Справа № 2-а-9/11
Категорія 84
"02" лютого 2011 р. Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого Гуцола В. І.
при секретарі Терлецька О. В.,
розглянувши в судовому засіданні в місті Бершадь адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Бершадської районної державної адміністрації, співвідповідача Державного казначейства України про стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги, суд -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом до відповідача управління праці та соціального захисту населення Бершадської районної державної адміністрації про стягнення недотриманих сум на оздоровлення з 2005 року по 2010 рік з тих підстав, що як стверджує, він є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, інвалідом 2-ї групи безстроково, що підтверджується довідкою МСЕК серії 2-18 АВ № 027100. Статтею 49 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді державної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Оскільки ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС І категорії, інвалідом 2-ї групи безстроково він має отримувати основну пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, на підставі ст.ст. 50,54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Управління пенсійного фонду України у Бершадському районі Вінницької області порушило права позивача, оскільки не нарахувало і не виплатило належні йому по чинному законодавстві кошти як особі, постраждалій від наслідків аварії на ЧАЕС І категорії, інваліду 2-ї групи безстроково, не повідомило йому про порушення цього права та не здійснило в добровільному порядку перерахунок і виплату пенсії та фактично примусило добиватись відновлення порушених прав, страждати через усвідомлення несправедливості по відношенню до себе.
Просить поновити строк звернення до суду, визнати дії управління праці та соціального захисту населення Бершадської РДА неправомірними, стягнути з Державного казначейства України суму недоплаченої ОСОБА_1 компенсації при встановленні ІІ групи інвалідності в розмірі 5025,60 грн., стягнути з Державного казначейства України суму недоплаченої ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 16640 грн., 30611,24 грн. на відшкодування моральної шкоди та 5000 грн. витрат на правову допомогу.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень (зокрема рішення № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 р. по справі № 1-21/2005), і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та Закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку Держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким соціальні виплати призначаються за спеціальними Законами.
У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових Законів або внесення змін до чинних Законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Дослідивши наявні у справі матеріали і давши їм належну юридичну оцінку, суд вважає, що позов обґрунтований, але підлягає до задоволення частково із наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії, інвалідом IІ групи із встановленим причинно-наслідковим зв'язком між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою та втратою працездатності. Цей факт підтверджується довідкою МСЕК серії 2-18 АВ № 027100 від 22.01.2001 року, цього факту не заперечують і особи, котрі приймають участь у справі.
Згідно з частиною четвертою ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів І групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 10 мінімальних пенсій за віком, ст. 50 цього ж Закону передбачено, що крім основної пенсії інвалідам 1-ї групи призначається додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Наявність такого права є визначальним для вирішення цього спору, це
право позивача гарантується ч.2 ст. 46 Конституції України.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності Законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягає частина четверта ст.54 та ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів, які істотно звужують обсяг встановлених Законом прав.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень (зокрема рішення № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 р. по справі № 1-21/2005), і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та Закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку Держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким соціальні виплати призначаються за спеціальними Законами.
У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових Законів або внесення змін до чинних Законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Ст. 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст. 99 КАСУ). Строки для звернення до адміністративного суду, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі (ч.1 ст. 102 КАСУ), або ж, якщо суд за заявою особи, яка подала адміністративний позов, не знайде підстав для поновлення строку, установленого законом, - позов залишається без розгляду (ст. 100 КАСУ).
Суд не вбачає поважних підстав, які заважали б позивачу у визначені законом строки звернутися до суду за захистом порушених прав. Позивач з адміністративним позовом звернулася до суду 1.12.2010 року. Тому, на підставі викладеного позовні вимоги мають розглядатися за період з 1.06. 2010 року.
Відповідно до п.9 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.
Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст.ст. 104, 105, 106, 183-2 КАС України, ч.1 ст. 23, ч.2 п. 4 ст. 23, ст. 1166, ст. 1173 ЦК України, ст.ст. 49, 50 ,54, 71 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Бершадської районної адміністрації Вінницької області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації при встановленні ІІ групи інвалідності та щорічної допомоги на оздоровлення з 1.06.2010 p. в повному обсязі передбаченому чинним законодавством протиправною.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Бершадської районної адміністрації Вінницької області на користь ОСОБА_1 суму щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4415 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Постанову звернути до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.
Постанова може бути оскаржена сторонами протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Бершадський районний суд.
Суддя: