79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.02.08 Справа№ 15/388а
за позовом: приватного підприємства “Штайнгофф Пропертіз», м. Львів,
до відповідача-1: Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова, м.Львів
до відповідача-2: Головного управління державного казначейства у Львівській області, м. Львів
про визнання нечинним податкового повідомлення рішення №0001582302/0/19910 від 27.06.2007 р. та зобов'язання повернути зайво сплачену суму земельного податку та штрафних санкцій.
Суддя Т.Костів
при секретарі О.Вітинській
Представники:
Від позивача -Форостина К.С. - представник
Від відповідача - 1 -Карпин Я.С., Демковська О.С. -представники
Від відповідача - 2 -Ожибко П.І. -представник
Суть спору: приватне підприємство “Штайнгофф Пропертіз», м.Львів, звернулось із позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова, м.Львів, Головного управління державного казначейства у Львівській області, м.Львів про визнання нечинним податкового повідомлення рішення №0001582302/0/19910 від 27.06.2007 р. та зобов'язання повернути зайво сплачену суму земельного податку та штрафних санкцій.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 14.12.2007 р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд на 15.01.2008 р. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 15.01.2008 р., 29.01.2008 р.
Представникам сторін роз'яснено їх права згідно зі ст.ст.49, 51 КАС України. У відповідності до ст. 71 КАС України справа слухається за наявними у ній матеріалами.
Представник позивача у судових засіданнях позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що оспорюване податкове повідомлення-рішення №0001582302/0/19910 від 27.06.2007 р. було винесено на підставі акту №1393/23-2/33862854 від 25.06.2007 р. “Про результати планової виїзної перевірки ПП “Штайнгофф Пропертіз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.10.2005 року по 31.03.2007 року». Висновки акту вважає безпідставними, оскільки обчислення суми земельного податку проводилось на підставі довідки №12996 від 07.03.2006 р., якою визначено функціональне використання земельної ділянки в частині площі 14698 кв.м. як землі промисловості, та, відповідно, вартість 1 кв.м. земель промисловості визначено в розмірі 240,52 грн.. Відповідач обчислив розмір земельного податку з врахуванням функціонального призначення як земель комерційного призначення, виходячи з суми 498,54 грн. за 1 кв.м.. Ствердив, що визначення грошової оцінки земель не належить до повноважень відповідача. Просить позов задовольнити.
Представники відповідача -1 позов заперечили з мотивів, зазначених у поясненні. Пояснили, зокрема, що в ході перевірки позивачу була донарахована сума земельного податку з розрахунку функціонального використання як землі комерційного призначення, оскільки об'єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці, позивач не використовував у виробничих цілях, а передав в оренду приватному підприємству “Дивани-Меблі» на підставі договору оренди від 18.10.2005 р.. У відповідності до порядку нормативної грошової оцінки земель №18/15/21/11 від 27.01.2006 р. до земель комерційного використання належать землі підприємств, що здійснюють операції з нерухомістю, здавання під найм. Просять у позові відмовити.
Представник відповідача -2 позов заперечив з мотивів, зазначених у поясненнях. Ствердив, зокрема, що у відповідності до наказу ДКУ від 10.12.2002 р. №226 “Про порядок повернення платникам помилково та / або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів)», повернення таких коштів здійснюється на підставі відповідних документів, зокрема, висновку ДПІ про повернення помилково сплачених платежів. Такі документи не подавались, а тому просить відмовити у позові щодо відповідача -2.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
25.06.2007 р. за результатами перевірки відповідачем було складено акт №1393/23-2/33862854 “Про результати планової виїзної перевірки ПП “Штайнгофф Пропертіз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.10.2005 року по 31.03.2007 року». Актом встановлено та позивачем не заперечено ту обставину, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею І-ЛВ №003340 від 11.05.1995 р. позивачу, як правонаступнику ТзОВ “Киянка-Штайнгофф» належить земельна ділянка площею 1,55 га за адресою м. Львів, вул. Левандівська, 5а, на якій розташований цілісний майновий комплекс. Зазначена обставина також підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки від 03.01.2006 р., за яким, у зв'язку із реорганізацією ТзОВ “Компанія Киянка-Штайнгофф» шляхом виділу нового підприємства -ПП “Штайнгофф Пропертіз» та передачею останньому на баланс нерухомого майна за адресою м. Львів, вул. Левандівська, 5а, ТзОВ “Компанія Киянка» передало, а ПП “Штайнгофф Пропертіз» прийняло земельну ділянку площею 15500 кв.м. за вказаною адресою.
З матеріалів справи вбачається та сторонами визнається, що позивач проводив обчислення та сплату земельного податку на підставі даних, вміщених у довідці №12996 про визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки в м. Львів, виданої 07.03.2006 р. за №40/5/425 01-15, якою визначено функціональне призначення -землі промисловості та ціна 1 кв.м. -240,52 грн.. Водночас, актом встановлено та позивачем не заперечено, що позивач обчислював і сплачував земельний податок з частини земельної ділянки площею 14698 кв.м. з розрахунку вартості 1 кв.м. -240,52 грн.; а з решти земельної ділянки площею 802 кв.м. з розрахунку вартості 1 кв.м. -498,54 грн. (як за землі комерційного використання).
