79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
14.02.08 Справа № 4/335-17/60
Суддя У.Ділай, розглянувши справу
За позовом: ВАТ “Західенерго» в особі відокремленого структурного підрозділу ВАТ “Західенерго» “Львівенергоспецремонт» , м.Львів
до відповідача: ЛМКП “Львівтеплоенерго» , м.Львів
Про стягнення 13808,09 грн. боргу
За зустрічним позовом : ЛМКП “Львівтеплоенерго» , м.Львів
До ВАТ “Західенерго» в особі відокремленого структурного підрозділу ВАТ “Західенерго» “Львівенергоспецремонт» , м.Львів
Про визнання договору недійсним
за участю представників:
від позивача: ( за первісним позовом)- Червоний Р.Я.- представник
від відповідача: ( за первісним позовом) -Буряк О.І.- ю/к
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Розгляд матеріалів справи неодноразово відкладався з підстав викладених в ухвалах суду .
На розгляд господарського суду поступила позовна заява ВАТ “Західенерго» в особі відокремленого структурного підрозділу ВАТ “Західенерго» “Львівенергоспецремонт» про стягнення з ЛМКП “Львівтеплоенерго» заборгованості в сумі 12380,00грн. за період з 01.02.06р. по 01.01.07р. , 648,18грн. інфляційних та 779,91грн. пені.
20.09.07р. позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог , в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за період з лютого 2006р. по липень 2007р. в сумі 19083,14грн. , 1479,29грн. інфляційних, 1414,10грн. пені, та 482,80грн. 3% річних.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві, вказуючи , що позивачем завищено плату за одне ліжко-місце.
З метою перевірки правильності розрахунку собівартості одного ліжко-місця ухвалою суду від 18.07.07р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог залучено Державну інспенкцію з контролю за цінами у Львівській області.
05.11.07р. відповідачем подано зустрічну позовну заяву про визнання договору від 27.08.99р. недійсним .
Ухвалою суду від 06.11.07р. зустрічну позовну заяву прийнято до провадження для спільного розгляду з первісним позовом.
З підстав викладених у відзиві на позовну заяву позивач ( по первісному позову) проти позовних вимог заперечив.
Сторонами подано клопотання про продовження строку вирішення спору в порядку ст.69 ГПК України.
Суть спору:
27.08.99р. між підприємством “Львівенергоспецремонт» ДАЕК “Західенерго» та ЛМКП “Львівтеплоенерго» укладено договір “Про надання ліжко-місць в гуртожитку для одиноких підприємства “Львівенергоспецремонт».
ВАТ “Західенерго» є правонаступником ДАЕК “Західенерго» , а підприємство “Львівенергоспецремонт» ДАЕК “Західенерго» було відокремленим підрозділом ДАЕК “Західенерго».
Відповідно до умов договору позивач зобов'язувався надавати відповідачу 6 ліжко-місць в постійне користування для проживання одиноких працівників , а останній протягом року здійснювати оплату щомісячно з розрахунку планової собівартості одного ліжко-місця.
Позивач зобов»язувався додатково надавати відповідачу в гуртожитку ліжко-місця для тимчасового проживання по окремій письмовій домовленості в залежності від наявності ліжко-місць.
Згідно п.4.1 договору від 27.08.99р. “Наймач»- відповідач не пізніше 25 числа щомісячно перераховує на рахунок “Наймодавця»- позивача належну за проживання суму згідно пред»явленого до оплати рахунку. При несвоєчасній оплаті за проживання нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки(п.4.2 договору). Однак позивачем нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла у період , за який пеня нарахована.
Відповідно до п.1.1, 2.1, 3.1, 4.2 договору від 27.08.99р. позивач щомісячно виставляє до оплати відповідачу рахунки за користування ліжко-місцями у гуртожитку. До виставлених рахунків позивач додає довідки по гуртожитку. Згідно із вказаними довідками , відповідач здійснював утримання із заробітної плати своїх працівників за проживання в гуртожитку.
З 01.02.06р. відповідач перестав оплачувати послуги надані позивачем по договору від 27.08.99р. в зв»язку з чим станом на 12.02.07р. виникла заборгованість в сумі 12 380,00грн. З метою врегулювання спору в досудовому порядку позивачем на адресу відповідача направлялась вимога №1011 від 24.11.06р.про сплату боргу, яка залишена без відповіді та задоволення. Вказане стало підставою для звернення з позовом до суду.
Як зазначалось вище позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог відповідно до якої просить стягнути з відповідача суму боргу за період з лютого 2006р. по липень 2007р. в сумі 19 083,14грн. , 1479,29грн. інфляційних , 482,80грн. 3% річних , 1414,10грн. пені та судові витрати по справі.
Як зазначалось вище, ЛМКП “Львівтеплоенерго» подано зустрічну позовну заяву про визнання договору “Про надання ліжко-місць в гуртожитку для одиноких підприємства “Львівенергоспецремонт» від 27.08.99р. недійсним. Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач по зустрічному позову вказує , що вказаний договір “Львівенергоспецремонт» ДАЕК “Західенерго» уклав від свого імені на підставі свого Положення , а не на підставі довіреності від ВАТ “Західенерго». Відокремлений структурний підрозділ “Львівенергоспецремонт» ДАЕК “Західенерго» не є та не був на момент укладення договору юридичною особою , а відтак не мав жодних законних підстав для укладення договору. Отже договір від 27.08.99р. був укладений наймодавцем з порушенням господарської компетенції ( спеціальної правосуб»єктності), що відповідно до положень ч.1 ст.207 ГК України є підставою для визнання його недійсним.
