79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
18.02.08 Справа№ 3/358АГосподарський суду Львівської області в складі колегії
головуючого -судді - Н.Є. Березяк
суддів - О.Ю. Бортник
С.В. Іванчук
розглянувши матеріали справи
За позовом: ДПІ у Залізничному районі м. Львова
До відповідача-1: ТзОВ «Торговий дім Львівський жиркомбінат», м. Львів
До відповідача-2: ПП «Вігуль», м. Жовква
Про визнання недійсним господарського зобов'язання
За участю представників:
Від прокурора: Топій Т.В. -помічник прокурора ( посвідчення №157)
Від позивача: Карпин Я., Любенко С.Д., Купец О.С., Шиба Л.М. - представники
Від відповідача-1: Журавльов О.С. - представник
Від відповідача-2: Бояківський Б.Б. - представник
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 49, 51 КАС України.
Суть спору: Державна податкова інспекція у Залізничному районі м.Львова звернулася з позовом до ТзОВ «Торговий дім Львівський жиркомбінат» та ПП «Вігуль» про визнання недійсним господарського зобов'язання в порядку ст. ст. 207, 208 ГК України.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.
Прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідачі з позовними вимогами не погоджуються з підстав і мотивів, викладених у запереченнях на позов. ТзОВ «Торговий дім Львівський жиркомбінат» та ПП «Вігуль» стверджують, що жодного умислу на укладення спірного договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, сторони не мали, а порушення кримінальної справи за ознаками злочину відносно суб'єкта господарювання ПП «Вігуль» та подання ПП «Вігуль» невідповідних задекларованих податкових зобов'язань не є підставою визнання недійсним договору, оскільки постанову про відкриття кримінальної справи скасовано апеляційним судом, а щодо поданих декларацій з ПДВ, в яких є невідповідність податкових зобов'язань, то ПП «Вігуль» було подано уточнюючі декларації.
Спір розглядається за наявними в справі матеріалами і доказами з врахуванням доводів представників сторін, викладених в попередніх судових засіданнях.
13.02.2008 року в судовому засіданні оголошувалась перерва до 18.02.2008 року.
В судовому засіданні 18.02.2008 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
В період з 19.06.2007 р. по 18.07.2007 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова було проведено виїзну планову перевірку ТзОВ «Торговий дім Львівський жиркомбінат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2007 р. В результаті проведеної перевірки податковою інспекцією виявлено факт проведення господарських операцій з ПП «Вігуль».
Як вбачається з акту перевірки № 1686/23-0/31363663 та матеріалів справи на підставі договору № 11 від 29.12.2006 року в період січень-лютий 2007 року ПП «Вігуль» (продавець) здійснено поставку товару ТзОВ «Торговий дім Львівський жиркомбінат» на загальну суму 43 941 883,14 грн. в тому числі ПДВ -7 248 647,19 грн., що підтверджується податковими накладними (а.с.26-84 т.І ). Дані податкові накладні на придбання товару були включені ТзОВ «Торговий дім Львівський жиркомбінат» до складу податкового кредиту з податку на додану вартість. Зазначені операції відображені в реєстрі отриманих видаткових накладних (а.с.174-175 т.І ).
Враховуючи ту обставину, що Листом ДПІ у Жовківському районі № 105997/7/23-0 від 17.07.2007 року повідомлено про невідповідність у значних розмірах задекларованих ПП «Вігуль» податкових зобов'язань за період січень-лютий 2007 р. по здійснених фінансово - господарських операціях з ТзОВ «Торговий дім Львівський жиркомбінат», а також порушення кримінальної справи відносно суб'єкта господарювання ПП «Вігуль», податкова інспекція вважає, що включення відповідачем-1 до податкового кредиту податку на додану вартість в розмірі 7 248 647,19 грн. є неправомірним. Саме з цих підстав ДПІ у Залізничному районі звернулася з позовом про визнання недійсним в порядку ст. 207 ГК України господарського зобов'язання (яке виникло з договору поставки товару) таким, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та просить застосувати наслідки, передбачені ст. 208 ГК України.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позов не обґрунтований і не підлягає до задоволення.
