ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
20.02.2008
м.Київ
№ 32/135-А
За позовом
Дочірньої компанії “Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України»
До
Треті особи
Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків
1) Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України»
2) Дочірнє підприємство “Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України»
Про
визнання недійсним податкових повідомлень-рішень
Суддя Хрипун О.О.
Секретар судового засідання Ковальчук О.В.
Представники:
Від позивача Дорожинська О.А. -предст., Гулицька Н.М. -предст.
Від відповідача Сунцова Ю.В. -гол.держ.под.інсп., Куцький С.С. -гол.держ.под.інсп.,
Новикова Ю.О. -нач.юр.управ.
Від третіх осіб 1) Громніцький Ю.П. - предст.; 2) Святогор О.А. -адв.
20.02.2007 Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 17.01.2007 №0000134120/2 та № 0000114120/2.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2007 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №32/135-А.
22.03.2007 на розгляд Господарського суду міста Києва Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»передані вимоги про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 07.08.2006 №0000521650/0, від 24.10.2006 №0000521650/1, від 17.01.2007 №0000521650/2, від 07.08.2006 №0000531650/0, від 24.10.2006 №0000531650/1, від 17.01.2007 №0000531650/2, і за цим позовом ухвалою від 23.03.2007 судом відкрито провадження у справі №32/160-А.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2008 справи №32/135-А та №32/160-А об'єднані для спільного розгляду в одне провадження, справі присвоєно № 32/135-А.
Остаточний перелік податкових повідомлень-рішень відповідача, які оспорюються в межах об'єднаних справ, наведено позивачем у письмових поясненнях від 31.01.2008 №31/10-988 та від 08.02.2008 №31/10-1346. Ними є податкові повідомлення -рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 23.03.2007 №0000521650/3, від 17.01.2007 №0000521650/2, від 24.10.2006 №0000521650/1, від 07.08.2006 №0000521650/0, від 17.01.2007 №0000134120/2, від 17.01.2007 №0000114120/2, від 23.03.2007 №0000531650/3, від 17.01.2007 №0000531650/2, від 24.10.2006 №0000531650/1 та від 07.08.2006 №0000531650/0.
Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акта перевірки від 25.07.2006 № 483/16-50/31301827, на підставі яких прийняті спірні податкові повідомлення -рішення, є безпідставними та такими, що не відповідають законодавству.
Позивач стверджує, що маючи у своєму розпорядженні всі належним чином оформлені первинні документи, відповідно до вимог п. 7.5 Закону України «Про податок на додану вартість»правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних підприємством «Юридична фірма «ОВ». Позивачем також зазначається, що Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить право платника податку на формування податкового кредиту за рахунок сум податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат, в залежність від виконання постачальником товарів (робіт, послуг) обов'язку щодо перерахування до бюджету сум податку, сплаченого покупцем в ціні придбання.
Крім того, позивач вважає, що відповідач не мав підстав для визначення бартерними господарських операцій з перерахування органами Державної виконавчої служби на рахунок ДП «Київське обласне управління по будівництву, ремонту та експлуатації автомобільних доріг»грошових коштів у сумі 122 882 466,64 грн., які надійшли на депозитний рахунок виконавчої служби внаслідок реалізації майна ВАТ «Донбасенерго»і належні ДК «Газ України»відповідно до рішення арбітражного суду Донецької області від 06.10.2000 у справі №29/16.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представники в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Свої заперечення відповідач мотивував тим, що на підставі п.п.5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість»комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів підприємству «Юридична фірма «ОВ»Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України»(далі -підприємство «Юридична фірма «ОВ») надано дозвіл № 48/12 на право користування пільгами з оподаткування відповідно до п.п. 6.2.8. п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість». Однак, в порушення п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5, п.п. 6.2.8. п. 6.2. ст. 6, п.п. 7.2.2. п. 7.2. Закону України «Про податок на додану вартість»підприємство «Юридична фірма «ОВ»виписало та надало позивачу податкові накладні, в яких зазначені обсяги продажу, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 20%. При цьому згідно з податковими деклараціями з податку на додану вартість за червень, липень та серпень 2005 року, наданими підприємством «Юридична фірма «ОВ»до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, обсяг операцій на митній території України, що оподатковується за ставкою 20 відсотків, становить 0 грн. У зв'язку з цим відповідач вказує, що позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих підприємством «Юридична фірма «ОВ».
Крім того, відповідач зазначає, що в порушення п.п.4.5.1. п. 4.5. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»у грудні 2005 року позивачем проведено коригування податкового зобов'язання з податку на додану вартість минулих звітних податкових періодів, що мало наслідком завищення бюджетного відшкодування та заниження належного до сплати в бюджет податку на додану вартість. На думку позивача, оскільки в рамках виконавчого провадження розрахунок ВАТ «Донбасенерго»із ДК «Газ України»за договором на постачання природного газу № 10-238 від 06.04.1999 здійснений шляхом уступки останнім державному підприємству «Київське обласне управління по будівництву, ремонту та експлуатації автомобільних доріг»права вимоги до ВАТ «Донбасенерго», зазначена операція набула статусу бартерної і мала оподатковуватися за повною ставкою податку на додану вартість.
Треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України» та Дочірнє підприємство “Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України», залучені до участі у справі №32/135-А ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2007, позов підтримали.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, Господарський суд міста Києва, -
Відповідачем -Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено планову документальну перевірку позивача, про що складений акт від 25.07.2006 №483/16-50/31301827.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення -рішення від 07.08.2006:
- №0000521650/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25 737 525 грн., в тому числі основний платіж - 17 158 350 грн., штрафні санкції - 8 579 175 грн.;
- №0000531650/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3 956 898 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 1978 449 грн.
В межах процедури адміністративного оскарження позивачем подані скарги до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на податкові повідомлення - рішення від 07.08.2006 №0000521650/0 та №0000531650/0.
Рішенням Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про результати розгляду скарги від 16.10.2006 №9703/10/15-153 податкове повідомлення-рішення від 07.08.2006 №0000531650/0 скасовано в частині нарахування штрафних санкцій в розмірі 1 978 449 грн.
Рішенням Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про результати розгляду скарги від 16.10.2006 №9702/10/15-153 податкове повідомлення - рішення від 07.08.2006 №0000521650/0 залишене без змін.
На підставі рішень про результати розгляду скарги відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 24.10.2006:
- №0000521650/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25 737 525 грн., в тому числі основний платіж - 17 158 350 грн., штрафні санкції - 8 579 175 грн.;
- №0000531650/1, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3 956 898 грн.
Позивачем подана скарга до Державної податкової адміністрації у м. Києві на податкові повідомлення - рішення від 07.08.2006 №0000521650/0, №0000531650/0, від 24.10.2006 №0000521650/1, №0000531650/1.
За результатами розгляду скарги Державною податковою адміністрацією у м. Києві прийнято рішення про результати розгляду скарги від 29.12.2006 №9606/7/25-114, яким податкові повідомлення-рішення від 07.08.2006 №0000531650/0, від 24.10.2006 №0000531650/1 скасовані в частині зменшення позивачу бюджетного відшкодування за липень 2005р. в сумі 500 000 грн., за серпень 2005р. в сумі 111 661, 25 грн., за грудень 2005р. в сумі 3 322 062 грн., а податкові повідомлення-рішення від 07.08.2006 №0000521650/0, від 24.10.2006 №0000521650/1 залишені без змін. Крім цього, вказаним рішенням збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначену в податкових повідомленнях - рішеннях від 07.08.2006 №0000521650/0, від 24.10.2006 №0000521650/1 на 1 829 943,50 грн., а також зобов'язано Спеціалізовану державну податкову інспекцію у м. Києві по роботі з великими платниками податків прийняти податкове повідомлення - рішення форми “В1» про зменшення позивачу бюджетного відшкодування за вересень 2005р. у розмірі 134 836,44 грн. та за квітень 2005р. в розмірі 6 198 181 грн.
На підставі рішення про результати розгляду скарги Державної податкової адміністрації у м. Києві відповідачем видані податкові повідомлення - рішення від 17.01.2007:
- №0000134120/2, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на 6 333 017,44 грн.;
- №0000114120/2, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 829 943,50 грн., в тому числі основний платіж - 1 219 962,33 грн., штрафні санкції - 609 981,17 грн.;
- №0000521650/2, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 25 737 525 грн., в тому числі основний платіж -17 158 350 грн., штрафні санкції - 8 579 175 грн.;
- №0000531650/2, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на 23 174,75 грн.
