01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
26.02.08 р. № 22/190
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Писана Т.О (доповідач по справі),
суддів:
Мостової Г. І.
Фаловської І.М.
секретар судового засідання Рустам'ян Е.А.,
за участю представників сторін:
від позивача: Кучменко С.В. -представник за дов. № 1 від 08.01.08 р.;
від відповідача: не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Кременчуцький лікеро-горілчаний завод»на рішення господарського суду Полтавської області від 16.10.2007 р.,
у справі № 22/190 (суддя Пушко І.І.),
за позовом
закритого акціонерного товариства «Технологія»
до
закритого акціонерного товариства «Кременчуцький лікеро-горілчаний завод»
про
стягнення 110767,11 грн.,
23.05.2007р. до господарського суду Полтавської області звернулось закрите акціонерне товариство «Технологія»з позовом до закритого акціонерного товариства «Кременчуцький лікеро-горілчаний завод»про стягнення 110767,11 грн., із яких: 85471,71грн. суми основного боргу, 7178,99грн. суми інфляційних нарахувань та 18116,41грн. пені.
Заявою від 25.07.2007р. позивач збільшив розмір позовних вимог на 2000,00грн. витрат на адвокатські послуги.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.10.2007р. у справі №22/190 позовні вимоги задоволено у повному обсязі та стягнуто з відповідача: 85471,71 заборгованості, 18116,41 грн. пені, 7178,99 грн. інфляційних витрат, 1107,67 грн. відшкодування витрат по оплаті держмита, 118,00 грн. відшкодування витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, 2000,00 грн. відшкодування витрат на адвокатські послуги.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням місцевого господарського суду відповідач - ЗАТ «Кременчуцький лікеро-горілчаний завод»звернуся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
У доводах апеляційного оскарження скаржник посилається на порушення судом першої інстанції процесуального права, а саме ст.ст. 42-47 ГПК України, внаслідок чого судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого висновки суду не відповідають матеріалам справи.
Скаржник зазначає, що спірний договір поставки №358 від 04.01.2005р., на який посилається позивач, підписаний особою, право якої на підписання такого договору від імені ЗАТ «Кременчуцький лікеро-горілчаний завод»судом не з'ясовано.
Скаржник вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. За оцінкою скаржника, подані позивачем документи не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та не ідентифікують зв'язок зі спірним договором, як підставою звернення до суду з відповідними вимогами. Відповідач стверджує, що не отримував будь-яких товарно-матеріальних цінностей за спірним договором.
Також, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що в порушення вимог статуту спостережна рада ЗАТ «Кременчуцький лікеро-горілчаний завод»не погодила договір постачання №358 від 04.01.2005р., а товариство його не схвалило наступними діями, тому, за оцінкою скаржника, спірний договір не створює для сторін правових наслідків.
Скаржник вважає, що договір постачання №358 від 04.01.2005р. вважається неукладеним, оскільки сторонами не досягнуто істотних умов договору. У зв'язку з цим відповідач робить висновок, що між ним та позивачем не існувало договірних відносин, тому вимоги закритого акціонерного товариства «Технологія»про стягнення пені, інфляційних витрат та державного мита є безпідставними.
Позивачем надано заперечення на апеляційну скаргу, в якому закрите акціонерне товариство «Технологія»не погоджується з вимогами апеляційної скарги, вважає їх безпідставними та такими, що не підтверджуються матеріалами справи. Представник позивача у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, з підстав, викладених у запереченнях на апеляційну скаргу.
Представник скаржника (відповідача) в судове засідання не з'явився та не повідомив суд про причини неявки. Про розгляд справи був належним чином повідомлений, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштової кореспонденції.
Враховуючи, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору, судова колегія дійшла до висновку про можливість у відповідності до ст. 75 ГПК України розглянути апеляційну скаргу за відсутності апелянта (відповідача), що був повідомлений належним чином про розгляд справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається із матеріалів справи, 04.01.2005р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був підписаний договір постачання №358 (далі - договір), згідно з яким позивач зобов'язався передати відповідачу у власність продукцію виробничо-технічного призначення, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість на умовах визначених договором.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що ним на виконання умов вищевказаного договору була здійснена поставка продукції виробничо-технічного призначення. Факт поставки вказаного товару позивач підтвердив наданими до матеріалів справи копіями видаткових накладних та довіреностями на отримання матеріальних цінностей.
