36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
28.08.2007р. Справа №16/181
за позовом Закрите акціонерне товариство "Українська промислова страхова компанія", вул. Семашко, 17, оф. 39,Київ 142,03142
до 1. Закрите акціонерне товариство "Птахофабрика "Росія", Потоки,Кременчуцький район, Полтавська область,39741
2. Закритого акціонерного товариства КБ "Приватбанк", м. Дніпропетровськ
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок К", м. Дніпродзержинськ
Про визнання правочину недійсним
Суддя Тимощенко О.М.
Представники сторін згідно протоколу судового засідання
Рішення приймається після перерви, оголошеної в судових засіданнях 16.08.2007 року та 28.08.2007 року на підставі ст.ст.77 та 85 ГПК України для підготовки повного тексту рішення.
СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про визнання договору поруки № 189-2/2002 від 30.10.2002р., укладений між ТОВ "Крок К", ЗАТ "Птахофабрика "Росія" та ЗАТ КБ "ПриватБанк" недійсним.
Відповідачі 1 та 2 ( ЗАТ "Птахофабрика "Росія" та Закрите акціонерне товариство КБ "Приватбанк") у відзивах на позов та їх представники в судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечували, посилаючись на відповідність спірного договору вимогам чинного законодавства на момент укладення договору та відсутність у позивача права на позов, оскільки його права укладенням спірного договору поруки не порушувались (більш детально див.у відзивах).
Відповідач 3 (ТОВ "Крок") відзив на позов не надав, його представник в судове засідання жодного разу не з'явився. Відповідач 3 належним чином повідомлений про час і дату проведення судового засідання (поштове повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду в мат.справи). Неявка відповідача 3 не перешкоджає розгляду справи по суті. В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, згідно з п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. N 75, і це підтверджується журналом вихідної кореспонденції канцелярії господарського суду Полтавської області, відповідними відмітками на копіях повідомлень, наявних в її матеріалах, справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Заявлені позивачем клопотання про витребування від 1) ТОВ "Крок К" пояснення, кому і згідно яких документів було перераховано грошові кошти в розмірі 1 400 000 грн., отримані ТОВ"Крок К" за кредитним договором № 02-189-02 від 30.10.2002р.; 2) від ЗАТ КБ "Приватбанк" довідку-розрахунок суми в розмірі 1 550 968. 61 грн., яка була проплачена ЗАТ "Птахофабрикою "Росія" в адресу ЗАТ КБ "Приватбанк" по договору № 1 від 21.05.2004р. 3)від ЗАТ "Птахофабрики "Росія" довідку, коли майно підприємства в зв'язку із виконанням договору № 1 від 21.05.2004р. було звільнено з-під застави; 4) від ЗАТ "Птахофабрики "Росія" довідку про наступну заставу майнового комплексу відповідача-1 та отримання нового кредиту в Промислово-інвестиційному банку внаслідок виконання договору № 1 від 21.05.2004р.; 5)від ЗАТ КБ "Приватбанк" довідку, коли майно підприємства в зв'язку із виконанням договору № 1 від 21.05.2004р. було звільнено з-під застави та які конкретно дії були вчинені для цього банком - судом не задоволено як недостатньо обґрунтоване та таке, що не стосується предмету спору.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
30.10.2002р. між ТОВ "Крок К", ЗАТ КБ "Приватбанк" та ЗАТ "Птахофабрика "Росія" був Договір поруки №189-2/2002 від 30.10.2002р., за яким ЗАТ "Птахофабрика "Росія" виступило поручителем по зобов'язаннях ТОВ "Крок К" за Кредитним договором №02-189-02 від 30.16.2002р.
ЗАТ "Українська промислова страхова компанія" заперечує дійсність Договору поруки №189-2/2002 від 30.10.2002р., укладеного між ТОВ "Крок К", ЗАТ КБ "Приватбанк" та ЗАТ "Птахофабрика "Росія" на підставі ст. 215 та п.1 ст. 203 Цивільного кодексу України. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступне.
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" порука є фінансовою послугою.
Відповідно до п.5. ст. 1 цього Закону фінансовими послугами є операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, з метою отримання прибутку.
ЗАТ "Птахофабрика "Росія" уклавши Договір поруки №189-2/2002 від 30.10.2002р. тим самим надало ТОВ "Крок К" фінансову послугу, оскільки ця операція мала всі ознаки фінансової послуги, передбачені п.5. ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", про що свідчить таке:
- вказана операція здійснювалась з фінансовим активом, оскільки ЗАТ "Птахофабрика "Росія" зобов'язувалось сплатити ЗАТ КБ "Приватбанк" грошові кошти у якості поручителя у випадку невиконання ТОВ "Крок К" своїх зобов'язань за кредитним договором. Грошові кошти є фінансовим активом відповідно до п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №13 "Фінансові інструменти", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 №559;
- вказана операція здійснювалась птахофабрикою в інтересах третьої особи, а саме ТОВ "Крок К", якому була надана послуга;
- вказана операція здійснювалась ЗАТ "Птахофабрика "Росія" за власний рахунок, оскільки відповідно до умов Договору поруки №189-2/2002 безпосередньо птахофабрика була зобов'язана сплатити грошові кошти ЗАТ КБ "Приватбанк" у випадку невиконання ТОВ "Крок К" своїх зобов'язань за кредитним договором;
- вказана операція здійснювалась ЗАТ "Птахофабрика "Росія" з метою отримання прибутку.
Таким чином, відповідно до ст. 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" ЗАТ "Птахофабрика "Росія" не мало права укладати та виконувати Договір поруки №189-2/2002 від 30.10.2002р.
Позивач заперечує правомірність та дійсність правочину (Договору поруки №189-2/2002 від 30.10.2002р.) і є заінтересованою особою в розумінні ст.215 ЦК України, оскільки внаслідок здійснення зазначеного правочину ЗАТ "Птахофабрика "Росія" неправомірно отримало від ЗАТ КБ "Приватбанк" право вимоги до ТОВ "Крок К"; неправомірно отримавши право вимоги до ТОВ "Крок К", ЗАТ "Птахофабрика "Росія" направило Позивачу заяви вих. № 216 від 24.11.05р. та вих. № 334 від 28.12.2006р., якою відповідно до ст. 603 ЦК України зарахувало неправомірно отриману вимогу до ТОВ "Крок К" в рахунок погашення своїх зобов'язань перед ЗАТ "Українська промислова страхова компанія" у сумі 1 645 952 грн. 58 коп. (по Договору №1112Р від 04.12.2002р); внаслідок проведеного зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяв вих. № 216 від 24.11.05р. та вих. № 334 від 28.12.2006р., ЗАТ "Птахофабрика "Росія" не виконує і вважає припиненими свої зобов'язання перед Позивачем у сумі 1 645 952 грн. 58 коп. за Договором №1112Р від 04.12.2002р., про що зазначається у заявах вих. № 216 від 24.11.05р. та вих. № 334 від 28.12.2006р.
Суд, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами докази дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
30.10.2002 року між Приватбанком та ТОВ "Крок К" був укладений кредитний договір № 02-189-02, згідно з умовами якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді поновлюваної кредитної лінії з лімітом 1 400 000 грн. у термін до 30.10.2003 року в обмін на зобов'язання позичальника з повернення кредиту, сплаті відсотків, комісійної винагороди, в обумовлені вказаним договором строки. Термін повернення кредиту - 30.10.2003 року.
Тоді ж, 30.10.2002 року, між Приватбанком, ЗАТ "Птахофабрика "Росія" та ТОВ "Крок К" був укладений договір поруки № 189-2/2002. За умовами зазначеного договору поруки поручитель зобов'язався перед Кредитором відповідати за виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором № 02-189-02 від 30.10.2002 р. У випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором, поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники. До поручителя, виконавшого зобов'язання боржника перед кредитором переходять всі права кредитора по цьому зобов'язанню.
Позивач, вважаючи, що спірний договір порушує його права, просить суд визнати його недійним.
Відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.
Відповідно до ст. 178 ЦК УРСР 1963 року, чинного на момент укладення договору поруки № 189-2/2002 від 30.10.2002р. виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), заставою і поручительством.
Згідно ст. 191 ЦК УРСР за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого зобов'язання в повному обсязі або в частині. Порука може забезпечувати лише дійсну вимогу. Договір поруки повинен бути укладений у письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність договору поруки. Отже, відповідно до законодавства поручителями могли виступати юридичні особи, незалежно від того, чи є вони фінансовими установами, чи ні і чи є зазначення у їх статутних документах про можливість надання фінансових послуг.
Крім того, можливість віднесення поруки до фінансових послуг залежить від умов договору поруки, оскільки фінансові послуги можуть надаватися тільки фінансовими установами та за умов дотримання низки правил.
Статтею 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" встановлено, що фінансовою послугою є операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів; а фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.
Статтею 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" до переліку фінансових послуг віднесено і надання гарантій і поручительств.
Частиною 4 статті 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.
Отже, укладення договору поруки юридичною особою, за умови, що це не є її професійною діяльністю, не може розцінюватися, як надання фінансової послуги. Умови спірного договору поруки не пердбачають отримання відповідачем 1 прибутку та не містять інших умов, за наявності яких даний договір за своєю правовою природою можливо було б
віднести до фінансових послуг.
До того ж спільною постановою Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 28.08.2001 року № 1124 "Про Сорок рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів з відмивання грошей ("FATF") позики, фінансові гарантії та зобов'язання внесено до переліку видів фінансової діяльності, яка ведеться організаціями, що не є фінансовими установами.
Отже, на думку суду, не можна ототожнювати фінансові послуги у розумінні ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" з угодою поруки (одним із видів забезпечення виконання зобов'язань), а відтак відсутні правові підстави для визнання договору поруки від 09.12.2004 року недійсним.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачем не доведено суду суперечності укладеного між сторонами договору поруки вимогам чинного законодавства.
Крім того, суд вважає за необхідне відмітити наступне.
Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року (справа про охоронюваний законом інтерес) дано тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
В даному випадку суд не вбачає порушення прав позивача при укладенні договору поруки, а відтак і права на позов з даних підстав та даного предмету спору.
На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи викладене, матеріали справи та керуючись ст.ст. 33,43,49, 82-85 ГПК України, суд, -
Відмовити ЗАТ "Українська промислова страхова компанія" в задоволенні позовних вимог про визнання договору поруки № 189-2/2002 від 30.10.2002р., укладений між ТОВ "Крок К", ЗАТ "Птахофабрика "Росія" та ЗАТ КБ "ПриватБанк" недійсним повністю.
СУДДЯ Тимощенко О.М.