За результатами подальшого адміністративного оскарження вищезазначених податкових повідомлень -рішень Державною податковою адміністрацією України прийнято рішення від 10.02.2007 №1285/6/25-0115, яким скарга позивача на податкові повідомлення-рішення від 17.01.2007 №№0000134120/2, №0000114120/2 залишена без розгляду.
Рішенням Державної податкової адміністрації України про результати розгляду скарги від 14.03.2007 №2418/6/25-015 скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача від 07.08.2006 №0000521650/0, від 24.10.2006 №0000521650/1, від 17.01.2007 №0000521650/2 в частині визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 656 158 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 828 079 грн., а податкове повідомлення-рішення від 07.08.2006 №0000531650/0 з урахуванням рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 16.10.2006 №9703/10/15-153 (податкове повідомлення -рішення від 24.10.2006 №0000531650/1), і рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві від 29.12.2006 №3519/10/25-114 (податкове повідомлення-рішення від 17.01.2007 №0000531650/2) залишені без змін.
На підставі рішення Державної податкової адміністрації України від 14.03.2007 №2418/6/25-015 про результати розгляду скарги відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.03.2007:
-№0000521650/3, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 23253288 грн., в тому числі 15502192 грн. основного платежу та 7751096 грн. штрафних санкцій;
- №0000531650/3, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на суму 23174,75 грн.
Як слідує з акта перевірки та рішень про результати розгляду скарг, податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначені позивачу у зв'язку з оподаткуванням операцій з погашення ВАТ «Донбасенерго»вартості поставленого природного газу за договором № 10-238 від 06.04.1999 за нульовою ставкою податку, а також внаслідок віднесення позивачем до складу податкового кредиту вартості послуг, придбаних у Підприємства “Юридичної фірми ОВ» Всеукраїнської організації інвалідів “Союз організацій інвалідів України», яке податок на додану вартість з даних послуг не сплачувало.
Актом перевірки встановлено наступне.
1. Між ДК «Газ України» та підприємством «Юридична фірма «ОВ»укладено договір про надання юридичних послуг №10/05-1234 від 20.04.2005, згідно якого «Юридична фірма «ОВ»зобов'язалась надати ДК «Газ України»послуги з ведення судових справ в господарських судах, надання консультацій і роз'яснень з юридичних питань, складання позовів, скарг, клопотань, заяв та інших документів правового характеру, здійснення представництва інтересів ДК «Газ України»у господарських судах та інших державних органах. При цьому, ведення судових справ, ведення яких доручається виконавцеві (підприємство «Юридична фірма «ОВ»), та розмір винагороди має бути визначений додатковими угодами до договору.
Пунктами 10.6., 10.7. цього договору сторони засвідчили і повідомили одна одну про те, що вони мають статус платника податку на прибуток на загальних умовах та є платниками податку на додану вартість. В разі будь-яких змін в статусі платника податків, сторони зобов'язуються письмово повідомити одна одну в термін трьох робочих днів з моменту їх виникнення. В підтвердження вказаного підприємство «Юридична фірма «ОВ» надало позивачу Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №39042892.
За умовами додаткової угоди № 2 від 20.04.2005 до договору №10/05-1234 від 20.04.2005 підприємство «Юридична фірма «ОВ»зобов'язалась проаналізувати результати розгляду господарської справи № 4/1608-18/192 за позовом ДК «Газ України»до ВАТ «Львівгаз», підготувати консультаційний висновок та забезпечити у Вищому господарському суді України представництво інтересів ДК «Газ України»по справі № 4/1608-18/192. За належне виконання зазначених послуг ДК «Газ України»повинна сплатити виконавцю 3 відсотки (в т.ч. податок на додану вартість) від суми задоволених позовних вимог.
