Справа № 1-32/11
"21" лютого 2011 р. Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі головуючого: судді Пилипчука О.В..
при секретарі Сауляк Р.С. з участю прокурора Кобилянського А.Г
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Томашполі кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Яришівка Томашпільського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта вища, працюючого головою СТ «Світанок», одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, є інвалідом третьої групи загального захворювання, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ст. 172 ч.1, 366 ч.1 КК України,-
ОСОБА_1, займаючи посаду голови споживчого товариства «Світанок», розташованого в смт Томашпіль Вінницької області, являючись службовою особою з правом прийняття і звільнення з роботи, 1 березня 2006 року відповідно до розпорядження № 3 прийняв ОСОБА_2 на посаду продавця кафе-бару «Наталі», який розташований в с.Антонівка Томашпільського району Вінницької області на 0,5 мінімальної заробітної плати.
Однак, голова СТ «Світанок» ОСОБА_1, діючи умисно, використовував працю продавця ОСОБА_2 без відповідної оплати за фактично відпрацьований нею час, чим грубо порушив законодавство про працю та трудові права громадянина на працю, право на оплату праці, право на загальнообов»язкове державне страхування та пенсійне забезпечення.
Так, ОСОБА_1, достовірно знаючи, що продавець ОСОБА_2 з 01.03.2006 року по 08.11.2010 року працювала щодня більше, ніж по 4 години в день, тобто з 12-00 до 23-00 год, без святкових та вихідних днів і отримувала зарплату в розмірі чотирьох відсотків від суми реалізованого нею товару, вносив неправдиві відомості у табеля обліку робочого часу, проставляючи робочий час по 4 години в день, по 5 днів на тиждень з двома вихідними, в той час, коли продавець ОСОБА_2 працювала по 11 годин на день та без вихідних.
З метою несплати в дохід держави податкових та інших обов»язкових страхових платежів в повномі обсязі, грубо порушуючи вимоги ст. 43 Конституції України, ст.ст. 21, 24, 24-1, 48 КЗпПУ, голова СТ «Світанок» ОСОБА_1 використовував працю найманого працівника ОСОБА_2 без включення фактичного часу роботи до трудового стажу, а також не виплачував мінімальну зарплату продавцеві ОСОБА_2 Крім того, за період 2006-2010 роки ОСОБА_1 не надавав відпустки продавцеві ОСОБА_2
З метою приховання грубих та чисельних порушень законодавства про працю голова СТ «Світанок» ОСОБА_1, діючи умисно вносив неправдиві відомості до офіційних документів, а саме: 03.12.2007 року виніс завідомо неправдиве розпорядження № 8 про надання відпустки ОСОБА_2 за період роботи з 01.03.2006 року по 01.03.2007 року в кількості 24 днів, виніс аналогічне неправдиве розпорядження № 7 від 01.12.2008 року про надання відпустки продавцеві ОСОБА_2 за період роботи з 01.03.2007 року по 01.03.2008 року з розрахунку 24 календарних дні, виніс розпорядження № 2 від 01.02.2010 року про надання відпустки продавцеві ОСОБА_2 за період з 01.03.2008 року по 01.03.2009 року з розрахунку 24 календарних дні, які завірив своїм підписом, хоча остання у відпустці жодного разу не була.
Такі дії голови СТ «Світанок» ОСОБА_1 в силу їх тривалості, систематичності, істотного порушення прав громадян на працю являються грубими порушеннями законодавства про працю.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винність в пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, і вважає, як і інші учасники судового процесу за можливе при дослідженні доказів по справі обмежитись його допитом.
З'ясувавши розуміння учасниками процесу змісту обставин, які не будуть досліджуватись, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, впевнившись у добровільності та істинності їх позиції, суд вважає обсяг доказів, що підлягають дослідженню, визначити допитом підсудного, поскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюють ся, цивільний позов по справі не заявлено..
По суті пред'явленого обвинувачення підсудний ОСОБА_1 пояснив, що він являється головою споживчого товариства «Світанок». В кафе-барі «Наталі», що розташоване в с.Антонівка Томашпільського райну Вінницької області, на посаді бармена працює ОСОБА_2, яку він прийняв на роботу розпорядженням № 3 від 1 березня 2006 року з оплатою праці 0,5 мінімальної зарплати з чотирьохгодинним робочим днем.
Продавець ОСОБА_2 з 1 березня 2006 року по 8 листопада 2010 року працювала щодня більше, ніж чотири години в день, а саме працювала з 12-00 год до 23-00 год, тобто по 11 годин вдень, без святкових та вихідних днів і отримувала зарплату в розмірі чотирьох відсотків від суми реалізованого нею товару. Через це він вносив неправдиві відомості у табеля обліку робочого часу, проставляючи робочий день по 4 години вдень по 5 днів на тиждень з двома вихідними. У відпустку Продан не ходила, хоча розпорядження про надання їй відпустки він виносив і підписував їх.
Так, 3 грудня 2007 року підсудний виніс завідомо неправдиве розпорядження № 8 про надання відпустки ОСОБА_2 за період роботи з 01.03.2006 року по 01.03.2007 року в кількості 24 днів, виніс аналогічне неправдиве розпорядження № 7 від 01.12.2008 року про надання відпустки продавцеві ОСОБА_2 за період роботи з 01.03.2007 року по 01.03.2008 року з розрахунку 24 календарних дні, виніс розпорядження № 2 від 01.02.2010 року про надання відпустки продавцеві ОСОБА_2 за період з 01.03.2008 року по 01.03.2009 року з розрахунку 24 календарних дні, які завірив своїм підписом, хоча ОСОБА_2 у відпустці жодного разу не була.
Заслухавши пояснення підсудного, суд вважає, що його винність у вчинені злочинів доведена і його дії вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 172 КК України, тобто грубе порушення законодавства про працю та за ч.1 ст. 366 КК України-службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.
Призначаючи покарання підсудному, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, особу підсудного, який повністю визнав вину, щиро розкаявся у вчиненому, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності притягується вперше, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, є інвалідом третьої групи загального захворювання і вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 можливе при призначенні йому покарання у виді штрафу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.323-324 КПК України, суд-
3 А С У Д И В:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.172 ч.1, 366 ч.1 КК України і призначити покарання за ст.. 172 ч 1 КК України у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п»ятсот десять) грн.; за ст. 366 ч 1 КК України у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) грн.
На підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточну міру покарання ОСОБА_1 призначити у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку у законну силу залишити попередній - підписку про невиїзд.
Речові докази по справі - копії розпоряджень та табелів обліку робочого часу-на підставі ст..80 КПК України залишити при справі.
На вирок суду може бути подана апеляція протягом 15 діб до апеляційного суду Вінницької області через Томашпільський районний суд.
Суддя:О. В. Пилипчук