Однак, 18.10.2005 р. між позивачем (орендодавець) та приватним підприємством “Дивани-Меблі» (орендар) був укладений договір оренди, за яким позивач передав в оренду, зокрема, не житлове приміщення, що складається з чотирьох поверхів загальною площею 6314,30 кв.м., розташоване за адресою м. Львів, вул. Левандівська, 5а, що підтверджується п. п. 1.2., 1.2.1. вказаного договору. Договір недійсним не визнавався, доказів зворотнього суду не надано. Угодою від 30.08.2006 р. про продовження строку оренди згідно договору оренди від 18 жовтня 2005 р. строк оренди було продовжено до 01.08.2007 р..
Позивач посилається на відсутність повноважень відповідача -1 визначати нормативну грошову оцінку земельної ділянки, однак, факт проведення ним такої оцінки матеріалами справи не підтверджується. Натомість, з матеріалів справи випливає лише здійснення перевірки достовірності і повноти нарахування земельного податку. Згідно із п. 2.2.1. Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції. Згідно із ст.. 27 Закону України “Про плату за землю», контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби. При цьому, у відповідності до п. 4.2.2. Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, зокрема, коли дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Твердження позивача про те, що ним не занижувалось нарахування земельного податку, а лише використовувались дані довідки №12996 про визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки в м. Львів, виданої 07.03.2006 р. суперечать законодавству, яке покладає обов'язок правильно обчислювати та сплачувати земельний податок на власника чи користувача земельної ділянки.
Зокрема, у відповідності до п. 1.1. Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платники податків - це особи, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції. У відповідності до п. 4.1.1. цього закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання. Аналогічна вимога міститься і у ст. 14 Закону України “Про плату за землю».
У відповідності до ст. 2 Закону України “Про плату за землю», використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. У відповідності до ст. 7 вказаного закону, ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.
Механізм нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення та населених пунктів регулюється Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України, УААН від 27.01.2006 р. №18/15/21/11. Згідно із п. 1.3. вказаного порядку, нормативна грошова оцінка земель використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку. Відповідно до п. п. 3.1., 3.5. Порядку, в основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням, зокрема, функціонального використання земель. При цьому, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, ураховує відносну прибутковість видів економічної діяльності. Віднесення земель до категорії земель за функціональним використанням провадиться згідно з Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми NN 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженою наказом Держкомстату України від 05.11.98 №377, відповідно до видів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики. Коефіцієнт функціонального використання для земельних ділянок змішаного використання визначається як середньозважене (за площею) значення коефіцієнтів функціонального використання окремих частин земельної ділянки змішаного використання.
У відповідності до вказаного наказу №377 від 05.11.1998 р. “Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми NN 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем)», у цих звітах повинні вказуватись площі земель, що перебувають у власності, постійному і тимчасовому користуванні юридичних та фізичних осіб, за винятком тих площ земель, які надані в тимчасове користування іншим власникам землі і землекористувачам із земель, що перебувають у власності або в постійному користуванні цих юридичних і фізичних осіб; площі земель і розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності в межах територій, які входять до адміністративно-територіальних одиниць, у тому числі окремо -в межах населених пунктів, зрошувані та осушені землі, розподіл земель за формами власності.
У відповідності до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України, УААН від 27.01.2006 р. №18/15/21/11, до земель комерційного використання належать землі підприємств, що здійснюють операції з нерухомістю, здавання під найм.
Таким чином, передавши в оренду нерухоме майно, розміщене на земельній ділянці і, тим самим, змінивши її фактичне функціональне використання, позивач зобов'язаний був врахувати іншу нормативну грошову оцінку 1 кв.м. земельної ділянки, яка відповідала б її фактичному функціональному використанню. З врахуванням такої оцінки, фактично сплачена позивачем сума земельного податку мала бути більшою на 47306,66 грн., що підтверджується актом перевірки та матеріалами справи. Належних доказів того, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з врахуванням її комерційного використання становить іншу суму, суду не надано, як і не надано доказів того, що функціональне використання земельної ділянки не змінилось. Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
У відповідності до п. 4.2.3. Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього закону, є помилковим, покладається на платника податків. Однак, матеріали справи свідчать, що позивач цього обов'язку не виконав, висновки акту не заперечував.
На підставі вказаного акту перевірки було винесено оспорювань податкове повідомлення -рішення №0001582301/0/19910 від 27.06.2007 р. на загальну суму 70013,63 грн., з яких 47306,55 грн. -основний платіж та 22707,08 грн. -штрафні (фінансові) санкції. У відповідності до п. 5.2. вказаного закону, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків його судового або адміністративного оскарження у 10-денний строк. Однак, матеріали справи свідчать, що оспорювань податкове зобов'язання було узгоджене позивачем, який 09.08.2007 р. платіжним дорученням №156 повністю оплатив донараховані відповідачем податкові зобов'язання.
Відповідно, у зв'язку із підставним нарахування відповідачем оспорюваних платежів, відсутні підстави для його повернення з бюджету, оскільки поверненню підлягають лише надміру чи помилково сплачені кошти. у відповідності до наказу ДКУ від 10.12.2002 р. №226 “Про порядок повернення платникам помилково та / або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів)», повернення таких коштів здійснюється на підставі відповідних документів, зокрема, висновку ДПІ про повернення помилково сплачених платежів.
Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб'єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Згідно зі ст. 20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання. Кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, але лише за умови, що вони суперечать законодавству, а також ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 161-163, 245-247, 252, 253, 254 КАС України, суд, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили у відповідності із ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.
Суддя