Згідно із додатковою угодою № 4 від 06.05.2005 до договору №10/05-1234 від 20.04.2005 підприємство «Юридична фірма «ОВ»зобов'язалась проаналізувати результати розгляду господарської справи № 32/460 за позовом ДК «Газ України»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, підготувати консультаційний висновок, скласти та своєчасно надати до суду відзив на касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків до Верховного Суду України та забезпечити у Верховному Суді України представництво інтересів ДК «Газ України»по справі №32/460. За належне виконання зазначених послуг ДК «Газ України» повинна сплатити виконавцю 3 відсотки (в т.ч. податок на додану вартість) від суми здійснених СДПІ донарахувань у разі розгляду Верховним Судом України справи № 32/460 по суті та ухвалення рішення про залишення постанови Вищого господарського суду України від 23.03.2005р. по справі № 32/460 без змін або 2 відсотків (в т.ч. податок на додану вартість) від суми донарахувань у разі винесення Верховним Судом України ухвали про відмову в порушенні касаційного провадження за скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 21.04.2005 № 456/3/10-2200.
Відповідно до положення п. 1.5. договору про надання юридичних послуг №10/05-1234 від 20.04.2005 факт надання передбачених зазначеними додатковими угодами послуг був засвідчений актом приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 14.06.2005 та актом приймання-передачі виконаних робіт № 2 від 04.07.2005. Згідно акту приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 14.06.2005 за отримані послуги ДК «Газ України»повинен сплатити підприємству «Юридична фірма «ОВ»3 138 868,47 грн., у тому числі ПДВ -523 144,75 грн. Відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт № 2 від 04.07.2005 за отримані послуги ДК «Газ України»повинен сплатити виконавцю 809 018,66 грн., у тому числі ПДВ -134 836,44 грн. Вказані акти приймання-передачі виконаних робіт підписано директором підприємства «Юридична фірма ОВ».
Таким чином, загальна вартість послуг, наданих підприємством «Юридична фірма ОВ»позивачу згідно актів приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 14.06.2005 та № 2 від 14.06.2005, становить 3 947 887,13 грн., в тому числі ПДВ -657 981,19 грн. Позивачем здійснено розрахунок за надані послуги шляхом перерахування грошових коштів наступними платіжними дорученнями: № 618 від 17.06.2005 -2 500 000,00 грн.; № 5614 від 17.06.2005 -500 000,00 грн. (сума податку на додану вартість); № 1200 від 19.07.2005 -115 723,72 грн.; № 6372 від 19.07.2005 -23 144,75 грн. (сума податку на додану вартість); № 1468 від 02.08.2005 -674 182,22 грн.; №6741 від 02.08.2005 -134 836,44 грн. (сума податку на додану вартість).
На підтвердження сплаченого позивачем у складі вартості придбаних юридичних послуг податку на додану вартість підприємством «Юридична фірма ОВ»були видані податкові накладні, а саме: податкова накладна від 21.06.2005 № 11 -на суму 2 500 000,00 грн., крім того податок на додану вартість -500 000,00 грн. (загальна вартість операції - 3 000 000,00 грн.); податкова накладна 19.07.2005 № 13 -на суму 115 723,72 грн., крім того податок на додану вартість -23 144,74 грн. (загальна вартість операції -138 868,46 грн.); податкова накладна за № 15 від 02.08.2005 -на суму 674 182,22 грн., крім того податок на додану вартість - 134 836,44 грн. (загальна вартість операції -809 018,66 грн.).
З висновками акта перевірки від 25.07.2006 №483/16-50/31301827 щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості юридичних послуг, наданих підприємством «Юридична фірма ОВ», суд не погоджується з таких підстав.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому, документальним підтвердженням права на податковий кредит є належним чином оформлена податкова накладна. Згідно підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені належним чином оформленими податковими накладними.
Податкові накладні, надані підприємством «Юридична фірма «ОВ»позивачеві, мають всі необхідні реквізити, що визначені приписами п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 (зареєстровано в Мінюсті України 23.06.1997 за №233/2037). При цьому зазначені податкові накладні не містять запису «Без ПДВ»з посиланням на відповідний підпункт пункту 5.1 чи пункт статті 5, що вимагає п.п. 7.2.2. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 10 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 (зареєстровано в Мінюсті України 23.06.1997 за № 233/2037) у разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 5 вказаного Закону.
Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Статус підприємства «Юридична фірма «ОВ»підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №39042892, виданим 08.08.2003 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва.
