справа № 2-16/11
Іменем України
03 лютого 2011 року
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області
В складі: головуючого судді Слободяного О.Є.
при секретарі Пясковської Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Козятині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_1 в позовній заяві(а.с.3-5) та в уточненнях позовних вимог (а.с.26) просить зобов'язати відповідача ОСОБА_2 в місячний термін після набрання рішенням чинності направити на адресу першого заступника начальника Південно-Західної залізниці Жураківського В.О. лист-звернення із повідомленням, що у своєму зверненні від 08.11.2010 року він (ОСОБА_2) допустив некоректні висловлювання на адресу начальника юридичного сектору Козятинської дирекції залізничних перевезень ОСОБА_1, за що вибачається, та стягнути з відповідача на його користь 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди та судові витрати.
Позивач посилається на те, що він працює начальником юридичного сектору Козятинської дирекції залізничних перевезень ДТГО «Південно-Західна залізниця». 21.12.10 р. з юридичної служби Південно-західної залізниці (вул.Лисенка, 6, м.Київ, 01601) йому надійшов конверт, в якому знаходилося письмове звернення відповідача ОСОБА_2 від 08.11.2010 р. направлене на адресу першого заступника начальника Південно-Західної залізниці Жураківського В.О. В зазначеному зверненні ОСОБА_2 виклав свої думки стосовно нього (позивача) в брутальній, принизливій, непристойній формі. Викладені відповідачем думки принижують його гідність, честь та ділову репутацію. Зокрема, на другому аркуші звернення в другому абзаці відповідач пише «завдяки тупоголовості юриста ...». Це словосполучення не може бути сприйняте як оціночне судженця, критика, чи інший мовний засіб, так як є прямою образою, яка безпідставно принижує його як особу в очах оточуючих. А мова йде саме про нього, так як це слідує по тексту із останнього абзацу 1 аркуша звернення. В останньому абзаці на другому аркуші звернення відповідач стверджує, що «юрист звідки прийшов, туди повинен і вернутись, - роствор в БМУ колотити». Позивач посилається на те, що він, працюючи на залізниці з серпня 1991 року, ніколи не «колотив роствор», так як 30.06.1989 р. отримав диплом НОМЕР_1 інженера-електрика, і на виробництві зіткався з питаннями сумішей та розчинів тільки при оформленні виробничих документів. Згодом, 26.06.02 р. він отримав диплом юриста ДСК №007154. У 2003 та 2008 роках з успіхом закінчив курси підвищення кваліфікації, про що свідчать свідоцтва №ЦЮ09/3245 від 06.06.03 р. та СПК №114796 від 25.04.08 р. За останні понад десять років праці юристом на залізниці він не отримав жодного дисциплінарного стягнення. Це є підтвердженням того, що його соціальна поведінка в очах оточуючих (і керівництва залізниці) має позитивний характер, відповідає загальноприйнятим уявленням про добро і зло, має позитивний рівень ділових і професійних якостей при виконанні трудових, службових, громадських обов'язків. Відомості, викладені відповідачем, є не достовірною інформацією, а брутальним перекрученням. Зухвала направленість висловлювань ОСОБА_2 підтверджується їх направленням не до керівника юридичної особи - начальника залізниці, або керівника, якому підпорядковуються юристи залізниці (а це заступник начальника залізниці по економічним питанням), а керівнику залізниці, який безпосередньо не пов'язаний з роботою юристів залізниці. Ці тонкощі добре знає відповідач, який тривалий час пропрацював на залізниці, а, отже знав (і бажав того), що, направляючи свої образи на цього адресата, його звернення в порядку ведення діловодства на залізниці потрапить до більшої кількості працівників залізниці. Так, з приймальні першого заступника начальника це звернення (у відкритому, читаному стані) було направлено в приймальню заступника начальника залізниці по кадрам та соціальним питанням, до юридичної служби залізниці. Таким чином, із змістом звернення відповідача від 08.11.10 р. ознайомились більше двох десятків працівників управління залізниці. Висловлювання відповідача, що відповідь йому не потрібна, свідчить про те, що ОСОБА_2 дає зрозуміти, що не мав на думці хвилювання за роботу підприємства, а волів виплеснути свій негатив. Образливі висловлювання відповідача на його адресу, які стали відомі досить численному колу керівництва залізниці, колег по роботі та інших працівників залізниці завдали йому (позивачеві) фізичні та моральні страждання. Після ознайомлення із змістом звернення у нього підвищився тиск, він був пригнічений такою оцінкою стосовно його особистості. З того дня він при виробничих зустрічах з керівництвом, іншими працівниками залізниці, під час спілкування з колегами по роботі, яким в зв'язку із посадовими обов'язками став відомий зміст звернення відповідача, відчуває дискомфорт. Він, працівник залізниці, який має певні сподівання на кар'єрний ріст, впевнений, що така оцінка його особистості негативним чином вплине при вирішенні питання пропонування йому вищої посади. Таким чином, ОСОБА_2 поширив негативні відомості стосовно нього, висловлені в брутальній, принизливій, непристойній формі, тим самим завдав йому моральної шкоди, яка проявилась у фізичних та психічних переживаннях, завдав шкоди його кар'єрним сподіванням, перешкодив його праву на достойний рівень спілкування зі мною керівництва, колег та інших працівників залізниці, яким внаслідок посадових обов'язків став відомий зміст цього звернення. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію. Відповідно ст. 23 ЦК України він має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав, зокрема внаслідок приниження честі, гідності, а також ділової репутації. Моральну шкоду, завдану йому відповідачем, позивач оцінив у 5 000 (п'ять тисяч) грн.
В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав повністю і пояснив. що про існування вказаного листа йому стало відомо від працівників юридичної служби управління Південно-Західної залізниці, які подзвонили йому по телефону, а потім переслали вказаний лист поштою. Лист був у відкритому вигляді і про його існування та його зміст стало відомо значному колу працівників Південно-Західної залізниці, зокрема відділу кадрів та юридичній службі. Просить вимоги задовольнити повністю.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав і пояснив. що він дійсно 08.11.2010 року направив на адресу першого заступника начальника Південно-Західної залізниці Жураківського В.О. лист-звернення, про який йдеться у позовній заяві. В цьому листі він вів мову про окремих «спеціалістів-професіоналів», кадрову політику, яка має місце в Козятинській дирекції залізничних перевезень ДТГО «Південно-Західна залізниця». В листі наведені окремі приклади їх діяльності і дається оцінка їх професіоналізму словом «тупоголовість», так як відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки й слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. В листі мова йде також про професійну, трудову гідність позивача ОСОБА_1, про його моральну репутацію, пов'язану з його професійною діяльністю. Відповідач вважає, що в листі від 08.11.2010 року він навів правдиві думки та висловлювання, наведені в листі відомості відповідають дійсності. Він не розповсюджував про позивача негативну інформацію. Написаний ним лист він адресував лише одній людині - першому заступнику начальника Південно-Західної залізниці Жураківському В.О., з вини якого вказана негативна інформація і була розповсюджена. В листі він навів приклади низької моральної репутації позивача ОСОБА_1, вказана інформація є достовірною, є предметом викриття негативних тенденцій в структурному підрозділі залізниці та їх усунення. Вважає вимоги позивача безпідставними, просить відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, суд приходить до+ висновку. що позовні вимоги слід задовольнити повністю.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 08.11.2010 р. направив на адресу першого заступника начальника Південно-Західної залізниці Жураківського В.О. лист-звернення, в якому виклав свої думки стосовно позивача ОСОБА_1 У вказаному листі відповідач ОСОБА_2 допустив у відношенні позивача по справі наступні висловлювання: «Чого тільки вартий юрист -начальник юридичного сектора Чешковський…»; «…завдяки тупоголовості юриста…»; «юрист звідки прийшов, туди повинен і вернутись -роствор в БМУ колотити».(а.с.6-7). На вказаному листі, в лівому верхньому кутку є напис: «НЗК Прошу переговорити. 15.11.10 р.» і стоїть підпис. Сторони в удовому засіданні підтвердили, що це підпис першого заступника начальника Південно-Західної залізниці Жураківського В.О. Судом також встановлено з пояснень сторін, що зміст вказаного листа став відомий не тільки першому заступнику начальника Південно-Західної залізниці, а й певному колу працівників як управління Південно-Західної залізниці, так і Козятинської дирекції залізничних перевезень.
Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає… у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (ст. 34).Разом з тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Відповідно до п. 4 постанови №1 Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. які є особистими немайновими правами фізичної особи; гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Відповідно до ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Суд вважає доведеним, що відповідач ОСОБА_2 в листі від 08.11.2010 р.. який був направлений ним на адресу першого заступника начальника Південно-Західної залізниці Жураківського В.О., умисно принизив честь і гідність позивача ОСОБА_1, його ділову репутацію, висловивши свою суб'єктивну думку відносно позивача в брутальній та принизливій формі. Суд вважає, що відповідач ОСОБА_2, висловивши письмово свою суб'єктивну думку відносно позивача в брутальній та принизливій формі, порушив особисті немайнові права позивача та завдав шкоди відповідним особистим немайновим благам ОСОБА_1
Суд також вважає доведеним, що вказана негативна інформація - суб'єктивна думка відповідача відносно позивача, висловлена в брутальній та принизливій формі, була умисно поширена відповідачем, а саме доведена до відома невизначеного кола людей: не тільки першого заступника начальника Південно-Західної залізниці Жураківського В.О., а й до певного кола працівників як управління Південно-Західної залізниці, так і Козятинської дирекції залізничних перевезень. Поширена відповідачем негативна інформація є такою, що перешкоджає позивачеві ОСОБА_1 повно і своєчасно здійснювати свої особисті немайнові права.
Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що висловлені відповідачем ОСОБА_2 в листі від 08.11.2010 р., який був направлений ним на адресу першого заступника начальника Південно-Західної залізниці Жураківського В.О. оціночні судження та думки, що стосуються позивача ОСОБА_1, а саме: «…завдяки тупоголовості юриста…»; «юрист звідки прийшов, туди повинен і вернутись - роствор в БМУ колотити».(а.с.6-7), слід визнати такими, що порочать гідність, честь та ділову репутацію позивача та порушують його особисті немайнові права: на повагу до його гідності та честі, на недоторканність ділової репутації. Вказані немайнові права позивача ОСОБА_4 підлягають захисту за судовом рішенням.
Судом також встановлено, що умисним приниженням честі і гідності позивача ОСОБА_1, його ділової репутації позивачеві ОСОБА_1 була заподіяна з вини відповідача моральна шкода, яка знайшла своє вираження у приниженні честі, гідності та ділової репутації фізичної особи.
Відповідно до п. 19 постанови №1 Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду. Суд вважає, що заподіяна позивачеві моральна шкода повинна бути відшкодована відповідачем.
При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із засад справедливості, добросовісності та розумності і вважає, що визначений позивачем розмір грошового відшкодування є співмірним із заподіяною шкодою, а тому вимоги про відшкодування моральної шкоди слід задовольнити в повному обсязі.
Правовідносини, які склались між сторонами, відповідають вимогам ст. ст. 15, 23, 201, 277, 280, 297, 299, 1167 ЦК України, згідно з якими:
- кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання;
- особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у приниженні честі. гідності та ділової репутації фізичної особи.;
- особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є здоров'я, життя, честь, гідність і ділова репутація;
- якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та ( або ) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
- гідність, честь та ділова репутація фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її честі, гідності та ділової репутації.
- моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 23, 200, 201, 270, 275, 277, 280, 297, 299, 1167 ЦК України, ст.ст. 209, 212 - 215 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2 в місячний термін після набрання рішенням чинності направити на адресу першого заступника начальника Південно-Західної залізниці Жураківського Віталія Олександровича лист-звернення із повідомленням, що у своєму зверненні від 08.11.2010 року він (ОСОБА_2) допустив некоректні висловлювання на адресу начальника юридичного сектору Козятинської дирекції залізничних перевезень ОСОБА_1, за що вибачається.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 грн. (п'ять тисяч гривень ) у відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 250 грн. у відшкодування витрат по оплаті держмита та 75 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 325 грн. судових витрат.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Вінницької обл. через Козятинський міськрайсуд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Суддя