Рішення від 05.02.2008 по справі 16/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 16/15

05.02.08

За позовом Відкрите акціонерне товариство "Петровський завод СМіК""

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово - комерційна фірма "Барс"

про визнання договору купівлі-продажу недійсним

Суддя Ярмак О.М.

Представники:

від позивача Биховченко Р.І- дов.

від відповідача Вітовський П.А.

В засіданні приймали участь

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.01.08 в засіданні суду оголошувалась перерва на підставі ст. 77 ГПК України.

Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини майнового комплексу від 01.02.2001, укладений між ВАТ «Петрівський завод СМіК»та ТОВ «Промислово -комерційна фірма «Барс»та зобов'язати ТОВ «Промислово -комерційна фірма «Барс» повернути ВАТ «Петрівський завод СМіК»частину майнового комплексу , а саме : будівлю прохідної, будівлю вагової, будівлю диспетчерської, а ВАТ «Петрівський завод СМіК» повернути ТОВ «Промислово -комерційна фірма «Барс» грошові кошти в сумі 9822,63 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до ст. 114 ЦК УРСР, згідно з якою при продажу частки в спільній власності сторонній особі решта учасників спільної часткової власності має право привілейованої купівлі частки, що продається по ціні , за якою вона продається, і на інших рівних умовах, крім випадку продажу з прилюдних торгів.

Представник позивача позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач позов не визнає, вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають, свої заперечення виклав у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2001р. між позивачем - ВАТ «Петровський завод СМіК»та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово- комерційна фірма «БАРС»було укладено договір б/н про купівлю-продаж частини майнового комплексу, який був нотаріально посвідчений Київською державною нотаріальною конторою №1 та зареєстрований за №2 -172 від 01.02.2001року.

02.02.2001, згідно виставлених рахунків №151 та № 292 від 02.02.2001року, керівництвом ВАТ «Петровський завод СМіК», в особі директора та головного бухгалтера, платіжними дорученнями №1 та №2 від 02.02.2001 року відповідно, було здійснено оплату на суму 6 700 грн. та 3 122 грн. 63 коп., разом це 9822 грн.. 63коп., що відповідає умові п.3 Договору б/н від 01.02.2001року. Підтвердженням того, що гроші згідно Договору б/н від 01.02.2001року , ВАТ «Петровський завод СМіК»отримав, є довідки відділення Ощадбанку України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи та надані в судових засіданнях докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 48 ЦК Української РСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. В даному випадку це стосувалось позивача, котрий мав довести суду , що договір не відповідає вимогам закону. Крім того, довести суду що усі співвласники майнового комплексу не були ним повідомлені про намір продати частину майнового комплексу та чим це порушує його права.

Таких доказів суду позивач не надав.

Відповідачем надані суду докази про те, що ТОВ «АДМ», ТОВ «Будкапіталінвест»та ВАТ «Петровський завод СМіК»зареєстрували У Першій нотаріальній конторі заяви про відмову від права привілейованої купівлі частини майнового комплексу.На момент укладання угоди про купівлю-продаж частина майнового комплексу знаходилась у податковій заставі , тому була отримана згода Державної податкової адміністрації на відчуження нерухомого майна.

Позивач стверджувань відповідача не спростував, тому посилання позивача на невиконання вимог ст.ст. 113, 114 та 115 ЦК України є необґрунтованими.

Проаналізувавши положення чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог в зв'язку з їх безпідставністю та недоведеністю.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Суддя

Ярмак О.М.