79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
29.01.08 Справа № 4/2657-13/420(4/1885-7/264)
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Краєвської М.В.
суддів: Галушко Н.А.
Орищин Г.В.
розглянувши апеляційну скаргу ВАТ “Спецмонтаж» від 22.10.2007 р. № юр-21
на рішення Господарського суду Львівської області від 04.10.2007 р.
у справі № 4/2657-13/420 (4/1885-7/264)
за позовом ВАТ “Спецмонтаж», м.Городок Львівської обл.
до сільськогосподарського ТзОВ імені Данила Галицького, с.Віжомля Яворівського р-ну Львівської обл.
про стягнення 54 250 грн. заборгованості за договорами підряду
За участю представників сторін:
від позивача -Козій Ю.В. (представник, довіреність від 01.07.2007 р. без номера в матеріалах справи, а.с.101, Том 2);
від відповідача -Запотічний Є.І. (директор)
Представникам сторін роз»яснено їх права й обов»язки, передбачені ст.22 ГПК України.
Оскільки жодна зі сторін не заявляла клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Перегляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 04.12.2007 р., 25.12.2007 р.
У судовому засіданні 15.01.2008 р. оголошувалася перерва до 29.01.2008 р.
06.07.2005 р. ВАТ “Спецмонтаж» звернулося з позовом до сільськогосподарського ТзОВ імені Данила Галицького про стягнення 54 250 грн. заборгованості по оплаті за виконані згідно з договорами від 10.01.2002 р. № 2, від 25.06.2003 р. № 56 і додатковою угодою № 9 від 22.02.2001 р. роботи по газифікації с.Віжомля Яворівського р-ну Львівської обл.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.11.2005 р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.07.2006 р., у задоволенні цих позовних вимог відмовлено за безпідставністю та пропуском позовної давності.
Постановою Вищого господарського суду України від 07.11.2006 р. дані судові рішення скасовані з підстав виходу господарськими судами за межі позовних вимог (контракт від 22.02.2001 р. не був підставою позовних вимог) та застосування судами з одночасною відмовою в задоволенні позову за безпідставністю і позовної давності. Справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду справи рішенням Господарського суду Львівської області від 04.10.2007 р. у справі № 4/2657-13/420 (4/1885-7/264) (суддя Станько Л.Л.) відмовлено в задоволенні стягнення 28500 грн. заборгованості по оплаті вартості виконаних робіт і припинено провадження у справі щодо стягнення 25 300 грн. боргу на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки виконання робіт фінансується за рахунок бюджетних коштів.
Позивач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 28 500 грн., з підстав неправильного застосування норм матеріального права.
Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, зокрема, що відповідачем не доведено вжиття ним заходів щодо належного фінансування робіт; господарський суд безпідставно звільнив відповідача від обов»язку оплатити вартість виконаних робіт.
У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення з підстав, викладених у ньому.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що між ВАТ “Агромаш» (підрядник за договором, позивач у справі) і сільськогосподарським ТзОВ імені Данила Галицького (замовник за договором, відповідач у справі) було укладено контракти на виконані роботи по газифікації с.Віжомля Яворівського р-ну Львівської обл., а саме: № 2 від 10.01.2002 р.; № 56 від 25.06.2003 р. і додаткова угода № 9 від 22.02.2001 р.
Заборгованість по оплаті виконаних робіт за даними договорами є підставою даного позову.
Умовами контракту № 2 від 10.01.2002 р. (а.с.21, Том 3) сторони визначили вартість робіт у сумі 29 900 грн. з їх закінченням у березні 2002 року й обов»язок замовника - відповідача забезпечити їх фінансування й оплату в 10-денний термін після підписання актів виконаних робіт ф-3 (п.п.2.1, 3.1, 4.1).
Контрактом № 56 від 25.06.2003 р. на виконання робіт у сумі 40 000 грн. теж передбачено обов»язок відповідача здійснювати їх фінансування та проводити оплату протягом 10 днів після підписання актів приймання робіт (а.с.20, Том 1).
Додатковою угодою № 9 від 22.02.2001 р. до контракту № 60 від 22.12.2000 р. внесено зміни щодо вартості виконаних робіт, яка становить 92 000 грн., в решті -умови договору тотожні попереднім договорам.
Як вбачається зі статуту ВАТ “Спецмонтаж», зареєстрованого Городоцькою РДА 11.06.2005 р. за реєстровим № 754 (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копія долучена до матеріалів справи), ВАТ “Спецмонтаж» перереєстроване з ВАТ “Агромонтаж» і є правонаступником останнього.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу ВАТ “Спецмонтаж» слід задоволити частково, рішення Господарського суду Львівської області від 04.10.2007 р. у справі № 4/2657-13/420 (4/1885-7/264) скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
При цьому колегія виходила з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як зазначено в позовній заяві, підставою звернення до господарського суду є невиконання відповідачем зобов»язань за угодами № 2 від 10.01.2002 р., № 56 від 25.06.2003 р. та додатковою угодою № 9 від 22.02.2001 р. щодо оплати вартості виконаних робіт у сумі 28 500 грн. згідно з уточненим розрахунком позовних вимог (а.с.142, Том 2).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарськоий суд виходив з відсутності вини відповідача в зв»язку з неналежним фінансуванням робіт за рахунок бюджетних коштів.
Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.
Як вбачається з вищевказаних контрактів, обов»язок забезпечення фінансування виконаних робіт за власні кошти та їх оплати протягом 10 днів з моменту підписання актів ф-3 покладено саме на замовника -відповідача в справі.
Крім цього, не може бути прийнятим до уваги посилання господарського суду на здійснення 06.06.2007 р. платежу Віжомлянською сільрадою в сумі 25 300 грн., так як останній здійснений на оплату робіт за виконані роботи в квітні 2007 року згідно з контрактом № 25 від 23.04.2007 р.
З представленого позивачем розрахунку заборгованості по даній справі вбачається, що остання обліковується, починаючи з 1999 року, і станом на 01.01.2001 р. становить 7568 грн. Однак дана сума документально не підтверджена і позовні вимоги за цей період не заявлялись.
Крім того, в даному розрахунку вказано варість виконаних робіт у 2001 році -58130 грн., в 2002 році -29 649 грн. і 2003 році -1 915 грн. без конкретного зазначення номерів контрактів, що унеможливлює проведення виділення сум по кожному з них.
Зокрема, заборгованість за 2003 рік, визначена позивачем у сумі 1 915 грн., до уваги братися не може, так як нарахована на виконання робіт за квітень 2003 року згідно з договором № 47 від 21.04.2003 р., який є не є предметом даного спору. Цей факт не заперечував і представник позивача в судовому засіданні.
Як вбачається з умов згаданих договорів, оплата за виконані роботи повинна бути проведена протягом 10 днів з моменту підписання актів ф-3.
Так, на виконання умов договору № 2 від 10.01.2002 р. (а.с.109-111, Том 2) позивачем виконано в березні 2002 року роботи на суму 21 563 грн. (з ПДВ). Таким чином, відповідач зобов»язаний був провести оплату до 10.04.2002 р., і з цього часу в позивача виникло право на звернення з позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права в разі неоплати вартості цих робіт, тобто до 10.04.2005 р.
Це саме стосується і оплати вартості виконаних робіт відповідно до додаткової угоди № 9 від 22.02.2001 р. до договору № 60 від 22.12.2000 р. за період з квітня по листопад 2001 року, термін позовної давності по стягненню заборгованості сплив 10.12.2004 р.
Докази виконання робіт (довідки про їх вартість і акти приймання) в матеріалах справи відсутні та на вимогу суду апеляційної інстанції позивачем не подані. Зазначена в розрахунку позовних вимог сума в розмірі 1 915 грн. стосується контракту № 47 від 21.04.2003 р., який не є предметом даного спору (а.с.118, Том 2).
Відповідно до ч.ч.3-4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У відзиві на позовну заяву від 10.08.2005 р. за вих. № 36 відповідач заявив про пропущення строку позовної давності (а.с.95, Том 1).
Враховуючи відсутність підстав для поновлення пропущеного строку позовної давності та клопотання позивача щодо його поновлення, апеляційний господарський суд вважає за необхідне скасувати рішення Господарського суду Львівської області повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, з підстав неправильного застосування норм матеріального права -пропуску позовної давності.
Отже, з огляду на вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області не відповідає матеріалам справи, не грунтується на чинному законодавстві, а доводи апелянта підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.49, ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ВАТ “Спецмонтаж» задоволити частково.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 04.10.2007 р. у справі № 4/2657-13/420 (4/1885-7/264) скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
3. Судові витрати за перегляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на позивача.
Доручити Господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
5. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
6. Справу повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя М.В.Краєвська
Суддя Н.А.Галушко
Суддя Г.В.Орищин