73000, м.Херсон, вул. Горького, 18
"21" лютого 2008 р. Справа № 9/12-АП-08
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ребристої С. В. при секретарі Шевченко М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів", м. Херсон
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні, м. Херсон
про визнання нечинним акту індивідуальної дії - податкового повідомлення-рішення від 05.12.2007р. №0006662301/0
За участю представників сторін:
від позивача -Плєсняєва-Іващенко С.М. - представник, дов. №303/10 від 21.02.2008р.; Букацель Л.І. -гол.бухгалтер, дов. №105/10 від 21.01.2008р.
від відповідача -Горбунова К.О. старший державний податковий інспектор дов. №15414/9/10-105 від 28.12.2007р.
Суть спору: позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання нечинним акту індивідуальної дії - податкового повідомлення-рішення від 05.12.2007р. №0006662301/0 ДПІ у м.Херсоні, яким ВАТ “Херсонський комбінат хлібопродуктів» зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 62457 грн. 44 коп..
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тими обставинами, що висновки ДПІ у м. Херсоні, викладені в акті перевірки від 04.12.2007р. №3333/23-7/00952367, на підставі якого прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 05.12.2007р. не відповідають положенням Закону України “Про податок на додану вартість» та імперативним приписам ст.19, 67 Конституції України.
Відповідач позовні вимоги не визнає, у письмовому запереченні від 12.01.2008р. №6971/9/10-105, позовні вимоги не визнає і стверджує, що ДПІ у м. Херсоні була проведена перевірка в результаті якої встановлено, що постачальники позивача, які надали йому податкові накладні, на підставі яких суми ПДВ були віднесені позивачем до складу податкового кредиту не мали права на складання таких податкових накладних.
ДПІ у м. Херсоні вважає, що первинні документи видані контрагентами позивача
не мають юридичної сили та не впливають на документальне підтверджння податкового кредиту ВАТ “Херсонський комбінат хлібопродуктів», а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.
В обгрунтування своїх доводів відповідач посилається на п.7.2. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість».
ДПІ у м.Херсоні стверджує, що сума ПДВ має бути врахована у ціні товару всіма учасниками господарської операції.
Позивач проти доводів відповідача заперечує і стверджує, що чинне законодавство України не встановлює обов'язок покупця сплачувати податок на додану вартість до бюджету, якщо такий податок не був сплачений продавцем або іншими особами, з урахуванням суми податку, який отриманий від покупця в ціні товару. Також позивач вважає, що сума ПДВ, яка врахована в ціні товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме він несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджеу.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд,
Посадовими особами ДПІ у м. Херсоні 04.12.2007р. проведено невиїзну позапланову документальну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного вішкодування податку на додану вартість ВАТ “Херсонський КХП» за період: березень 2007р.
Зі змісту вищезазначеного акту перевірки слідує, що в ході перевірки перевіряючою особою встановлено порушення підприємством позивача п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.10 п.7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР “Про податок на додану вартість» (зі змінами і доповненнями), в результаті чого здійснено завищення ПДВ, яке підлягає відшкодуванню з бюджету у березні 2007р. на суму 62457,44 грн.
В акті перевірки податковий орган дійшов висновку про неможливість підтвердження сплати ПДВ до бюджету контрагентами позивача в сумі 12933,97 грн. по взаєморозрахунках з ПП “Руді» та 20086,61 грн. по взаєморозрахунках з ПП “Южний агропромисловий комплекс».
На підставі акту перевірки від 04.12.2007р. ДПІ у м. Херсоні 05.12.2007р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0006662301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 62457 грн. 44 коп.. Дане податкове повідомлення-рішення обгрунтовується податковим органом посиланнями на положення п.п. “б» п.п. 4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР “Про податок на додану вартість (зі змінами і доповненнями).
Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного податкового законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги обгрунтовані і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Матеріали справи свідчать, що ВАТ “Херсонський КХП» було отримано від контрагентів податкові накладні на всю кількість товару, придбаного відповідно до укладених угод, який був оплачений позивачем в повному обсязі, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість. . Відповідач не оспорює факт оплати позивачем вартості товару (продукції) на користь контрагентів та правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат вартості придбаного позивачем товару (продукції). Також відповідачем не надано суду жодних доказів, які свідчили б про оспорювання ним даних угод, або визнання їх недійсними по ланцюгу постачальників.
Надані позивачем податкові накладні складені у відповідності до вимог п.п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість» та наказу ДПА України “Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення від 30.05.97р. №165.
Доводи відповідача підлягають відхиленню з огляду на наступне: пунктом 1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість», визначено термін “бюджетне відшкодування» і не визначено жодних підстав, від яких би залежало право на податковий кредит.
Так, п.1.8 ст. 8 Закону України “Про податок на додану вартість» визначено, що бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв»язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Даний пункт дає визначення загального розуміння терміну “бюджетне відшкодування» і є відсильною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону. Зокрема, такою нормою Закону України “Про податок на додану вартість є п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов»язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 вищезазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Таким чином, сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки.
Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача, що позивач не довів факту сплати податку на додану вартість до бюджету.
Згідно імперативних вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, в тому числі і органи державної податкової служби, при здійсненні покладених на них державою функцій зобов»язані діяти лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статус органів державної податкової служби, її функції, завдання та правові засади діяльності встановлено Законом України “Про державну податкову службу в Україні».
Положеннями ст.67 Конституції України встановлено, що кожен зобов»язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством.
Чинне податкове законодавство України, в тому числі і Закон України “Про податок на додану вартість» не встановлює обов»язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні №0006662301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану у розмірі 62457 грн. 44 коп. підлягає визнанню нечинним.
Понесені позивачем судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп. підлягають поверненню йому з Державного бюджету.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про час і місце виготовлення постанови суду в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 94, 98, 158, 160-163, 167, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні №0006662301/0, яким Відкритому акціонерному товариству “Херсонський комбінат хлібопродуктів» (7300, м.Херсон, вул.Порт-Елеватор,5, ідентифікаційний код 00952367) зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану у розмірі 62457 грн. 44 коп..
3. Повернути Відкритому акціонерному товариству “Херсонський комбінат хлібопродуктів» (7300, м.Херсон, вул.Порт-Елеватор,5, ідентифікаційний код 00952367) з Державного бюджету 3 грн. 40 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя С.В. Ребриста
Постанову складено у повному обсязі 26.02.2008 року.