Відповідач (по зустрічному позову) заперечив проти доводів викладених у зустрічній позовній заяві з підстав викладених у відзиві №1308 від 17.12.07р., вказуючи , що ЛМКП «Львівтеплоенерго" безпідставно робить висновок про те, що Договір було укладено відокремленим підрозділом «Львівенергоспецремонт" ДАЕК«Західенерго" з порушенням господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), тому що господарському суду Львівської області було надано копію Положення про відокремлений підрозділ «Львівенергоспецремонт" ДАЕК«Західенерго" від 1996р. В пункті 6.4. вказаного Положення визначено, що директор Львівенергоспецремонту укладає від імені ДАЕК«Західенерго» (без довіреності) договори та інші угоди цивільно-правового характеру з юридичними та фізичними особами з метою забезпечення реалізації основних напрямків діяльності «Львівенергоспецремонту", видає довіреності, відкриває в установах банків розрахунковий та інші рахунки.
Відповідно до чинної на момент укладення даного Договору статті 62 Цивільного кодексу Української РСР угода, укладена однією особою (представником) від імені другої особи (яку представляють) в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності, законі або адміністративному акті, безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку представляють.
Отже, зроблений ЛМКП«Львівтеплоенерго" висновок, щодо укладення відокремленим підрозділом «Львівенергоспецремонт" ДАЕК «Західенерго" Договору з порушення господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), не відповідає дійсності та не підтверджується жодними доказами.
Окрім того , відповідач (по зустрічному позову) зазначає , що рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів Державної акціонерної енергогенеруючої компанії «Західенерго" від 25.11.1999р. (протокол №3) з ДАЕК «Західенерго" створено Відкрите акціонерне товариство «Західенерго" в складі яких був відокремлений підрозділ «Львівенергоспецремонт".
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог по первинному позову та відмову у задовленні зустрічних позовних вимог .
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону та договору.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов»язання визнається його невиконання або виконання з порушенням умов , визначених змістом зобов»язання.
Матеріалами справи підтверджується , і не заперечується відповідачем по первинному позову , належне виконання позивачем ( по первинному позову) зобов»язань по договору від 27.08.99р.
Зважаючи на те, що ЛМКП “Львівтеплоенерго» прострочено термін виконання грошового зобов'язання то керуючись ст. 625 ЦК України, позивачем ( по первісному позову) підставно нараховано 3% річних , інфляційні втрати та пеню на підставі п.4.2 договору від 27.08.99р.
Відповідно до матеріалів перевірки проведеної Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області ( Акт №001046) від 25.10.07р., яка проведена на виконання вимог ухвали суду, плата за проживання працівникам сторонніх організацій проводиться згідно щомісячних розрахунків фактичних витрат на утримання одного ліжко-місця, оплата виставляється згідно заключених договорів (з сторонніми організаціями). Завищення витрат закладених у розрахунок вартості одного ліжко-місця не встановлено.
Щодо вимог ЛМКП “Львівтеплоенерго» щодо визнання договору недійсним , то останні є безпідставними , оскільки відповідно до п.6.4 Положення про підприємство “Львівенергоспецремонт» ДАЕК “Західенерго» затвердженого Головою правління ДАЕК “Західененрго» 26.12.95р., директор структурного підрозділу укладає від імені ДАЕК«Західенерго» (без довіреності) договори та інші угоди цивільно-правового характеру з юридичними та фізичними особами з метою забезпечення реалізації основних напрямків діяльності «Львівенергоспецремонту", видає довіреності, відкриває в установах банків розрахунковий та інші рахунки.
Згідно вимог ст. 233 ГК України, у випадку, якщо підлягаюча до сплати штрафна санкція є надмірно великою порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо ж порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Враховуючи, що відповідач по первісному позову є комунальним підприємством та має важке фінансове становище суд вважає за можливе зменшити розмір пені що підлягає стягненню до 414,10грн.
У відповідності з статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За змістом ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
ЛМКП “Львівтеплоенерго» доводи позивача (по первісному позову) не спростував, доказів оплати вартості наданих послуг суду не надав.
Судові витрати покласти на сторони згідно ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 2, 4-3, 12, 33, 34, 36, 38, 43, 44, 49, 69, 75, 78, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд, -
1. Первісні позовні вимоги задоволити .
2. Стягнути з ЛМКП “Львівтеплоенерго» ( 79040, м.Львів, вул. Д,Апостола,1 дані про рахунки відсутні, ЄДРПОУ 05506460) на користь ВАТ “Західенерго» відокремленого структурного підрозділу ВАТ “Західенерго» “Львівенергоспецремонт» ( 79026, м.Львів, вул. Козельницька,17, р/р 26000301417106 у відділенні Промінвестбанку в м.Львові, МФО 325633 , ЄДРПОУ 05471218) -19083,14 грн. боргу, 1479,29грн. інфляційних, 482,80грн. 3% річних, 414,10грн. пені, 224,59грн. державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.
Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Рішення оформлено згідно з ст.ст. 84, 85 ГПК України та підписано 25.02. 2008 року
Суддя Ділай У.І.