ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 18/508
30.01.08
За позовом: ДП ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» Лізингова
компанія «Укрексімлізинг»;
До: ТОВ «Артемівський завод скловиробів»;
Третя особа: ТОВ «Склосервіс»;
Про: стягнення 1 036 366,65 грн.
Суддя Мандриченко О.В.
Представники
Від позивача: Сікорський С.М., представник, довіреність №193 від 20.09.2007 р.;
Від відповідача: не з»явились;
Від третьої особи: Сокол В.М., директор.
Справа, в порядку статті 77 ГПК України, була відкладена слуханням з 13.12.2007 р. до 30.01.2008 р., про що господарським судом винесена відповідна ухвала від 13.12.2007 р.
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 761 727,00 грн. основного боргу, 194 839,65 грн. заборгованості за відсотками по користуванню майном, 79 800,00 грн. збитків, 10 363,67 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.
У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач-Товариство з обмеженою відповідальністю «Артемівський завод скловиробів», повноважних представників в судове засідання не направив, незважаючи на визнання судом їх явки обов'язковою, відзив на позов не надав, позовні вимоги по суті не заперечив. Керуючись статтею 75 ГПК України, господарський суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті за наявними у справі матеріалами.
Третя особа письмових пояснень по суті поданого позивачем позовну не надала, представник останньої у судовому засіданні підтримав позицію позивача.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,-
06.02.2007 р. між сторонами укладений договір фінансового лізингу №001-Л, за умовами якого позивач зобов'язався придбати від свого імені у власність та передати відповідачеві у фінансовий лізинг технологічну лінію для автоматичного виготовлення скляних пляшок в комплекті, згідно з переліком, встановленим додатком №1, а відповідач зобов'язався сплатити позивачеві авансовий платіж в розмірі і порядку, визначеному п. 2.2. договору, та прийняти предмет лізингу у лізинг.
Пунктом 1.2. договору визначено, що вартість предмета лізингу на момент укладення договору складає 11 987 960,00 грн.
Відповідно до п. 1.3. договору предмет лізингу передається відповідачеві у лізинг строком на 36 місяців, починаючи з дня підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу відповідно до статті 3 договору. Протягом строк лізингу відповідач зобов'язаний сплачувати позивачеві лізингові платежі згідно з вимогами, встановленими статтею 4 договору.
Сторонами підписана специфікація предмету лізингу, яка є додатком №1 до договору, згідно з якою вартість предмета лізингу визначена у сумі 11 987 960,00 грн.
Додатком №2 до договору сторонами визначений графік лізингових платежів, згідно з яким лізингові платежі здійснюються відповідачем у наступному порядку:
-до 13.12.2007 р. авансовий платіж у сумі 3 608 960,00 грн.;
-до 20 -25.07.2007 р. -761 727,00 грн.;
-до 20 -25.10.2007 р. -761 727,00 грн.;
-до 20 -25.01.2008 р. -761 727,00 грн.;
-до 20 -25.04.2008 р. -761 727,00 грн.;
-до 20 -25.07.2008 р. -761 727,00 грн.;
-до 20 -25.10.2008 р. -761 727,00 грн.;
-до 20 -25.01.2009 р. -761 727,00 грн.;
-до 20 -25.04.2009 р. -761 727,00 грн.;
-до 20 -25.07.2009 р. -761 727,00 грн.;
-до 20 -25.10.2009 р. -761 727,00 грн.;
-до 20 -25.10.2010 р. -761 730,00 грн.
Згідно з актами приймання -передачі предмету лізингу від 02.04.2007 р. та від 14.05.2007 р. відповідачем було прийняте у лізинг майно.
Відповідачем неналежним чином здійснюються договірні зобов'язання, у зв»язку з чим з боку останнього утворилась заборгованість у розмірі 761 727,00 грн.
Згідно зі статтею 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заявлені позивачем до стягнення збитки у розмірі 79 800,00 грн. не підлягають задоволенню, виходячи з наведеного нижче.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не доведена та обставина, що у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором, позивачеві завдані збитки у розмірі 79 800,00 грн., а тому у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків у зазначеному розмірі.
Відсотки, нараховані позивачем у сумі 194 839,65 грн., не підлягають задоволенню, виходячи з наведеного нижче:
-договором лізингу, укладеним між сторонами, не передбачена сплата відсотків за несвоєчасне здійснення лізингових платежів;
-позивачем не наведено жодного нормативного обґрунтування відносно стягнення зазначеної суми відсотків, а відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. У даному випадку це стосувалося позивача, який мав би довести наявність обставин, на підставі яких він просить стягнути з відповідача відсотки. Такі докази до матеріалів справи не додані та позивачем не доведені.
Вина відповідача підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.
Враховуючи ту обставину, що відповідач позовні вимоги не заперечив, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог позивача, вимоги останнього підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівський завод скловиробів» (юридична адреса: інд. 03127, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 100/2; фактична адреса: інд. 01042, м. Київ, пров. Ново печерський, 5-а; код ЄДРПОУ 32375135) на користь Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» Лізингова компанія «Укрексімлізинг» (інд. 04053, м. Київ, вул. Воровського, 11, код ЄДРПОУ 25197943) 761 727 (сімсот шістдесят одна тисячі сімсот двадцять сім) грн. заборгованості, 7 617 (сім тисяч шістсот сімнадцять) грн. 30 коп. витрат по сплаті держмита та 86 (вісімдесят шість) грн. 73 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя
О.В. Мандриченко