01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.02.08 р. № 13/380
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куровського С.В.
суддів: Кондес Л.О.
Михальської Ю.Б.
при секретарі: Василів О.В.
За участю представників:
від позивача: не з'явився.
від відповідача: Гендель В.А. - довіреність від 21.01.2008 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.08.2005
у справі № 13/380 (Євдокимов О.В.)
за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Дочірнього підприємства "Тетра Пак Україна"
про стягнення 262782,00 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.08.2005 р. в позові Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства “Тетра Пак Україна” про стягнення 262 782 грн. було відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просив рішення скасувати і прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Постановою від 02.11.2005 р., апеляційна скарга була задоволена, оскаржуване рішення скасоване, а позов задоволений в повному обсязі.
04.12.2007 р. Вищим господарським судом України вищезазначена постанова була скасована, в зв'язку з тим, що апеляційне провадження в даній справі повинне було проводитися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Справа повернута до Київського апеляційного господарського суду для виконання вимог розділу VII “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України.
На виконання приписів постанови Вищого господарського суду України, ухвалами від 24.12.2007 р. та від 21.01.2008 р. було відкрито апеляційне провадження, а розгляд справи призначений на 12.02.2008 р.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, в зв'язку з чим колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без його участі.
Дослідивши матеріали справи та надані по ній докази вислухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, судова колегія Київського апеляційного господарського суду встановила наступне:
Київським міським відділенням Фонду соціального захисту інвалідів заявлено вимоги до Дочірнього підприємства “Тетра Пак Україна” про стягнення 262 782 грн. штрафу за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2004 р.
Частиною 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів” - надалі по тексту - Закон, передбачено, що нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, визначаються для всіх підприємств (об'єднань), - установ і організацій (незалежно від форм власності і господарювання) у розмірі не менше 4 (чотирьох) відсотків від загальної чисельності працюючих; якщо працює від 15 до 25 чоловік - встановлюється норматив у кількості одного робочого місця.
Статтею 20 цього Закону визначено обов'язок підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, щорічно відраховувати відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів цільові кошти на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і на здійснення заходів щодо їх соціально-трудової та професійної реабілітації. Розмір відрахувань визначається середньою річною заробітною платою на відповідному підприємстві (в об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Встановлено, що згідно звіту про зайнятість інвалідів за формою № 10-2004 рік, що наданий до відділення Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу Дочірнього підприємства “Тетра Пак Україна” у 2004 році становила 131 чоловік, чисельність інвалідів - штатних працівників які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно 4-х відсотковому нормативу - 5 осіб.
Згідно даних, вказаних у статистичному звіті форми № 10-1 за 2004 рік Дочірнього підприємства “Тетра Пак Україна”, на даному підприємстві у 2004 році середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 2 особи.
Суд першої інстанції, прийнявши рішення про відмову в позові помилково послався на те, що обов'язок створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати та працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, перераховані в ч. 1 ст. 18 Закону, а тому за висновком суду першої інстанції, відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій з відповідача.
Однак з такими висновками погодитися не можна з наступних підстав:
Позиція Вищого господарського суду України відносно обставин, які підтверджують добросовісне виконання чи невиконання суб'єктом господарювання своїх обов'язків висловлена в листі від 03.05.2004 р. № 01 2.2/166/179 і полягає в з'ясуванні обставин щодо здійснення (розроблення) підприємством заходів щодо створення робочих місць для інвалідів; визначення підприємством видів виробництв, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформування суб'єктом господарювання державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів тощо.
А тому обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів супроводжується його обов'язком щодо:
- вжиття заходів суб'єктом господарювання щодо створення робочих місць для інвалідів;
- визначення суб'єктом господарювання видів цехів, виробництв, дільниць тощо, на яких може використовуватися праця інвалідів;
- розроблення суб'єктом господарювання інструкцій про робоче місце інваліда;
- повідомлення (інформування) відповідних органів з питань праці та соціальної політики (державної служби зайнятості, до компетенції якої відноситься працевлаштування), органів місцевого самоврядування та громадських організацій інвалідів.