Відповідач заперечує отримання від позивача матеріальних цінностей на виконання умов договору, однак, відповідач не заперечує факт отримання матеріальних цінностей за видатковими накладними. Колегією суддів були оглянуті в судовому засіданні оригінали видаткових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи. При дослідженні видаткових накладних, а саме: № прРН-0002121 від 26.01.2006р. на суму 36714,97 грн., №прРН-0002218 від 13.02.2006р. на суму 32502,00 грн., № прРН-0002246 від 20.02.2006р. на суму 35463,73 грн., № прРН-0002283 від 27.02.2006р. на суму 30686,40 грн., №прРН-0002295 від 28.02.2006р. на суму 4800,00 грн., №прРН-0002326 від 07.03.2006р. на суму 17094,47 грн., № прРН-0002366 від 14.03.2006р. на суму 26686,56 грн., № прРН-0002399 від 22.03.2006р. на суму 12000,00 грн., № прРН-0002416 від 24.03.2006р. на суму 8812,54 грн., №прРН-0002437 від 29.03.2006р. на суму 6383,94 грн., №прРН-0002442 від 29.03.2006р. на суму 1392,11 грн., №прРН-0002535 від 14.04.2006р. на суму 66666,60 грн., №прРН-0002568 від 18.04.2006р. на суму 7256,39 грн., №прРН-0002571 від 19.04.2006р. на суму 13631,26 грн., №прРН-0002623 від 27.04.2006р. на суму 62872,45 грн., №прРН-0002742 від 16.05.2006р. на суму 6800,40 грн., №прРН-0002776 від 19.05.2006р. на суму 42538,01 грн., №прРН-0002820 від 25.05.2006р. на суму 80414,76 грн., №прРН-0002988 від 21.06.2006р. на суму 90259,18 грн., №прРН-0003029 від 29.06.2006р. на суму 23681,18 грн., №прРН-0003121 від 14.07.2006р. на суму 20931,40 грн., №прРН-0003442 від 01.09.2006р. на суму 20446,09 грн., №прРН-0003479 від 06.09.2006р. на суму 12000,00 грн., колегією суддів встановлено, що товар за цими накладними був отриманий представниками відповідача на підставі виданих відповідачем довіреностей: серія ЯЛЧ №496167 від 24.01.2006р., серія ЯЛЧ №496208 від 09.02.2006р., серія ЯЛЧ №496232 від 16.02.2006р., серія ЯЛЧ №496260 від 27.02.2006р., серія ЯЛЧ №496263 від 28.02.2006р., серія ЯЛЧ №496277 від 03.03.2006р., серія ЯЛЧ №496302 від 14.03.2006р., серія ЯЛЧ №496328 від 21.03.2006р., серія ЯЛЧ №496332 від 22.03.2006р., серія ЯЛЧ №496349 від 29.03.2006р., серія ЯЛЧ №693227 від 13.04.2006р., серія ЯЛЧ №693227 від 13.04.2006р., серія ЯЛЗ №693242 від 18.04.2006р., серія ЯМК №019911 від 26.04.2006р., серія ЯМК №019957 від 15.05.2006р., серія ЯМК №019968 від 18.05.2006р., серія ЯМК №019992 від 25.05.2006р., серія ЯМК №019516 від 21.06.2006р., серія ЯМК №019537 від 29.06.2006р., серія ЯМК №019571 від 13.07.2006р., серія ЯМО №092664 від 01.09.2006р., серія ЯМ0 №092668 від 05.09.2006р. Відомостей, що товар за видатковими накладними був отриманий на підставі договору, у вказаних накладних відсутній. Всього позивачем було поставлено товару на суму 717534,44грн., за який відповідач розрахувався частково на суму 655820,00грн., у зв'язку з чим сума боргу складає 85471,71грн.
Позивач стверджує, що поставка товару здійснювалась на виконання умов договору поставки, який був укладений і виконувався сторонами. Так, здійснюючи оплату за отримуваний від позивача товар відповідач у призначенні платежу зазначав «за кришку алюм., згідно дог. б/н від 04.01.2006р.»та «за кришку алюм., згідно рахунків», про що свідчать надані позивачем банківські виписки. Разом з тим, у даному спорі позивач посилається на договір поставки №358 від 04.01.2006р., умовами якого не передбачено виставлення рахунків. Із змісту п. 1.2 договору поставки №358 від 04.01.2006р. вбачається, що поставка товару за умовами даного договору повинна здійснюватись партіями згідно з затвердженими сторонами специфікаціями, що є невід'ємною частиною договору. Відповідно до п. 2.1 та 4.1 даного договору ціна та кількість поставленого товару теж визначаються у специфікаціях. Із змісту п. 4.5 договору вбачається, що між сторонами існують, також, інші господарські зобов'язання окрім зобов'язань за даним договором. Оскільки, позивачем не надані докази затвердження сторонами передбачених умовами договору поставки №358 від 04.01.2006р. специфікацій, колегія суддів дійшла до висновку, що поставка товару відбулася не на підставі договору поставки №358 від 04.01.2006р., а за спірними видатковими накладними.
Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Приписами ст. 639 вказаного кодексу передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Так, відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Згідно з приписами ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Аналогічно положенням ч. 1 ст. 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Враховуючи ту обставину, що переданий на підставі видаткової накладної товар був отриманий уповноваженою відповідачем на підставі довіреності особою, видаткова накладна містить підпис представника відповідача про прийняття товару, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем на підставі ст. ст. 202, 205 ЦК України та ст. 173 ГК України було укладено угоду у спрощеній письмовій формі, згідно з якою у відповідача на підставі ст.ст. 11, 509, 626 ЦК України та ст.ст. 174, 179-181 ГК України виникло зобов'язання щодо оплати отриманого від позивач товару.