Згідно із п. 6 Порядку заповнення податкової накладної податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця відповідно до вимог пункту 7.3 статті 7 Закону і дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.
Пунктом 18 зазначеного Порядку встановлено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.
Той факт, що юридичні послуги, отримані позивачем від підприємства «Юридична фірма ОВ», є такими, що безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю позивача, не оспорюється відповідачем.
У відповідності із положеннями п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Таким чином, позивач, маючи у своєму розпорядженні всі належним чином оформленні первинні документи, відповідно до вимог п. 7.5 Закону України «Про податок на додану вартість»правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних підприємством «Юридична фірма «ОВ».
Так, згідно Реєстру отриманих податкових накладних до складу податкового кредиту ДК «Газ України»був включений податок на додану вартість у загальній сумі 634 836,44 грн., а саме: у липні 2005 року -в сумі 500 000,00 грн. (накладна № 11 від 21.06.2005); у серпні 2005 року -в сумі 134 836,44 грн. (накладна № 15 від 02.08.2005).
Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить право платника податку на формування податкового кредиту за рахунок сум податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат, в залежність від виконання постачальником товарів (робіт, послуг) обов'язку щодо перерахування до бюджету сум податку, сплаченого покупцем в ціні придбання. У відповідності із положеннями ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено діючим законодавством.
У зв'язку із цим, невірне обчислення своїх податкових зобов'язань та несплата до бюджету податку підприємством «Юридична фірма ОВ»не може бути підставою для покладення таких обов'язків на його контрагента, - ДК «Газ України». Сума ПДВ, що включена до ціни реалізованої послуги є податковим зобов'язанням продавця такої послуги і саме продавець (у даному випадку, - підприємство «Юридична фірма ОВ») несе обов'язок по сплаті податку перед Державним бюджетом України.
2. В акті також зазначається, що позивачем в порушення п. 4.5.1 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість» в грудні 2005 року занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на 17158350 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на 3322062 грн. Встановлене порушення обґрунтоване необхідністю справляння податку на додану вартість за повною ставкою з операцій поставки природного газу за Договором № 10-238 від 06.04.1999 між ДК “Газ України» НАК “Нафтогаз України» та ВАТ “Донбасенерго», які набули ознаки бартерних, відповідно до ч.2 ст.12 Указу Президента України “Про деякі зміни в оподаткуванні» від 07.08.1998 №857/98, правомірністю збільшення ДК “Газ України» НАК “Нафтогаз України» податкових зобов'язань з ПДВ в жовтні 2005р. на 20020855 грн. за операціями поставки природного газу на користь ВАТ “Донбасенерго» та відсутністю підстав для проведення подальшого коригування податкових зобов'язань у сторону зменшення на 20020855 грн. у грудні 2005р., оскільки фактично зміна суми компенсації не відбувалась.
Актом перевірки встановлено, що рішенням Арбітражного суду Донецької області від 06.10.2000 по справі № 29/16 стягнуто з ВАТ «Донбасенерго»на користь ДК «Торговий дім «Газ України»(правонаступником якого є ДК «Газ України») заборгованість за природний газ, поставлений відповідно до договору за № 10-238 від 06.04.1999 у сумі 224 646 997, 86 грн. (з урахуванням штрафних санкцій). 25.12.2000 Арбітражним судом Донецької області було змінено спосіб та порядок виконання рішення та видано наказ про звернення стягнення на майно ВАТ «Донбасенерго». Старшим державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Управління юстиції Центрально-міського району м. Горлівки при примусовому виконанні наказу Арбітражного суду Донецької області було винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження, за якою здійснена заміна сторони ДК «Газ України»на ДП «Київське обласне управління по будівництву, ремонту та експлуатації автомобільних доріг».
На виконання рішення суду проведено прилюдні торги по реалізації майна ВАТ «Донбасенерго». Суму коштів від проданого майна було зараховано на депозитний рахунок Державної виконавчої служби Управління юстиції Центрально-міського району м. Горлівки, яка частину коштів в розмірі 122 882 466, 64 грн. перерахувала на рахунок ДП «Київське обласне управління по будівництву, ремонту та експлуатації автомобільних доріг». Зазначені обставини встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2004 у справі №22/223, та прийнятими у цій справі постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2004 та постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2005.
