"31" січня 2008 р.
Справа № 6/867/07
за позовом
Фермерського господарства “Барвінок» м. Миколаїв
до відповідача
ДПІ у Жовтневому р-ні Миколаївської обл.
про
Скасування повідомлень-рішень
Суддя Ткаченко О.В
Секретар Засядівко О.О.
Представники:
Від позивача
Простяков Є.О.
Від відповідача
Сорокопуд В.М.
Суть спору: 06.03.2007р., 05.04.2007р., 04.05.2007р., 05.06.2007р., 16.07.2007р., 02.08.2007р., 06.09.2007р. і 22.10.2007р. податковою службою прийняті податкові повідомлення - рішення №0000871501/0, №0001231501/0, №0001491501/0, №0001801501/0, №0002921501/0, №0002951501/0, №0002961501/0 і №0004371501/0, якими позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Рішення від 06.03.2007р., 05.04.2007р. і 04.05.2007р. прийняті у зв'язку з порушенням п.1.8 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість».
Рішення від 05.06.2007р., 16.07.2007р., 02.08.2007р., 06.09.2007р. і 22.10.2007р. прийняті у зв'язку з тим, що позивач включив суми податку на додану вартість по операціям з постачання м'яса і молока переробним підприємствам до податкової декларацій, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, а не до спеціальної декларації, що призвело до зменшення зобов'язання перед бюджетом.
Господарство, не заперечуючи фактичні обставини (обсяг і види господарських операцій), встановлені перевіркою, і арифметичний розрахунок сум, зазначених в рішеннях, звернулося з позовом про скасування рішень, посилаючись на відсутність порушення п.1.8 Закону №168 і на те, що він правомірно включив суми податку до загальної декларації, про що свідчить також лист ДПА від 10.08.2006р. №15190/7/16-1417.
Відповідач позов не визнав з підстав, зазначених в рішенні і акті перевірки. По Листу ДПА пояснив, що він надавався до зміни п.2 Постанови КМ України від 12.05.1999 № 805 “Про Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі».
Господарський суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до п.1.8. Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Випадки надмірної сплати податку на додану вартість передбачені п.7.7 ст.7 Закону України №168.
Підставою для відшкодування, відповідно до цієї статті, є від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту того платника податку, що подає декларацію за наслідками звітного періоду, а не факт сплати податку до бюджету поставщиками цього платника.
Таким чином, рішення від 06.03.2007р., 05.04.2007р. і 04.05.2007р є неправомірними і підлягають скасуванню.
Пунктом 11.21 ст.21 Закону № 168 передбачено, що порядок нарахування і використання сум податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані молочну продукцію та м'ясопродукти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.2 Постанови (в редакції до 28.03.2007р.) сільськогосподарські товаровиробники реалізують переробним підприємствам усіх форм власності молоко і м'ясо в живій вазі відповідно до укладених договорів, нараховуючи податок на додану вартість за нульовою ставкою. При цьому податковий кредит, що складається із сум податку на додану вартість, сплачених сільськогосподарськими товаровиробниками у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу власних валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається до податкової декларації платника податку за звітний період, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, з відшкодуванням з бюджету податкового кредиту за цією декларацією.
Постановою КМ України від 28.03.2007 № 596 друге речення цього пункту виключено.
Отже на час подання господарством декларацій, за періоди, по яким прийняті податкові повідомлення -рішення, суми податку на додану вартість, що визначалися у зв'язку з операціями з реалізації переробним підприємствам усіх форм власності молока і м'яса, не повинні були включатися до декларацій, за якими здійснювались розрахунки з бюджетом.
Таким чином, позов в частині скасування рішень від 05.06.2007р., 16.07.2007р., 02.08.2007р., 06.09.2007р. і 22.10.2007р., не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 161-163 КАС України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Скасувати податкові повідомлення -рішення ДПІ у Жовтневому р-ні Миколаївської обл. від 06.03.2007р., 05.04.2007р. і 04.05.2007р. №0000871501/0, №0001231501/0, №0001491501/0.
Відмовити в скасуванні повідомлень -рішень від 05.06.2007р., 16.07.2007р., 02.08.2007р., 06.09.2007р. і 22.10.2007р. №0001801501/0, №0002921501/0, №0002951501/0, №0002961501/0 і №0004371501/0.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя