"10" січня 2008 р. Справа № 8/762/07
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області
у складі судді Гриньової Т.В.,
при секретарі Скрипник О.В.,
представники сторін у судове засідання не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в
Миколаївській області,
54001, м. Миколаїв вул. Декабристів, 5,
до Миколаївської міської ради,
54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20,
про визнання права власності, -
Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Миколаївській області (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою № 776 від 18.10.2007р. до Миколаївської міської ради (надалі - відповідач) про визнання за позивачем права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, нежитлові приміщення та допоміжні будівлі, розташовані у м. Миколаєві по вул. Біла, 44.
Про час і місце судового засідання з розгляду спору сторони повідомлені у встановленому ГПК України порядку.
Позивач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою представника, уповноваженого довіреністю № 101 від 31.01.2007р. Суд клопотання відхилив, оскільки строк повноважень особи, якою підписано клопотання, сплив 31.12.2007р.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, позов не заперечив і не спростував.
За таких обставин спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про відмову в позові. Висновок суду ґрунтується на такому:
Позивачем, всупереч приписам ст. ст. 24, 28, 29 Закону України “Про планування і забудову територій», без належно затвердженого проекту та дозволу на виконання будівельних робіт, у місті Миколаєві за адресою вул. Біла, 44, збудовано гараж літ. В-1 32,3*6,30, загальною площею 170,8 кв. м.; адміністративний будинок літ. Б-3 13,79*32,27 (підвал -загальною площею 335,6 кв. м., 3-поверх, основною площею 250,8 кв. м., загальною площею 348,1 кв. м.), адміністративний будинок літ. А-4 12,83*43,0 збільшена загальна площа на 510,36 кв. м., таким чином основна площа складає 1262,5 кв. м., загальна площа 2141,2 кв. м.; навіс літ. Г - 18,6 *4,80, службове літ. Д - 4,8*4,77, навіс літ. Е - 4,77*7.72, трансформаторна підстанція літ. Ж - 9,8*5,34.
Відповідно до ст. 376 ЦК України, вищевказані об'єкти вважаються самочинною забудовою. Про це також свідчать відомості про фактичну забудову відображені у технічному паспорті КП ММБТІ станом на 26.04.2006р., інвентаризаційна справа № 23018, та лист КП ММБТІ від 06.04.2007 р. за № 2468.
Технічне обстеження зазначеного об'єкту з метою визначення технічного стану будівельних конструкцій проводилось інженерно -виробничим центром “Будреконструкція». Позивачем отримано позитивний висновок ТО-014-08-07-ТЗ від 25.09.2007р.
Також, в матеріалах справи містяться висновки Головного управління містобудування та архітектури від 13.06.2007р. № 17-2078, Санітарно-епідеміологічної станції Заводського району м. Миколаєва від 18.04.2007р. № 858/02-05 та Заводського районного відділу м. Миколаєва УМНС України від 13.04.2007р. № 51/510, якими погоджено оформлення самочинно збудованого нерухомого майна, яке розташоване у м. Миколаєві по вул. Біла, 44.
Крім цього, в підтвердження того, що визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, як самочинно збудованого, не порушує права інших осіб, позивачем надані відповідні заяви від фізичних осіб (а. с. 21, 22, 23).
В позовній заяві позивач посилається на те, що відповідно до рішення Миколаївського міськвиконкому від 22.05.1987р. за № 202 є користувачем земельної ділянки, розташованої у м. Миколаєві по вул. Біла, 44, і на підставі ст. 376 ЦК України просить суд визнати за ним право власності на самочинно збудоване на вказаній земельній ділянці нерухоме майно.
Відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво. Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, як самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Отже, як вбачається з викладеного, нормами діючого законодавства України встановлена можливість визнання за особою права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, але за умови, якщо така особа є власником або користувачем земельної ділянки на якій нею здійснено самочинне будівництво.
Стаття 126 Земельного кодексу України визначає документи, що посвідчують право на земельну ділянку. Так, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, форми яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону. Жодного із зазначених документів, в підтвердження того, що позивач є власником або користувачем земельної ділянки, позивачем не надано.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень. Згідно з вимогами ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Позивачем не доведено того, що він є користувачем земельної ділянки, на якій ним здійснено самочинне будівництво. За таких обставин у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82 -85 ГПК України, господарський суд, -
У позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя