16 лютого 2011 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Савчук М.В.
суддів: Лисака І.Н., Заводян К.І.
при секретарі Тодоряка Г.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора Шевченківського району м. Чернівці в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання умов договору недійсними, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою прокурора Шевченківського району м. Чернівці в інтересах ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 грудня 2010 року, -
В січні 2009 року прокурор Шевченківського району м. Чернівці в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним п. 1 трудового договору від 01.10.2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в частині встановлення випробувального терміну-45 днів ; визнання незаконним звільнення ОСОБА_1 з роботи та поновлення його на роботі сторожем у фізичної особи -підприємця ОСОБА_2; стягнення заробітної плати за весь період вимушеного прогулу з 04.11.2008 року по день поновлення на роботі.
Посилався на порушення норм чинного законодавства
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 грудня 2010 року в задоволенні позову прокурора Шевченківського району м. Чернівці в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі прокурор Шевченківського району м. Чернівці просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 грудня 2010 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в інтересах ОСОБА_1 в повному обсязі.
Посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи,
Справа 22ц-524 \ 2011 р. Головуючий у 1 інстанції Дудаков С.Є.
Категорія 51/52 доповідач Савчук М.В.
порушення норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно прийняв рішення про звільнення ОСОБА_1 з роботи за ст.28 КЗпП України, оскільки під час випробувального строку встановлено невідповідність його роботі, на яку був прийнятий.
Колегія суддів вважає, що з таким висновком суду погодитись не можна.
Стаття 309 ЦПК України передбачає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, якщо неповно з'ясовано судом обставини, що мають значення для справи, не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права.
Згідно ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у позові неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суд не відповідають обставинам справи, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового, яким позов необхідно задовольнити частково.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 відповідно п. 1 трудового договору від 01.10.2008 року, укладеного між ним та підприємцем ОСОБА_2 був прийнятий на роботі сторожем з випробувальним терміном - 45 днів і 04.11.2008 року був звільнений під час випробувального терміну з підстав виявлення невідповідності вимогам виконуваної роботи.
До обов'язків ОСОБА_1 входило нести відповідальність за збереження транспортних засобів та інвентаря , підтримувати належний санітарний стан стоянки.
Відповідно до ч.2 ст.27 КЗпП України строк випробування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця.
Стаття 28 КЗпП України передбачає, що коли строк ви пробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах. А якщо протягом строку випробування встановлено невідповідність працівника роботі, на яку його прийнято, власник або уповноважений ним орган протягом цього строку вправі розірвати трудовий договір.
Відповідно до ст.40 КЗпП України, трудовий договір розривається з ініціативи власника або уповноваженого органу у випадку невідповідності працівника займані посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров»я, які перешкоджають продовженню даної роботи.
Як вбачається з матеріалів справи - пояснень відповідача підставами звільнення позивача було «обрахування клієнтів та конфлікти з ними «.
Проте, з матеріалів перевірки вбачається, що за час випробування та роботи ОСОБА_1 не порушував внутришньо-трудового розпорядку, не притягувався до дисциплінарної відповідальності, не був матеріально-відповідальною особою.
Колегія суддів вважає, що при укладення трудового договору було порушено встановлений чинним законодавством термін випробування, а саме перевищено строк випробувального терміну на 15 діб.
Доводи суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 звільнений з роботи в період випробування є безпідставним.
Таким чином позов в частині визнання умов договору недійсними підлягає задоволенню.
Оскільки ОСОБА_1 був прийнятий на роботу 01.10.2008 року, випробувальний термін закінчився 01.11.2008 року, його звільнення 04.11.2008 року повинно було здійснюватися на загальних підставах і лише у випадку застосування до останнього заходів дисциплінарного стягнення.
Отже, вищезазначені обставини свідчать про безпідставність звільнення ОСОБА_1 з роботи .
Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення, в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Встановлено, що ОСОБА_1 дізнався про звільнення 04.11.2008 року, в прокуратуру звернувся 20.11.2008 року. Прокурор Шевченківського районну м. Чернівці в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом лише 08.01.2009 року, тобто з порушенням передбаченого законом строку.
У відповідності до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску строків, встановлених у ст.233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.
Позивач ОСОБА_1 і в його інтересах представник прокуратури Шевченківського району не ініціювали і не заявляли клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Отже враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що необхідно відмовити в позові про визнання незаконним звільнення ОСОБА_1 з роботи, поновлення його на роботі та стягнення заробітної плати за весь період вимушеного прогулу, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, на що наполягали і відповідач та його представник в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст.ст. 81,88 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у сумі 4 грн.25коп. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн.
Керуючись ст.ст.218,308,309 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила :
Апеляційну скаргу прокурора Шевченківського району м. Чернівці в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 грудня 2010 року скасувати .
Позов прокурора Шевченківського району м. Чернівці в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання умов договору недійсними, визнання незаконним звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за весь період вимушеного прогулу задовольнити частково.
Визнати недійсним п.1 трудового договору від 01.10.2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в частині встановлення випробувального терміну -45 днів.
В іншій частині в позові відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 4 грн.25 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 37 гривень.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді :