79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
04.03.08 Справа № 4/107-17/16
Суддя У.Ділай, розглянувши справу
За позовом: Державного проектного інституту “Діпроверф», м.Київ
до відповідача: ТзОВ “НВП Інтертерм», с.Зубра
Третя особа1: ПП “Електромеханіка», м.Львів
Третя особа 2: НПФ “Форез», м.Київ
Третя особа 3: МКП “Адоніс» , м.Львів
Про стягнення 25000 грн. боргу
За зустрічним позовом : ТзОВ “НВП Інтертерм», с.Зубра
До Державного проектного інституту “Діпроверф», м.Київ
Про стягнення 33815,52грн.
за участю представників:
від позивача: ( за первісним позовом)- Філонов В.М., Сізова Л.Ф.- представники
від відповідача: ( за первісним позовом) - Костич О.І.- представник
від третіх осіб- явка не обов»язкова
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
На розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Державного проектного інституту “Діпроверф» до ТзОВ “НВП “Інтертерм» про стягнення 25000грн. боргу , 2275,00грн. пені, 3500,00грн. інфляційних та 844,00грн. 3% річних а також судові витрати по справі.
ТзОВ “НВП “Інтертерм» звернулось із зустрічною позовною заявою до позивача по первісному позову про повернення 30630грн. авансу та 3185,52грн. штрафу. ТзОВ “НВП “Інтертерм» подано заяву №05-10/1 від 05.10.07р. про часткову відмову від заявлених позовних вимог в частині стягнення штрафу за порушення договірних зобов»язань по договору №32 від 08.10.03р. в сумі 3185,52грн.
Розгляд матеріалів справи неодноразово відкладався з підстав викладених в ухвалах суду .
З метою повного, всебічного та об»єктивного з»ясування всіх обставин справи ухвалою суду від 17.05.07р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача по первісному позову підприємств: ПП “Електромеханіка», НПФ “Форез» та МКП “Адоніс» , які перебували у договірних відносинах з позивачем по первісному позову і виконували роботи по розробці, виготовленні, монтажу частини обладнання для ручної лінії фарбування алюмінієвих радіаторів для замовника ТзОВ “НВП “Інтертерм».
З метою встановлення , відповідно до положень ст.843 ЦК України, ціни роботи -шеф-монтажу, судом 02.11.07р. зроблено запити в проектні інститути: Львівдіпронафтохім, ДП “ДПІ “Львівський Промбудпроект» та Львівську філію НДІ Проектконструкція.
Окрім того, Представником відповідача по первісному позову також були подані адвокатські запити в проектні інститути з метою встановлення способу визначення вартості шеф-монтажу. Як вбачається із відповідей наданих на вказані вище запити вартість робіт з авторського нагляду (шеф-монтажу) визначається за фактичними витратами проектної організації. Або за попередньою домовленістю сторін виходячи із орієнтовних очікуваних витрат.
Вивчивши та оцінивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами докази, суд встановив наступне.
Між сторонами по справі укладено договір №32 «Розробка, виготовлення, шефмонтаж та пуско-наладка ручної лінії фарбування алюмінієвих радіаторів» та підписано протокол погодження договірної ціни. До вказаного договору сторонами укладено додаткову угоду №2 від 25.02.04р., за умовами якої загальна вартість робіт становить 306300 грн.
За умовами укладеного між сторонами договору №32 від 08.10.03р. (п.3.1) виконання і прийняття робіт здійснюється поетапно. При завершенні кожного етапу робіт позивач надає відповідачу акт здавання-прийняття, комплект документації, передбаченої завданням та умовами договору. На протязі п'яти днів з моменту отримання акту замовник (відповідач) зобов'язаний надіслати виконавцю (позивачу) підписаний акт здавання-прийняття, або мотивовану відмову від його підписання.
Матеріалами справи підтверджується, а сторонами не спростовується відсутність спору з приводу перших двох етапів робіт. Спір виник щодо третього етапу робіт, а саме шеф-монтаж та пуско-наладка лінії.
Матеріалами справи підтверджується, позивачем не заперечується факт перерахування відповідачем авансу в розмірі 30630 грн. платіжним дорученням від 27.07.2004р.
Відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду по справі №3/245-24/319, сторони припинили договірні відносини у зв'язку із неможливістю їх виконання, а саме, відповідач не в змозі запустити лінію фарбування з незалежних від нього причин, а позивач не в змозі провести пусконалагоджувальні роботи.
Предметом доказування за первісним позовом є факт виконання позивачем частини робіт по останньому етапу, а саме шеф-монтажу ручної лінії фарбування алюмінієвих радіаторів та його вартість, під час якого, за словами самого позивача, він зобов'язувався здійснювати шеф-монтаж (авторський нагляд) за ходом виконання відповідачем монтажу лінії.
Позивач стверджує про факт виконання ним робіт по шеф-монтажу на загальну суму 55630 грн. та зарахування в якості їх часткової оплати суми сплаченого авансу відповідачем в розмірі 30630 грн.
Слід зазначити, що дана справа розглядалась господарськими судами неодноразово. Відповідно до наявних у матеріалах справи листів експертних установ, встановити наявність чи відсутність факту виконання позивачем шеф-монтажу лінії не видається можливим. Факт виконання цих робіт у встановленому порядку позивачем доведений не був. Натомість, з матеріалів справи вбачається незавершення виконання робіт по останньому етапу договору в цілому, що призвело до відмови відповідача від договору.
В процесі розгляду справи, за участю третіх осіб та на підставі їх пояснень, судом встановлено факт виконання третьою особою ПП «Електромеханіка» монтажу електричних мереж виготовленої лінії . Зазначені роботи оплачені ДПІ “Діпроверф» в сумі 2800грн. Окрім того, відповідно до наявних в матеріалах справи доказів позивачем по первісному позову оплачено МКП “Адоніс» вартість здійсненого ним інженерного нагляду в сумі 2160грн.
Проте, дана обставина не підтверджує факту виконання самим позивачем зобов'язань з шеф-монтажу лінії в цілому. Враховуючи той факт, що монтаж лінії фарбування не входить до предмету договору №32, посилання позивача на виконання робіт по монтажу лінії третіми особами не може слугувати підставою для задоволення позовної вимоги про стягнення вартості виконаного шеф-монтажу.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до положень статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Водночас позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України факту виконання ним робіт по шеф-монтажу лінії в цілому. Ця обставина виключає можливість задоволення вимоги позивача про стягнення вартості виконаного шеф-монтажу.
Відповідно до змісту заявлених позовних вимог по первісному позову, з врахуванням припинення договірних відносин на останньому етапі робіт відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду по справі №3/245-24/319, а також Постанови Вищого господарського суду від 30.11.06р. у даній справі, матеріально-правова природа заявлених вимог повинна обґрунтовуватись положеннями ст.849 Цивільного кодексу України, яка передбачає правові наслідки відшкодування підряднику плати за виконану частину роботи та відшкодування йому збитків, завданих розірванням договору.
Як вбачається з додаткової угоди №02 від 25.02.04р. до договору від 08.10.03р. за №32 ( а.с.13 ,т.1) 10% від загальної суми договору сплачуються після поставки лінії замовнику, та 10% від загальної суми договору сплачуються замовником після проведення шеф-монтажу та пуско-наладки.
Як зазначалось вище відповідачем по первісному позову платіжним дорученням від 27.07.2004р. перераховано ДПІ “Діпроверф» 30630 грн.
Враховуючи , що вартість шеф-монтажу ( авторського нагляду) розраховується з фактичних витрат виконавця робіт позивачем по первісному позову надано розрахунок фактичних його затрат. Відповідно до розрахунку розмір затрат становить 55 384,72грн.
Однак, позивачем по первісному позову не подано належних доказів в підтвердження суми фактичних затрат , окрім оплати робіт МКП “Адоніс» в сумі 2160грн. та ПП “Електромеханіка» в сумі 2800грн.
Не приймається судом до задоволення подані в розрахунку витрати ДПІ “Діпроверф» на оплату праці своїм працівникам за проведення шеф-монтажу , оскільки стороною не подано належних доказів перебування його працівників на об»єкті під час здійснення замовником монтажу лінії, не підтверджено скільки часу було затрачено на проведення зазначених робіт. В розрахунку позивач по первісному позову вказує , що шеф-монтаж був розпочатий у квітні 2004р. і здійснювався до кінця серпня 2004р. , коли, як вбачається з матеріалів справи , лише 13.05.04р. було завершено другий етап робіт, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт №32 ( а.с.58, т.1), та згідно додатку №2 до додаткової угоди від 25.02.04р. за №02 -календарний план роботи, шеф-монтаж та пусконаладка мала бути повністю завершена в червні 2004р.
Окрім того , не приймаються судом задоволення суми поданих в розрахунку позивачем ( по первісному позову) витрат на коригування та додаткову розробку нової робочої документації , оскільки відповідно до вимог ст.891 ЦК України підрядник відповідає за недоліки проектно-кошторисної документації та пошукових робіт, включаючи недоліки, виявлені згодом. У разі виявлення недоліків у проектно- кошторисній документації підрядник на вимогу замовника зобов»язаний безоплатно переробити проектно-кошторисну документацію .
Відповідно до положень ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи , які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи недоведеність твердження позивача про виконання ним робіт по третьому етапу договору в частині шеф-монтажу лінії, а також фактичної вартості вказаних робіт чи виконаної їх частини, господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог за первісним позовом.
Зустрічний позов про стягнення з позивача на користь відповідача 30630 грн. 00 коп. перерахованого авансу підлягає задоволенню частково у зв'язку з наступним. Позивачем не доведено факт виконання робіт по третьому етапу, їх фактичну вартість, окрім витрат , як зазначено вище на оплату робіт проведених ПП «Електромеханіка» та МКП “Адоніс» на загальну суму 4960грн. , яка не підлягає поверненню замовнику.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що позивач безпідставно користується коштами, що були перераховані відповідачем в якості авансу за мінусом фактичних витрат в сумі 4960грн.
Як зазначалось вище, позивач по зустрічному позову подав заяву про відмову від позову в частині стягнення пені, а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.
Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка володіє ним без відповідної правової підстави.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог відповідно до ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 2, 4-3, 12, 33, 34, 36, 38, 43, 44, 49, 69, 75, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд, -
1. У первісному позові державного проектного інституту "Діпроверф", м.Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Інтертерм", м.Зубра, Львівська область відмовити повністю.
2. Зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Інтертерм", м. Зубра, Львівська область, до державного проектного інституту "Діпроверф", и.Киів, задоволити частково.
3. Стягнути з державного проектного інституту "Діпроверф" (м.Київ, вул.Климентна,25, п/р 26007010000081 в Залізничній філії КБ "Хрещатик" м-Києва, МФО 325967, ЄДРПОУ 14311465) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Інтертерм" (Львівська область, м.3убра, р/р 260021188 в ЛФ ВАТ АБ "Укргазбанк", МФО 325967, код ЄДРПОУ 32683581) 25 670,00 грн. сплаченого авансу, 256,70 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В частині стягнення 3185,52 грн. пені провадження у справі припинити.
5. Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.
Суддя Ділай У.І.