79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
29.01.08 Справа № 4/661-14/66
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Якімець Г.Г.,
суддів: Дубник О.П.
Дух Я.В.
при секретарі Горбач Ю.Б.,
з участю представників:
від позивача -Товт О.О., Ряшко А.І., Корженівська О.Р., Кулик В.М.
від відповідача (скаржник) -Коцелко Г.В.
розглянув апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»від 05.10.2007 року вих.№НЮ-635
на рішення господарського суду Львівської області від 25.09.2007 року, суддя Кітаєва C.Б.
у справі № 4/661-14/66
за позовом Українсько-австрійського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Карпати», м.Чоп
до відповідача Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», м.Львів
про стягнення 12440,33 грн. надмірно сплачених коштів у грудні 2006 року
У рішенні господарського суду Львівської області від 25.09.2007 року по справі №4/661-14/66 вказано, що позов задоволено частково, проте стягнено з ДТГО «Львівська залізниця»на користь ТзОВ «Термінал Карпати»суму позову повністю - 12440,33 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено, однак слід зазначити, що з матеріалів справи і рішення вбачається що інших позовних вимог не було.
Суд при винесенні рішення виходив з того, що відповідно до п.5.15 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість»операції з надання послуг по перевезенню пасажирів та вантажів транзитом через територію України звільняються від оподаткування та відзначив, що матеріалами справи підтверджується пов'язаність наданих за договорами №71 та № 72 від 01.03.2006 р. послуг, зокрема операцій з навантаження, розвантаження, перевантаження, зберігання транзитних вантажів, подачі, прибирання, обробки вагонів тощо, із транзитним перевезенням вантажів та їх звільнення від оподаткування податком на додану вартість.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням господарського суду Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 25.09.2007 року по справі №4/661-14/66, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
26.10.2007 року відповідачем подано заяву про доповнення до апеляційної скарги, 10.12.2007 року пояснення до апеляційної скарги.
Апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки викладені у ньому не відповідають дійсним обставинам справи та звертає увагу суду на те, що ТзОВ «Термінал-Карпати»не є стороною договору перевезення, а до відносин, що виникли між позивачем та відповідачем не застосовується законодавство, що регулює відносини перевезення, а застосовується законодавство, що регулює надання послуг.
Зокрема апелянт зазначає, що у договорах №71 та №72 про подачу і забирання вагонів, укладених між позивачем та відповідачем не обумовлено виконання послуг по перевезенню (переміщенню) вантажів транзитом через територію України, а також не обумовлено виконання послуг, пов'язаних з таким перевезенням (переміщенням). Послуга по подачі і забиранню вагонів надається лише в межах території України, призначена для споживання на території України і споживається в процесі вчинення дії у відповідності до глави 63 Цивільного кодексу України та відповідно до п.3.1.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»є об'єктом оподаткування.
Представник скаржника вимоги наведені у апеляційній скарзі і в доповненні до апеляційної скарги, поясненні до апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.
Представники позивача проти вимог апеляційної скарги заперечили, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових запереченнях на апеляційну скаргу, просили рішення господарського суду Львівської області від 25.09.2007 року по справі №4/661-14/66 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Зокрема вказували на те, що 01.03.2006 р. між сторонами було укладено договори №71 "Про подачу та забирання вагонів" (великовагові контейнери та кранові вантажі) та № 72 "Про подачу та забирання вагонів" (сипучі вантажі), за якими відповідач зобов'язався здійснювати подачу та забирання вагонів з під'їзної колії після їх перевантаження. Відповідач виставляв рахунки за надані послуги з подачі та збирання вагонів з врахуванням суми ПДВ, що за грудень 2006 р. становить 12440,33 грн., хоча згідно із п. 5.15. Закону України "Про податок на додану вартість" операції з поставки послуг по перевезенню пасажирів та вантажів транзитом через територію України звільняються від оподаткування. Враховуючи, що спір виник не з договорів перевезення, а з договорів про подачу та забирання вагонів, претензійний порядок вирішення спору вважає необов'язковим.
Поряд з цим, в судовому засіданні 29.01.2008 року представниками позивача подано клопотання про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі.
Колегія суддів, розглянувши зазначене клопотання, прийшла до висновку, що таке є безпідставним та задоволенню не підлягає.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:
01.03.2006 р. між позивачем (користувач) та відповідачем (залізниця) укладено договори №71 та № 72 про подачу та забирання вагонів, у відповідності до яких, згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цих договорів здійснюється подача і забирання вагонів з під'їзної колії, яка примикає до станції Батьово Львівської залізниці через: стрілку К. 1520 мм-СП № 43; К.-1435 мм-СП № 212 (п.1 договору № 71) та стрілку К. 1520 мм - СП№66; К.-1435 мм -СП№296 (п. 1 договору № 72) і обслуговується локомотивом залізниці.
Згідно ст. 4 Статуту залізниць України, перевезення вантажів у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що договори №71 та №72 не носять характеру договору перевезення, передбаченого у ч.1 ст. 909 ЦК України, а тому до спору по цих договорах не потрібно дотримання попереднього претензійного порядку вирішення спору, в той час, як на підставі накладних СМГС суд встановив у даному судовому рішенні протилежне зазначеному, зокрема, що позивачу відповідачем надавались послуги, що пов'язані з перевезенням вантажів транзитом, і які не підлягають оподаткуванню, що вказує на необхідність врегулювання даного спору за правилами СМГС.