Перерахування державною виконавчою службою на рахунок ДП «Київське обласне управління по будівництву, ремонту та експлуатації автомобільних доріг»грошових коштів, стягнутих з ВАТ «Донбасенерго»на користь ДК «Газ України»на виконання наказу Арбітражного суду Донецької області від 25.12.2000 у справі № 29/16 підтверджується платіжним дорученням № 52 від 04.05.2001.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2005 у справі № 25/274 за позовом ВАТ «Донбасенерго»до ДК «Газ України»про спонукання видати податкову накладну з податку на додану вартість визнано відсутність права вимоги ДК «Газ України»в розмірі 122 882 466,64 грн. відповідно до договору № 10-238 від 06.04.1999 та зобов'язано ДК «Газ України»видати ВАТ «Донбасенерго» податкову накладну на суму податку на додану вартість в розмірі 20 480 411,11 грн. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2005 рішення у справі №25/274 залишене без змін.
На виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2005 у справі № 25/274 ДК «Газ України» 04.10.2005 відобразила зменшення заборгованості ВАТ «Донбасенерго»за договором від 06.04.1999 № 10-238 на суму 122 882 466,64 грн. та виписала і надала покупцеві податкову накладну від 04.10.2005 № 16696 на суму податку на додану вартість, вказану у судовому рішенні, а саме на суму 20 480 411,11 грн. Податок на додану вартість у сумі 20 480 411,11 грн. був відображений ДК «Газ України»у Реєстрі виданих податкових накладних за жовтень 2005 року (стовпчик 8) та задекларований у складі податкових зобов'язань за відповідний звітний податковий період (рядок 1 «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 %», першого розділу «Податкові зобов'язання»податкової декларації з ПДВ за жовтень 2005 року).
Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2005 у справі № 25/274 постанова Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2005 у даній справі скасована, у зв'язку з чим в грудні 2005 року ДК «Газ України»збільшила зобов'язання ВАТ «Донбасенерго»за договором № 10-238 від 06.04.1999 на суму 122 882 466,64 грн.
ДК «Газ України»виписала Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників за № 2849/16696 до цієї податкової накладної. Даним розрахунком Компанія засвідчила зменшення своїх податкових зобов'язань з ПДВ минулих звітних податкових періодів на суму 20 480 411,11 грн.
Коригування (зменшення) податкових зобов'язань в розмірі 20 480 411,11 грн. відображено ДК «Газ України»і в Реєстрі виданих податкових накладних за грудень 2005 року (стовпчик 8), та задекларовано у податковій декларації з податку на додану вартість за відповідний звітний період (рядок 8.3 «Коригування на основі попередніх звітних періодів (інші випадки)», першого розділу «Податкові зобов'язання»податкової декларації з ПДВ за грудень 2005 року).
У процесі апеляційного узгодження ДК «Газ України»податкових зобов'язань рішенням про результати розгляду скарг від 29.12.2006 № 3519/10/25-114 Державна податкова адміністрація у м. Києві визнала зазначені вище операції з погашення ВАТ «Донбасенерго»вартості поставленого йому природного газу за договором № 10-238 від 06.04.1999 такими, що мають ознаки бартерних. Враховуючи це, визначено, що ДК «Газ України»порушила вимоги п. 4.2 ст. 4 та п. п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6 198 181,00 грн. та заниження податкових зобов'язань за квітень 2005 року у розмірі 1 219 962,33 грн. При цьому змінений податковий період здійснених відповідачем донарахувань із грудня 2005р. на квітень 2005р.
Висновок відповідача, що операція по розрахунку ВАТ «Донбасенерго»із ДК «Газ України»за поставлений природний газ за договором № 10-238 від 06.04.1999 набула ознак бартерної в результаті того, що грошові кошти, які надійшли на рахунок Державної виконавчої служби управління юстиції Центрально-міського району м. Горлівки в ході примусового виконання рішення Арбітражного суду Донецької області від 06.10.2000 у справі № 29/16 за позовом ДК «Газ України»до ВАТ «Донбасенерго», були спрямовані безпосередньо на рахунок ДП «Київське обласне управління по будівництву, ремонту та експлуатації автомобільних доріг», визнається судом необґрунтованим виходячи із наступного.
