Калинівський районний суд Вінницької області
2-а-330/11
21.02.2011 року суддя Калинівського районного суду Вінницької області Попик Ю. П.
розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі Вінницької області про визнання дій управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі Вінницької області неправомірними та перерахунок пенсії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі Вінницької області посилаючись на те, що відповідач протиправно нараховує та виплачує йому державну та додаткову пенсію як інваліду ІІІ групи І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі меншому, ніж передбачено ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В силу п.2 ч.1 ст.183-2 КАС України відкрито скорочене провадження у даній справі.
На виконання ухвали суду про відкриття скороченого провадження відповідачем 17.02.2011 року на адресу суду було надано заперечення на вказану позовну заяву, в якому просить в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, мотивуючи його безпідставністю, а також тим, що пенсія позивачеві призначена згідно ст.54 ч. 4 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції з 01.01.2008 року, в якій передбачено, що розмір пенсії становить 180 процентів прожиткового мінімуму, для осіб які втратили працездатність та інші доплати. Додаткова пенсія особам, віднесеним до категорії І, призначається у розмірах: інвалідам ІІІ групи, дітям - інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно ч.4 ст.183-2 КАС України суддя, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, вважає за можливе прийняти законне та обґрунтоване судове рішення в даній справі на підставі таких норм законодавства.
Так, встановлено, що позивач є постраждалим від Чорнобильської катастрофи. Внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, його визнано інвалідом ІІІ групи та видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії НОМЕР_1.
У відмові від 14.01.2011 року № К-416, адресованій позивачеві ОСОБА_1, відповідач вказує, що відповідно до п.2 Постанови КМУ від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» розрахунок пенсій, призначених відповідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» проводиться з розміру мінімальної пенсії 19 грн. 91 коп. Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме ст.50 викладено в новій редакції: «Особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах для інвалідів ІІІ групи - 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність». Згідно ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції після 01.01.2008 р.) мінімальна пенсія по III групі інвалідності для ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС встановлена 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Однак, внесені законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» вищевказані зміни до ст.50, 54 та інших статей Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» стали предметом дослідження Конституційного Суду України.
Так, Конституційний суд України рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі № 1-28/2008 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до п.5 резолютивної частини вищевказаного рішення КСУ положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, станом на 22.05.2008 року (дата ухвалення КСУ рішення) зміни до ст.ст.50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», втратили чинність.
Тому до вказаних правовідносин слід застосовувати норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» чинні до 01.01.2008 року, які діють на час розгляду справи у суді.
Згідно ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Нормами ст.49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено пенсії особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
За змістом ч.1 ст.50 вказаного Закону особам, віднесеним до категорії І, які є інвалідами ІІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач у своїй відмові позивачу, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Зі статей 50 та 54 Закону випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачеві конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону.
Відповідно до ч.3 ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4, категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Виходячи з наведеного, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком. Питання про нарахування, здійснення перерахунку пенсії відноситься до компетенції управління Пенсійного фонду.
При цьому з огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні відносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії незаконними та зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.
Клопотання управління ПФ України у Калинівському районі Вінницької області про залучення до справи в якості другого відповідача Державне казначейство України є безпідставним, оскільки у компетенцію Державного Казначейства України не входить виплата пенсії.
Позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, відповідно до ст.100 КАС України в межах 6-місячного строку позовної давності з дня звернення до суду, а саме з 2 серпня 2010 року.
Вищевикладене дає підстави для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, ст.ст. 2, 6, 9, 10, 11, 18, 183-2, 256 КАС України, -
Позов задовольнити. Визнати дії управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі Вінницької області неправомірними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Калинівському району Вінницької області перерахувати та виплатити ОСОБА_1, як інваліду ІІІ групи І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсію згідно ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Законів України № 3285 від 17.06.1993 року та № 230 від 06.06.1996 року), де передбачено, що розмір пенсії не може бути нижчим 6-ти мінімальних пенсій за віком, а також додаткову пенсію згідно ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Законів України № 3285 від 17.06.1993 року та № 230 від 06.06.1996 року), яка встановлена в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, із визначенням мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 02.08.2010 року з урахуванням раніше проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанову допустити до негайного виконання.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст.254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії даної постанови.
Суддя:Ю. П. Попик