Головуючий 1 інстанції:суддя Лиховид Б.І.
Категорія: Доповідач 2 інстанції: суддя Подобайло З.Г.
зобов'язання вчинити певні дії
Постанова
Іменем України
21 січня 2008 року
№ 22-а-427/08 (22-а-2592/07)
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді - Сіренко О.І.
Суддів - Подобайло З.Г., Мельнікова Л.В.
за позовом УПФ України в Сумському районі
до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми
встановила :
Представник позивача та відповідача в судове засідання не прибули, хоча про час та місце слухання справи були належним чином повідомлені, про що свідчать поштові повідомлення про отримання повісток про виклик.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства
України, - неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Заслухавши суддю - доповідача , перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Судом першої інстанції було встановлено наступне.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. № 1105-ХІV страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків .
Згідно з пп. "г" та "д"п.1 ст. 21 Закону Фонд зобов'язаний в установленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівнику внаслідок ушкодження здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання.
Відповідно до 2 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», особи, право яких на відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасних випадків відповідно до Закону.
Відповідно до п. 2 ст. 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22.02.2001 року № 2272-ІІІ Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4 та зареєстрованого 16.05.2003 року в Міністерстві юстиції України, визначено механізм відшкодування Фондом на централізованому рівні витрат Пенсійного фонду, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій.
Пунктом 5 Порядку передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, разом з відділенням виконавчої дирекції Фонду складають Акт щомісячної звірки витрат особових справ потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі-Акт), в якому визначають загальну суму витрат. На підставі Акту узгоджується довідка про відшкодування, згідно з якою на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, Фонд перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.
Однак, відповідачем підписано Акт звірки за квітень 2007 року відносно 2-х осіб, але не включено суму витрат на відшкодування, яка складає 206 грн. 02 коп. щодо громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
В листі від 27.04.2007 року відповідач, відмовляючись від включення до списків на відшкодування вказаних сум посилається на те, що зазначені особи вже досягай пенсійного віку.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви з усіма необхідними документами.
Відповідно до ч. З ст. 45 Закону, переведення з одного виду пенсії на інший проводить з дня подання заяви з усіма необхідними документами. При цьому, ч. 1 ст. 44 Закону передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному Правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника.
В суді першої інстанції пояснив, що громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які мають одночасно право на пенсію за віком та на пенсію по інвалідності, до Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі з заявами про переведення їх на інший вид пенсії не звертались ні особисто, ні через представника, тому підстав на переведення їх на пенсію за віком позивач не має.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що задовольнивши позовні вимоги суд першої інстанції не встановив обставини ,що мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, належним страховиком, тобто тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Пунктом 2 статті 7 (Прикінцеві положення) Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», що набрав чинності 01.04.2001 року, встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01.04.2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України.
При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» також передбачено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003 року не врегульовує спірних відносин, яки виникли у даному випадку, оскільки встановлено ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.
У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення мають вирішуватися у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки.
Враховуючи наведене, колегія суддів висновок суду першої інстанції вважає хибним, оскаржувану постанову суду скасовує у відповідність до ст. 202 ч. 1, п. 1 та п. 4 Кодексу адміністративного судочинства України з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та в задоволені позовних вимог УПФУ в Сумському районі відмовляє.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, п.1 ст. 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
постановила:
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст виготовлено та підписано 28 січня 2008 року.
Головуючий Сіренко О.І.
Судді Подобайло З.Г.
Мельнікова Л.В.