При прийнятті постанови, суд виходив з наступного :
У відповідності до вимог ч.1 ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на ту обставину, що ВПМ ДПІ у м. Червонограді відносно суб'єкта господарювання ПП «Вігуль» порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст.205 КК України -фіктивне підприємство, однак постановою Жовківського районного суду від 29.10.2007 року скасовано постанову слідчого Жовківського РВ УМВС України від 19.07.2007 року про порушення кримінальної справи. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 20.11.2007 р. постанова районного суду від 29.10.2007 року залишена без змін (а.с.80 т.ІІ) .
Крім того, орган державної податкової служби вважає, що сторони даного спору, укладаючи господарський договір діяли з умислом на приховування від оподаткування прибутків та доходів. В підтвердження умислу ПП «Вігуль», позивач подав податкові декларації ПП «Вігуль» з ПДВ за січень, лютий 2007 року в яких відповідачем -2 задекларовано податкові зобов'язання по ПДВ за січень 2007 року в розмірі 24,7 тис. грн., за лютий 2007 року в розмірі 18,3 тис. грн., проте як зазначає позивач, підприємством надано документи на суму ПДВ за січень в сумі 3 526 617,84 грн., а за лютий 2007 р. 3 722 029,84 грн. Крім цього, позивачем було подано податкову декларацію ПП «Вігуль» з податку на прибуток за І квартал 2007 року, у якій валовий дохід підприємства становив 323 725,00 грн., валові витрати -259 037,00 грн.; сума податкового зобов'язання по декларації з ПДВ за березень 2007 року становить 108 725,00 грн.; сума податкового кредиту -93 000,00 грн.; сума податкового зобов'язання по декларації з ПДВ за квітень 2007 року становить 298 415,00 грн.; сума податкового кредиту -243 486,00 грн.; сума податкового зобов'язання по декларації з ПДВ за травень 2007 року становить 310 765,00 грн., податкового кредиту -186 138,00 грн.; з липня по вересень 2007 року ПП «Вігуль» в деклараціях з ПДВ відображає суму податкового зобов'язання та суму податкового кредиту з нульовими показниками .
Однак, такі доводи позивача є необґрунтованими і не заслуговують на увагу суду.
Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Вігуль» було подано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань по податку на додану вартість за січень, лютий, березень 2007 року, та коригування до Декларації по податку на прибуток за І квартал 2007 року, які були надіслані податковій інспекції поштою 09.07.2007 року (а.с.46-47 т.ІІ). Товар, який був предметом купівлі-продажу не обмежений та не вилучений з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, по своїй суті не суперечать інтересам держави.
Під час розгляду справи по суті, в обґрунтування мети укладення спірного договору , що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, позивач посилався на ту обставину, що уточнюючі декларації були подані ПП «Вігуль» вже після проведення перевірки , що , на думку податкової інспекції, свідчить про намір ухилення від сплати податків.
Такі доводи позивача не відповідають положенням чинного законодавства і не заслуговують на увагу суду. Оспорюваний договір, що є предметом даного спору , був укладений 29.12.2006 року, а обставини, на які посилається позивач, а саме: подання уточнюючих декларацій , не існували на момент укладення договору і не можуть свідчити про його укладення з метою суперечною інтересам держави.
Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до ч.1 ст.207 ГК України, є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Умисел юридичної особи, в даному випадку, визначається за умислом тієї особи, що укладала угоду, на підставі якої виникло таке зобов'язання.
Враховуючи ту обставину, що господарські операції з поставки товару проводилися між відповідачами з дотриманням вимог чинного податкового законодавства, даючи правову оцінку згаданим доказам, суд прийшов до висновку, що органом державної податкової служби надано недостатньо доказів для встановлення мети згаданих вище підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначених операцій.
Окрім визнання недійсним господарського зобов'язання, орган державної податкової служби просив, застосувати наслідки передбачені ст. 208 ГК України, за наявності наміру у обох сторін.
Санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 цього Кодексу, не можуть застосовуватися як сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 Кодексу, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Згідно із ч.4 ст.70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Таким чином, податковим органом не доведено в межах належності і допустимості доказів здійснення господарських операцій з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства.
З урахуванням положень чинного законодавства України, практики його застосування ВС України обставин справи, суд дійшов висновку що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.7-9, 14, 17, 69-71, 79, 86,158-163, 167, п.п. 3, 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, суд -
1.В задоволенні позову відмовити.
Постанову може бути оскаржено в порядку, визначеному главою 1 розділу ІV КАС України.
Повний текст Постанови виготовлений та підписаний, в порядку, визначеному ч.3 ст.160 КАС України, 22.02.2008 р.
Суддя Березяк Н.Є.