"21" лютого 2008 р.
Справа № 20/235-07-8065
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Л. І.Бандури
суддів: Л.І. Бойко, Л.В. Поліщук
при секретарі судового засідання: С.Б. Іоффе
за участю представників сторін:
від позивача -Новошинська К.В., Мельниченко О.О.
від відповідача -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “САН-КОР ТРЕЙД»
на рішення господарського суду Одеської області від "28" листопада 2007 р.
у справі № 20/235-07-8065
за позовом Селянського (фермерського) господарства "ВІКТОРІЯ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю “САН-КОР ТРЕЙД»
про стягнення 95926,06 грн.
Згідно розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду № 16 від 21.01.2008 р. розгляд апеляційної скарги здійснюється колегією суддів у складі: головуючого судді Л.І. Бандури, суддів Л.І. Бойко, Л.В. Поліщук.
Селянське (фермерське) господарство “ВІКТОРІЯ» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “САН-КОР ТРЕЙД» про стягнення на підставі ст. ст. 15, 16, 525, 526, 610, 625 ЦК України, ст. ст. 173, 193, 229 ГК України заборгованості у сумі 95926,06 грн., з яких 69000,00 грн. складає основний борг, 10143,00 грн. - інфляція, 2552,05 грн. - 3% річних за прострочку грошового зобов'язання, 14231,00 грн. - пеня.
В подальшому СФГ “ВІКТОРІЯ» надало уточнення позовних вимог, в яких заборгованість ТОВ “САН-КОР ТРЕЙД» збільшилась до 110862,60 грн., з яких 69000,00 грн. - основний борг, 19576,00 грн. - інфляція, 3393,44 грн. - 3% річних за прострочку грошового зобов'язання, 18893,16 грн. - пеня.
Позовні вимоги СФГ “ВІКТОРІЯ» обгрунтовує тим, що відповідач порушив господарські зобов'язання за договором купівлі-продажу від 26.06.2006р., укладеного між СФГ “ВІКТОРІЯ» та ТОВ “САН-КОР ТРЕЙД».
Рішенням господарського суду Одеської області (суддя Щавинська Ю.М.) від 28.11.2007 р. позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з ТОВ “САН-КОР ТРЕЙД» на користь позивача 69000,00 грн. основного боргу, 8411,06 грн. пені, 3383,51 грн. 3% річних, 19576,00 грн. інфляційних збитків, 1003,70 грн. державного мита, 106,80 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Судове рішення мотивоване неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ “САН-КОР ТРЕЙД» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що оскаржуване рішення незаконне та необґрунтоване, прийняте з порушенням норм процесуального права, а саме ст. ст. 4-2, 4-3 ГПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу СФГ "ВІКТОРІЯ" зазначає, що апеляційна скарга необгрунтована, відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним, прийнятим з дотриманням вимог чинного законодавства.
Заслухавши доводи представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила:
26 червня 2006 р. між Селянським (фермерським) господарством «ВІКТОРІЯ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «САН-КОР ТРЕЙД» укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого СФГ "ВІКТОРІЯ" (Продавець) зобов'язується передати, а ТОВ «САН-КОР ТРЕЙД» (Покупець) -прийняти свіжі відкалібровані огірки загальною масою 100 тон на суму 200000грн. Згідно п. 3.3 договору грошові кошти Покупець перераховує на рахунок Продавця частинами по факту підписання представником відповідача товарної накладної при відвантаженні кожної партії товару.
На виконання умов договору в період з 08.07.2006 р. по 26.07.2006 р. СФГ "ВІКТОРІЯ" було передано ТОВ «САН-КОР ТРЕЙД» 60 365 кг огірків на загальну суму 120 730 грн. Факт отримання продукції підтверджується накладними, підписаними представником відповідача, довіреностями на отримання товару. Відповідач частково сплатив вартість поставленого товару на суму 51 730 грн., залишок в 69 000 грн. складає заборгованість ТОВ «САН-КОР ТРЕЙД».
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується із ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 232 Господарського кодексу України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.
Договором передбачена сплата пені за прострочення грошового зобов'язання. Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При чому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктами 6.2. та 6.3. договору сторони передбачили відповідальність за несвоєчасну поставку товару або його оплату в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач частково сплатив за поставлену продукцію, тобто неналежно виконав зобов'язання за договором купівлі-продажу, чим порушив норми чинного законодавства.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції обгрунтовано стягнув з відповідача суму заборгованості з урахуванням пені, процентів та інфляційних збитків .
Посилання скаржника на порушення судом норм процесуального права є безпідставними, виходячи із наступного.
Оскаржуючи рішення господарського суду, відповідач зазначив, що не був належним чином повідомлений про дату та місце судового засідання, відповідно не мав можливості захищати свої права.
Такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи є докази надсилання ухвал суду на фактичну та юридичну адреси ТОВ «САН-КОР ТРЕЙД», зазначені у свідоцтві про державну реєстрацію та у договорі купівлі-продажу, а також на фактичну адресу, вказану позивачем (а. с. 47, 61). Також в матеріалах справи наявні копії реєстрів на відправку поштової кореспонденції відповідачу секретарем господарського суду Одеської області, надані СФГ "ВІКТОРІЯ" як додатки до відзиву на апеляційну скаргу.
До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними у матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку, вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
З урахуванням вищезазначеного, судова колегія вважає рішення суду першої інстанції таким, що відповідає нормам чинного законодавства, а апеляційну скаргу -необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, колегія суддів
Рішення господарського суду Одеської області від 28 листопада 2007 р. у справі № 20/235-07-8065 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «САН-КОР ТРЕЙД» - без задоволення.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Л.І. Бандура
Судді Л.І. Бойко
Л.В. Поліщук