Згадані висновки суду суперечать один одному, обставинам справи і ст.7 СМГС, яка зазначає, що договір перевезення оформляється накладною єдиного взірця по формі додатку 12.1 або 12.2.
Відповідно до ст.ст. 1, 2 Угоди про міжнародне вантажне залізничне сполучення (СМГС) перевезення вантажів у міжнародному сполученні територією України провадяться на умовах СМГС. Ця Угода має обов'язкову силу для залізниць, відправників та одержувачів вантажів і діє незалежно від державної приналежності сторін договору перевезення.
Статтею 10 ЦК України встановлено, що якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
Відповідно ст.7 Закону України «Про транзит вантажів»транзитні послуги (роботи) призначаються для споживання та використання за межами митної території України і надаються (виконуються) на підставі відповідних дво- чи багатосторонніх договорів (контрактів) між учасниками транзиту.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про транзит вантажів»тарифи на транзитні послуги (роботи) визначаються договорами (контрактами), зазначеними у статті 7 цього Закону, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами, для забезпечення їх конкурентоспроможності порівняно з відповідними послугами (роботами) у суміжних державах. Розрахунки між вантажовласниками та іншими учасниками транзиту здійснюються у порядку, визначеному цими договорами (контрактами), згідно з якими вантажовласники можуть попередньо перераховувати на рахунки інших учасників транзиту кошти, що не є власністю останніх і використовуються ними виключно для розрахунків від імені вантажовласників за транзитні послуги (роботи) з їх надавачами (виконавцями), після чого такі операції оподатковуються відповідно до законодавства України як оплата цих послуг (робіт).
Слід зазначити про те, що в матеріалах справи відсутній договір, укладений між сторонами відповідно до ст.7 Закону України «Про транзит вантажів»на проведення позивачем вантажних робіт з транзитними вантажами.
Таким чином, суд першої інстанції безпідставно визнав встановленою обставину проведення позивачем вантажних робіт з транзитними вантажами на підставі «Відомостей плати за користування вагонами (контейнерами)». Проте, відповідно до п.3 Правил користування вагонами і контейнерами, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за "Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-46, яка складається на підставі "Пам'яток про користування вагонами (контейнерами)" на станції відправлення та призначення.
Згідно п. 4 зазначених Правил, відомості плати за користування вагонами (контейнерами) складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, за маневрову роботу та за подавання й забирання вагонів.
Дані документи не обліковують вантажно-розвантажувальні роботи з транзитними вантажами. Крім того, при транзиті вантажів станції відправлення і призначення знаходяться за межами пунктів пропуску через державний кордон України.
Якщо виходити з положень Правил перевезення вантажів і Статуту залізниць України, то дані нормативні акти регулюють тільки залізничні перевезення в межах України і не регулюють положення міжнародних залізничних вантажних перевезень.
Таким чином, посилання позивача на договір про подачу і забирання вагонів і відомості плати користування вагонами є безпідставними, оскільки дані документи передбачені Правилами перевезень вантажів, які видаються на підставі п.5 Статуту залізниць України, регламентують і обліковують внутрішні перевезення в межах України і не можуть за своєю формою обліковувати транзитні перевезення, послуги, пов'язані з транзитними перевезеннями.
Відповідно до п.5.15 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість»звільняються від оподаткування операції з поставки послуг по перевезенню (переміщенню) пасажирів та вантажів транзитом через територію і порти України.
Слід зазначити, що плата за подачу та забирання вагонів передбачена у документах, які регулюють внутрішні вантажні перевезення, а тому вони не можуть встановлювати особливостей при нарахуванні плати за транзит вантажів. Договори з позивачем на надання транзитних послуг не укладались. Послуги з подачі та забирання вагонів надавались на митній території України, а відтак вони оподатковуються ПДВ за ставкою 20%, відповідно до п.3.1.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», яким передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. Відповідно до п.6.1 ст.6 цього Закону такі об'єкти оподаткування оподатковуються за ставкою 20 відсотків.
Поряд з цим, відповідачем долучено до матеріалів справи витяг з акту ДПІ у м.Львові №201/23-0/01059900 від 21.12.2007 року «Про результати виїзної планової документальної перевірки ДТГО «Львівська залізниця»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006р. по 30.06.2007р., в якому зазначено, що порушень щодо нарахування та сплати ПДВ до бюджету на послуги що пов'язані з транзитними вантажами за період з 01.04.2006 року по 30.06.2007 року не виявлено.
Слід також відзначити, що із долученого позивачем до матеріалів справи акту перевірки Українсько-австрійського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Карпати»№95/23-0/30015807 від 24.09.2007 року вбачається, що податковим органом при проведенні перевірки не встановлено переплати з ПДВ.
З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, в позові Українсько-австрійського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Карпати»відмовити.
Керуючись ст.ст. 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»задоволити.
Рішення господарського суду Львівської області від 25.09.2007 року по справі №4/661-14/66 скасувати, прийняти нове рішення.
В задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Українсько-австрійського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Карпати»(Закарпатська область, м.Чоп, площа Європейська,1 код ЄДРПОУ 30015807) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»(м.Львів, вул.Гоголя,1, код ЄДРПОУ 01059900) - 63 грн. державного мита за розгляд справи Львівським апеляційним господарським судом.
На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду місцевому господарському суду видати наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.
Судді:
Дубник О.П.
Дух Я.В.