Згідно із п. 1.19 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»бартер - це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарська операція -це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Тобто, законодавством визначено, що бартер -це розрахунки, які здійснюються в межах однієї господарської операції (договору).
Із наданих суду документів вбачається, що Державна виконавча служба управління юстиції Центрально-Міського району м. Горлівки перерахувала на рахунок ДП «Київське обласне управління по будівництву, ремонту та експлуатації автомобільних доріг»122 882 466,64 грн., отримані в ході примусового виконання наказу Арбітражного суду Донецької області № 29/16 від 25.12.2000 про звернення стягнення на майно ВАТ «Донбасенерго» на користь ДК «Торговий дім «Газ України», на виконання постанови старшого державного виконавця відділу ДВС від 05.03.2001 про заміну сторони у виконавчому провадженні.
В свою чергу, заміна сторони у виконавчому провадженні відбулась у зв'язку із рішенням Арбітражного суду м. Києва від 22.12.2000 у справі № 22/425, яким затверджена мирова угода від 22.12.2000 між ДП «Київське обласне управління по будівництву, ремонту та експлуатації автомобільних доріг»та ДК «Торговий дім «Газ України», та рішенням Арбітражного суду м. Києва від 29.12.2000 у справі № 22/453, яким затверджена мирова угода від 22.12.2000 у даній справі між ДП «Київське обласне управління по будівництву, ремонту та експлуатації автомобільних доріг»та НАК «Нафтогаз України».
Таким чином, підставою для перерахування органами Державної виконавчої служби грошових коштів у сумі 122 882 466,64 грн. на рахунок ДП «Київське обласне управління по будівництву, ремонту та експлуатації автомобільних доріг»стали взаємовідносини між декількома сторонами, які засновані на низці договорів та господарських операцій, а саме:
- відносини між ДК «Газ України»та ВАТ «Донбасенерго», засновані на договорі поставки природного газу від 06.04.1999 № 10-238, в якому позивач виступає кредитором. Умовами цього договору передбачалося проведення розрахунків за поставлений природний газ у грошовій формі (п.5.1). При цьому, передбачено, що проведення оплати іншими видами розрахунків має бути оформлено додатковою угодою до даного договору (п.5.2), і такі угоди між сторонами договору відсутні;
- відносини між ДК «Газ України»та ДП «Київське обласне управління по будівництву, ремонту та експлуатації автомобільних доріг», засновані на виконанні постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.1997 № 466 «Про фінансування дорожнього господарства в 1997 році»щодо відрахувань коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування. Мировою угодою від 22.12.2000 у справі № 22/425 визначений порядок погашення заборгованості ДК «Газ України»за вказаним збором шляхом перерахування грошових коштів, належних ДК «Газ України», які будуть отримані в результаті примусового виконання рішення Арбітражного суду Донецької області по справі №29/16 від 06.10.2006;
- відносини між НАК «Нафтогаз України»та ДП «Київське обласне управління по будівництву, ремонту та експлуатації автомобільних доріг», засновані на виконанні постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.1997 № 466 «Про фінансування дорожнього господарства в 1997 році»щодо відрахувань коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування. Мировою угодою від 22.12.2000 у справі № 22/453 визначений порядок погашення заборгованості НАК «Нафтогаз України»за рахунок грошових коштів ДК «Газ України», які остання отримає від примусового виконання рішення Арбітражного суду Донецької області від 06.10.2000 по справі №29/16.
Оскільки мирові угоди від 22.12.2000 у справі № 22/425 та від 22.12.2000 у справі №22/453 і договір поставки природного газу від 06.04.1999 № 10-238 укладені і виконані різними сторонами, в різний час та не є взаємопов'язаними (взаємозалежними) між собою, розрахунки за цими мировими угодами не є такими, що засновані на бартері.
За таких обставин кваліфікація відповідачем господарських операцій з перерахування органом Державної виконавчої служби грошових коштів, отриманих внаслідок реалізації майна ВАТ «Донбасенерго»і належних ДК «Газ України»відповідно до рішення Арбітражного суду Донецької області від 06.10.2000 у справі №29/16, на рахунок ДП «Київське обласне управління по будівництву, ремонту та експлуатації автомобільних доріг», як бартерних, та нарахування по цих операціях податку на додану вартість за ставкою 20% є помилковими та не ґрунтується на законодавстві.