Відповідно до п. 5 Положення про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів підприємства повинні розробляти заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включати їх до колективного договору, інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення про створення робочих місць для інвалідів.
Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 25 січня 2005 р. (по справі № 8\2003-04), судовою палатою у господарських справах Верховного суду України, при розгляді аналогічного спору зазначено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників СЕК., органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда . Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і включають їх до колективного договору. Закон зобов'язує відповідача, відповідно до 4-х відсоткового нормативу, створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі і інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування - підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.
Відповідач же, не надав доказів того, що ним вживалися зазначені заходи. При розгляді справи в апеляційному провадженні представник відповідача пояснив, що робочі місця для інвалідів на підприємстві не створювались. Не надано ніяких доказів про те, що ці робочі місця включені до колективного договору.
Крім того, як вбачається із листа Подільського районного центру зайнятості від 25.06.2005 р. № 532 Відповідачем надавалися звіти до центру зайнятості без зазначення вакансій саме для інвалідів.
Як вбачається із щомісячних звітів відповідача за 2004 р. до центру зайнятості, в графі “наявність вільних робочих місць із громадян 2-ї категорії відповідно до квоти, а також пенсіонери, учні, студенти та інваліди” відповідачем не зазначалось жодного робочого місця для інвалідів, (а.с.47 - 54)
Враховуючі таку звітність, центр зайнятості населення відповідно і не міг направляти до відповідача інвалідів для працевлаштування.
Суд першої інстанції, взявши до уваги те, що Відповідачем подавалися до центру зайнятості вільні вакантні посади, не врахував, що дані вакантні посада призначалися не для інвалідів.
Відповідно до ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Разом з тим на виконання ст.19 Закону (в якій визначені нормативи по створенню робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів) для того, щоб підприємство змогло виконати норматив, йому необхідно відповідно до п. 5 Положення про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів розробити заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Тобто, органи, визначені в ст.18 Закону здійснюють працевлаштування інвалідів лише після виконання підприємством заходів по створенню робочих місць для інвалідів та після звернення конкретного підприємства про направлення осіб з пониженою працездатністю до них на роботу.
Однак відповідач, у даному випадку не вчинив дій щодо створення робочих місць для інвалідів та не повідомив центр зайнятості про вакансії стосовно працевлаштування інвалідів. За таких обставин, колегія приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню на підставі ст. 20 Закону України № 875-ХІІ “Про основи соціальної захищеності інвалідів” (у редакції до 05.07.2001 р.). Розмір штрафних санкцій - 262 782 грн., підлягає стягненню відповідно до розрахунку позивача, який перевірено колегією (а.с. 6). Арифметично, розрахунок позивача відповідачем не заперечувався.
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2005 р. по справі № ДЗ/380 слід задовольнити, та рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2005 р. по справі № 13/380 - слід скасувати.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 200, 205, 206 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2005 р. по справі № 13/380 - задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2005 р. по справі № 13/380 - скасувати.
Позовні вимоги Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити. Стягнути з Дочірнього підприємства “Тетра Пак Україна” (м. Київ вул. Межигірська 82, р/р 26006003004000 в АБ ІННГ Банк в Україні, МФО 300539, к щ 05381099) на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Київ вул.. Боженка 86-6, р/р 31215230500001 УДК міста Києва, МФО 820019, код ЄДРПОУ 24262621, код призначення платежу 50070000 (штрафна санкція за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2004 рік) штраф у розмірі 262 782 грн., державне мито за подачу позову в доход держави в сумі 2 627 грн. 82 коп., державне мито за подачу апеляційної скарги в сумі 1 313 грн. 91 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.
Доручити Господарському суду м. Києва видати відповідні накази.
Матеріали справи повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Куровський С.В
Судді
Кондес Л.О.
Михальська Ю.Б.