Відповідно до статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідачем не спростовано факт отримання товару від позивача на підставі спірних накладних та не надано доказів оплати вказаного товару у повному обсязі.
Шляхом обміну сторонами видатковими накладними та довіреностями сторони визначили постачальника та одержувача, кількість отриманого товару та його вартість, однак, сторони не обумовили строк виконання зобов'язання щодо оплати, у зв'язку з чим відповідач повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги згідно з приписами частини другої ст. 530 ЦК України.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем відповідачеві був направлений лист від 30.03.2007р. №56/1 з вимогою оплатити заборгованість у розмірі 85417,71грн. в строк до 10.04.2007р. Згідно із повідомленням про вручення поштової кореспонденції відповідач лист отримав 04.04.2007р. Таким чином, обов'язок оплатити вартість отриманого товару у відповідача настав 11.04.2007р.
Судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості за переданий йому у власність товар в розмірі 85471,71грн. Факт отримання відповідачем від позивача товару підтверджується видатковими накладними на отримання товару з відповідними підписами та печатками, а також довіреностями на отримання матеріальних цінностей, копії яких знаходяться в матеріалах справи. На вимогу позивача від 30.03.2007 року (вих. № 56/1) про сплату заборгованості в розмірі 85471,71 грн., відповідач належним чином не відреагував, станом на момент подання позову борг погашений не був. За таких обставин, місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу.
Згідно із ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Однак, відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (яким є неустойка у виді пені) вчиняється у письмовій формі. Наслідком недодержання письмової форми відповідного правочину є його нікчемність. Оскілки, при укладені між сторонами даного спору простої письмової форми договору не було узгоджено в письмовій формі умов щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді застосування пені, позивач безпідставно звернувся з позовними вимогами про стягнення пені у розмірі 18116,41грн. Місцевий господарський суд неповно з'ясувавши обставини щодо підстав виникнення між сторонами зобов'язань безпідставно задовольнив відповідні позовні вимоги, внаслідок чого оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині стягнення пені у розмірі 18116,41грн..
Підлягає скасуванню також рішення в частині стягнення 7178,99грн. суми інфляційних нарахувань, які безпідставно нараховані позивачем за період з травня місяця 2006р. по лютий місяць 2007р. Так, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Таким чином, позивач має право нараховувати відповідні суми лише з моменту прострочення виконання зобов'язань, а саме з 11.04.2007р.
Про розгляді апеляційної скарги порушення місцевим господарським судом норм процесуального права не встановлено.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. №11 “Про судове рішення» зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладене, колегія апеляційного суду вважає, що місцевим судом неповно з'ясовані обставини справи щодо підстав виникнення зобов'язань та періоду прострочення виконання зобов'язання відповідачем у зв'язку з чим, невірно прийняте рішення в частині стягнення заявленої позивачем суми пені та інфляційних нарахувань, відтак, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 16.10.2007 року у справі №22/190 частковому скасуванню.
За ст. 44 ГПК України до складу судових витрат включаються, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката.
Згідно п. 10 Роз'яснення ВАСУ від 04.03.1998р. № 02-5/78 витрати позивача, пов'язані з оплатою послуг адвоката для надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК України.
Суду першої інстанції були надані докази фактичного понесення витрат по оплаті послуг адвоката: договір від 07.07.2007 року №07/07-07/222, акт виконаних робіт від 07.07.2007 року, платіжне доручення № 2666 від 24.07.2007 року на суму 2000,00 грн., копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №262 від 06.07.2007 року, які свідчать про надання адвокатом Кучменко Сергієм Вікторовичем послуг, пов'язаних з веденням даної справи. Тому, за оцінкою колегії суддів, заявлена до стягнення на користь позивача сума вартості оплати послуг адвоката, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають задоволенню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача частково.
Керуючись ст.ст. 49, 101 -103, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Кременчуцький лікеро-горілчаний завод»на рішення господарського суду Полтавської області від 16.10.2007 р. у справі №22/190 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 16.10.2007 р. у справі №22/190 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
«1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з закритого акціонерного товариства «Кременчуцький лікеро-горілчаний завод»(м. Кременчук, вул. Чкалова, 8/28, код ЄДРПОУ 30941194) на користь закритого акціонерного товариства «Технологія»(м. Суми, вул. Лінійна, 18, код ЄДРПОУ 14022407) 85471,71 грн. суми основного боргу; 854,68 грн. відшкодування по оплаті державного мита, 91,05 грн. відшкодування витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, 1543,20 грн. відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ.»
3. Стягнути з закритого акціонерного товариства «Технологія»(м. Суми, вул. Лінійна, 18, код ЄДРПОУ 14022407) на користь закритого акціонерного товариства «Кременчуцький лікеро-горілчаний завод»(м. Кременчук, вул. Чкалова, 8/28, код ЄДРПОУ 30941194) 427,34 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги
4. Зобов'язати місцевий господарський суд видати накази.
5. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.
Головуючий суддя: Писана Т.О
Судді:
Мостова Г. І.
Фаловська І.М.
Дата відправки 28.02.08