При цьому судом відзначається, що Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено строки давності щодо визначення податкових зобов'язань. Так, згідно п.п.15.1.1. п.15.1 ст.15 цього Закону за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 цього пункту, у разі коли:
а) податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано;
б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання (п.п.15.1.2. п.15.1. ст.15 Закону).
Отже, виходячи з:
- відсутності додаткової угоди до договору № 10-238 на постачання природного газу від 06.04.1999 про зміну форми розрахунків за газ з грошової на іншу (бартерну);
- періоду перерахування коштів в сумі 122 882 446,64 грн. на рахунок ДП «Київське управління по будівництву, ремонту та експлуатації автомобільних доріг»в ході виконавчого провадження,
- строку давності, встановленого п.п.15.1.1. п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»- 1 095 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкової декларації;
- відсутності підтвердження випадків, встановлених у п.п.15.1.2. п.15.1 ст.15 цього Закону, які дозволяють нарахування податкових зобов'язань без дотримання строку давності, позивач вважається вільним від визначення податковим органом суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість по вищезазначеним господарським операціям.
У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень правомірності своєї позиції щодо визначення позивачу податкових зобов'язань по податку на додану вартість суду не довів.
Разом з цим позов підлягає частковому задоволенню.
Так, згідно з п.п. “б» п.п. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.
У випадках, визначених підпунктом “б» п.п. 6.4.1 цього пункту, податкове повідомлення вважається відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування або зміну раніше нарахованої суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу (п.п. 6.4.3 п.6.4 ст. 6 зазначеного Закону).
Відповідно, на момент розгляду даної справи судом чинними є лише податкові повідомлення -рішення відповідача від 23.03.2007 №0000521650/3, від 17.01.2007 №0000134120/2, від 17.01.2007 №0000114120/2, від 23.03.2007 №0000531650/3, від 17.01.2007 №0000531650/2. Податкові повідомлення - рішення від 17.01.2007 №0000521650/2, від 24.10.2006 №0000521650/1, від 07.08.2006 №0000521650/0, від 07.08.2006 №0000531650/0, від 24.10.2006 №0000531650/1 у зв'язку з їх частковим скасуванням в межах процедури адміністративного оскарження вважаються відкликаними в силу закону.
Відповідно до ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Відкликані податкові повідомлення -рішення прав та інтересів позивача не порушують, а тому в цій частині позову факту порушення прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин позивачем не доведено.
Враховуючи викладене, податкові повідомлення -рішення відповідача від 23.03.2007 №0000521650/3, від 17.01.2007 №0000134120/2, від 17.01.2007 №0000114120/2, від 23.03.2007 №0000531650/3, від 17.01.2007 №0000531650/2 підлягають визнанню недійсними.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом визнання спірних податкових повідомлень - рішень відповідача недійсним, то суд відзначає наступне. Статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може містити вимоги про визнання рішення суб'єкта владних повноважень нечинним, а суд приймає відповідне рішення. Водночас ч. 4 ст. 105, ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може містити, крім визначених частиною третьою цієї статті, інші вимоги на захист прав свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Можливість захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади передбачена ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України. З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги норми п. 6 Прикінцевих і перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права повністю відповідає нормам чинного законодавства.
Згідно з пп. 2 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. “б» п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито», тобто -3, 40 грн.
З огляду на об'єднання справ №32/135-А і №32/160-А та немайновий характер спору у справі №32/135-А розмір судового збору становить 3,40 грн. У зв'язку з частковим задоволенням позову відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України позивачу підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України 1,70 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, -
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним податкове повідомлення -рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 23.03.2007 №0000521650/3.
Визнати недійсним податкове повідомлення -рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 23.03.2007 №0000531650/3.
Визнати недійсним податкове повідомлення -рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 17.01.2007 №0000134120/2.
Визнати недійсним податкове повідомлення -рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 17.01.2007 №0000114120/2.
Визнати недійсним податкове повідомлення -рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 17.01.2007 №0000531650/2.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) 1,70 грн. судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя
О.О.Хрипун
Дата підписання постанови: 28.02.2008