Справа № 2-а-351/11
09 березня 2011 року м. Судак
Судацький міський суд Автономної Республіки Крим
у складі:
головуючого судді Морозової Л.М.
при секретарі Усачової М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Судак
адміністративну справу
за позовом
ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України м. Судака АР Крим про зобов'язання нарахування та виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» , суд-
ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України
м. Судака АР Крим про зобов'язання нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» .
В якому просила суд зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Судак здійснити перерахунок її щомісячного довічного грошевого утримання згідно з Законом України №2195-ІУ від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни ".
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України м. Судак нарахувати та сплатити їй недоплачену, як дитині війни, щомісячну соціальну допомогу за період з 01.02.2010 року до моменту розгляду справну суді. Судові витрати покласти на відповідача.
Посилаючись на те , що вона є дитиною війни.
Згідно ст.6, 7 розділу 2 та ст.1 розділу 4 цього Закону йому повинна з 1 січня 2006 року щомісячно виплачуватися соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за рахунок коштів Державного бюджету України.
Верховна Рада України своїм Законом України № 3235-ІУ від 20.12.05 р. „Про державний бюджет України на 2006 рік", п. 17 ст.77 та ст. 110 та Законом України № 489-V від 19.12.2006 р. „Про державний бюджет України на 2007 рік", п.12 ст. 71 призупинила дію ст. 6 розділу 2 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".
Конституційний суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 р., керуючись ст. 147, 150, 152 Конституції України та ст. 45, 51, 61, 63, 65 Закону України «Про Конституційний суд України» вирішує визнати такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік" п.12 ст. 71, яким зупинено дію ст.6 Закону України №2195-IV від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни".
Рішення Конституційного суду в цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій, положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Ухвалою № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» кабінет міністрів України зобов'язав Пенсійний фонд України зменшити виплату дітям війни з 30 % від мінімальної пенсії (160 гривень) до 49 гривень 80 копійок (10.4%).
Але відповідно до рішення Конституційного Суду України №10 рп/2008 від 22 травня 2008 року зокрема в п. 5.4 було встановлено, що законам про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Розмір соціальної допомоги, відповідно до ст. 6 „Про соціальний захист дітей війни", становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Управлінням Пенсійного фонду України в м. Судак не здійснено перерахунки мого щомісячного довічного грошевого утримання.
У суд позивачка не з'явилась, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності. Представник відповідача у суд не з'явився ,надав заяву про розгляд справи у його відсутності. Відповідач суду надав заперечення на позов, в яких просив суд в частині
вимог, за якими позивач пропустив без поважних причин строк для звернення у суд залишити без розгляду, так як звернулася з позовом 07.02.2011 року, в задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Суд ознайомившись з позовом позивача, запереченнями відповідача та дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі ст.7 Закону України « Про соціальний захист дітей війни « фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом , здійснюється
за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до Закону України №2195 - IV від 18 листопада 2004 року « Про соціальний захист дітей війни» , де йдеться про те , що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якому на час закінчення ( 2 вересня 1945 року ) Другої світової війни було менше 18 років.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується ксерокопією її паспорта на а. с.4, тобто станом на час закінчення Другої світової війни йому було менше 18 років, тому він є особою, яка віднесена до категорії осіб, визнаних дітьми війни. Вона має право на пільги, встановлені законодавством України, у тому числі на передбачену ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» щомісячну державну соціальну допомогу, що підтверджується посвідченням на а. с. -5.
Згідно зі ст.111Закону України « Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року №489 -V у 2007 році були внесені зміни, згідно яким підвищення
пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону виплачується особам, які є інвалідами у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни , пунктом 12, ст.71 Закону №489 -У зупинена на 2007 рік дія ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни».Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-пр/2007року, положення п.12, ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» №489 -V від 19 грудня 2007року, яким зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення тобто з 9 липня 2007року.Конституційний Суд України дійшов до висновку, що зупинення закону про Державний бюджет України дії інших законів України , встановлення іншого додаткового правового регулювання відносин , ніж передбачено законом України, не відповідає статтям 1,3 частини 2 статті 8, частини 2, ст.19, статтям 21,22 пункту 1 частини 2, ст.92, частинам 1, та 2,3 статті 95 Конституції України. Тобто Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних Законів України, зупинити дію окремих законів України, або будь яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Тобто ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» являється діючою.
Доводи відповідача , щодо пропуску строку звернення у суд позивачем суд вважає обґрунтованими.
Позивач дійсно пропустив строк для звернення до суду за період з 01 лютого 2010 року по липень 2010 року, передбачений ст.99 КАС України (у редакції 2010 року ) доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав позивач не надав. Відповідач в своїх запереченнях наполягає на застосуванні положень статей 99,100 КАС України в цій частині позовних вимог слід позов залишити без розгляду, про що суд ухвалив відповідну ухвалу. У суд позивач звернувся 07 лютого 2011 року на а. с. 2 вхідний номер. Тому вимоги про нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги за період з 01.02. 2010 ріку по липень 2010 року судом залишені без розгляду. Згідно ст.99 КАС України 2010 року строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав становить шість місяців, так як позивач звернувся у суд 07 лютого 2011 то стягненню на користь позивача підлягає недоплачена щомісячна соціальна допомога за період з серпня 2010 року по 09 березня 2011 року ( по день розгляду справи у суді).
Тому позов в частині стягнення щомісячної соціальної допомоги на користь ОСОБА_1 у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком слід задовольнити за період з серпня 2010 року по 09 березня 2011 року та зобов'язати відповідача виконувати начислення щомісячної соціальної допомоги ОСОБА_1 у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та забезпечити її виплату з серпня 2010 року по 09 березня 2011 року.
Відповідно до вимог ч.3, ст.94 КАС України - якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, понесені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
В зв'язку з чим на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути, судовий збір 1,70 грн.
Керуючись рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 року по справі №1-29/2007 від 09 липня 2007 року,ст.ст.6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ст.ст.18,158-163,71,104, 99,100 Кодексу Адміністративного судочинства України , суд-
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України м. Судака АР Крим про стягнення недоплаченої та нарахування щомісячної соціальної допомоги «Дітям війни» задовольнити частково.
Зобов'язати управління пенсійного фонду України у м. Судак АР Крим виконувати начислення щомісячної соціальної допомоги ОСОБА_1 у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та забезпечити її виплату за період з серпня 2010 року по 09 березня 2011 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України Р/р 31115095700002 Банк :ГУ ДКУ в АР Крим Сімферополь; МФО 824026 Отримувач: Держбюджет м. Сімферополь 22090200 ОКПО 34740405 судовий збір у розмірі 1,70 грн.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до адміністративного суду апеляційної інстанції через Судацький міський суд АР Крим.
Головуючий Л.М. Морозова