначення найманої особи, тобто - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону. Згідно п.1.17. працедавець - юридична особа (її філія,відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності (включаючи самозайнятих осіб), яка укладає трудові договори (контракти) з найманими особами та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати цього податку до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами.
З огляду на вищенаведені норми законодавства, суд прийшов до висновку, що для підтвердження факту перебування у трудових відносинах між сторонами є обов»язковим: наявність трудового договору у якому зазначений розмір заробітної плати, умови її виплати, посаду, наявність запису у трудовій книжці, обов»язкове ведення первинного бухгалтерського обліку щодо табелювання праці найманого працівника, наявність наказу про прийом на роботу, переміщення та звільнення, розрахункові документи, що свідчать про нарахування та виплату заробітної плати. Відсутність таких доказів не дає підстав для задоволення позовних вимог позивача. Рішення Оржицького районного суду від 07.05.2010 року, у якому вказано, що ОСОБА_3 працював у приватного підприємця ОСОБА_4 на протязі 2003-2005 років, не являється доказом, що свідчить про правомірність позовних вимог. Суд позбавлений можливості достовірно встановити який період працював позивач, на якій посаді, який розмір заробітної плати отримував. Враховуючи вказане, суду не надано належних доказів того, за який період позивач повинен подати звітність до Пенсійного фонду України в Оржицькому районі. Вказане також не доведено у судовому засіданні ні документами, що містяться у матеріалах справи, ні доказами свідка ОСОБА_6 та поясненнями свідка ОСОБА_7, які вона давала під час розгляду справи про стягнення позички та покази якої були прослухані у межах ст. 200 ЦПК України. Докази надані позивачем є суперечливими, а рішення суду не може грунтуватися на припущеннях.
Частиною 1 статі 88 ЦПК України передбачено, що стороні на користь, якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст. 3, 10, 11, 57, 58, 60, 88, 208, 209, 212, 224, 213- 215 ЦПК України, на підставі ст. 21, 24-1, 48, 94, 253, 254 КЗпП України, ст. 21, 30 «Закону України «Про оплату праці» , ст.7, 11, 14, 16 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", наказу Міністерства статистики України N 253 від 09.10.96 року «Про затвердження типових форм первинного обліку» суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
З оригіналом згідно:
Суддя Т.В.Грузман