16.03.2011 16:49:35
Справа № 1-159/11
15.03.2011 Печерський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Тарасюк К. Е.
секретаряЛітвіновій О.І.,
за участі прокурораЯценка В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Дніпродзержинськ, українця, громадянина України, освіта базова вища, військовозобов'язаного, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, такого, що не має судимості, згідно ст. 89 КК України,
у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст. 15 ч.2, 186 ч.1 КК України, -
11.12.10р. приблизно о 14.30 год. ОСОБА_3, знаходячись в приміщенні магазину «Теранова», розташованому по вул.Хрещатик, 17-А в м.Києві, зайшов до чоловічого залу та, з метою таємного викрадення чужого майна, взяв з вішалок светр жіночий та блузон чоловічий, після чого з вказаним товаром зайшов до примірочної кабіни, де за допомогою канцелярського ножа, який мав при собі, від'єднав від одягу захисні антикрадіждкові кліпси та одягнув його на себе. Після цього ОСОБА_3 з викраденим майном направився до виходу, маючи намір винести вказаний товар за межі магазину. В цей час його злочинні дії були помічені продавцем магазину, яка попросила ОСОБА_3 зупинитись, на що останній, усвідомлюючи, що його дії викрито, утримуючи вказане майно при собі, намагався відкрито викрасти чуже майно, що належить TOB «ВСЕМ», а саме светр жіночий вартістю 139 грн. 90 коп. та блузон чоловічий вартістю 109 грн. 90 коп., а всього загальною вартістю 249 грн. 80 коп., але не довів свій злочинний умисел до кінця з причин, які не залежали від його волі, так як при виході з магазину був затриманий охоронцем.
Підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, що йому інкримінується, визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, підтримав свої показання на досудовому слідстві і пояснив, що 11.12.2010р. приблизно о 13.50год. він приїхав на вул.Хрещатик, де деякий час прогулювався. Проходячи повз магазину «Теранова», що розташований у будинку № 17-А по вул. Хрещатик в м.Києві, він вирішив туди зайти. При цьому, у нього в кишені знаходились маленькі канцелярські ножиці, якими він в подальшому відрізав з одягу захисні антикрадіжкові кліпси. Знаходячись у приміщенні магазину, він зайшов до чоловічого відділу, який розташований у підвальному приміщенні. Він вибрав пальто, светр та футболку, з якими зайшов до примірочної кабіни, знаходячись в якій приблизно о 14.30 год. він вирішив частину з них викрасти, не маючи наміру сплачувати за них грошові кошти. Захисні кліпси з цінниками на одязі він за допомогою свого невеликого канцелярського ножа відрізав. Спочатку він на себе одягнув футболку, светр. Зверху викраденого одягу він одягнув свою куртку. Залишивши захисні кліпси у кабінці на підлозі, він вийшов з примірочної та віддав пальто продавцю - консультанту, молодій дівчині, після чого швидко направився до виходу. Коли він йшов до виходу, його наздогнала вказана дівчина-продавець, яка в своїх руках тримала відірвані ним захисні кліпси, і казала йому зупинитись. Він, злякавшись, що його дії викрито, ще швидше направився до виходу з магазину, але дівчина йшла за ним і охороннику, який стояв на вході, крикнула, щоб той його затримав, оскільки було викрадено речі. На виході із магазину він був затриманий охоронцем, який також намагався його затримати, але він виривався. Потім його провели до службового приміщення магазину, куди були викликані працівники міліції. По прибуттю останніх до магазину, він зізнався у вчиненому, та у нього в присутності двох понятих було вилучено майно, яке він намагався викрасти. Погодився з правильністю кваліфікації його дій органами досудового слідства. Свої дії оцінив негативно, зазначивши, що усвідомив свою поведінку.
Враховуючи те, що підсудний не оспорював фактичні обставини справи і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз'яснивши їм положення ст.299 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі.
Оцінюючи викладене, суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_3 у вчиненні злочину, що йому інкримінується, доведена повністю, а його умисні дії правильно кваліфіковані за ст.ст.15 ч.2,186 ч.1 КК України, як закінчений замах на грабіж, оскільки підсудний виконав усі дії, направлені на відкрите викрадення чужого майна, проте, злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, так як на місці вчинення злочину він був затриманий сторонніми особами.
Обставиною, що пом'якшує покарання, суд визнає щире каяття підсудного.
Обставин, що обтяжують покарання підсудному, судом не встановлено.
Вирішуючи питання про вид і міру покарання, суд, враховуючи обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії середньої тяжкості, те, що підсудний раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, в тому числі вироком Печерського районного суду м. Києва від 11.06.08р. він був засуджений за ст.ст. 15 ч.2, 185 ч.1 КК України (злочин проти власності) до штрафу, хоча і судимість у нього погашена, офіційно суспільно-корисною працею не займається, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі.
Разом з тим, приймаючи до уваги те, що майно ТОВ «Всем» було викуплено підсудним на досудовому слідстві, останній на обліку у лікаря нарколога і психіатра не перебуває, має визначене місце реєстрації і проживання, де характеризується задовільно, має (зі слів) на утриманні мати - інваліда 2 групи, а також враховуючи обставину, що пом'якшує його покарання, суд вважає можливим застосувати до нього ст.75 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням та наклавши на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст. 81 КПК України, врахувавши при цьому, що речі (блузон, светр), якими намагався заволодіти ОСОБА_3, згідно квитанції ТОВ «ВСЕМ» від 27.12.10р. (а.с.57) на суму 249 грн. 80 коп., викуплені останнім.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.321, 323, 324 КПК України,
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст. 15 ч.2, 186 ч.1 КК України, і призначити йому покарання у виді 2 /двох/ років позбавлення волі.
Застосувати до ОСОБА_3 ст.ст. 75, 76 КК України, звільнивши його від відбування призначеного йому покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку на 2 /два/ роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтись на реєстрацію в кримінально-виконавчу інспекцію.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 обраховувати з дня проголошення вироку - з 15 березня 2011 року.
Речові докази по справі:
- светр, блузон чоловічий, які передані на зберігання до камери схову речових доказів Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві, повернути ОСОБА_3;
- ніж канцелярський, дві захисні антикрадіжкові кліпси з двома паперовими цінниками, які передано на зберігання до камери схову речових доказів Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві, знищити.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити без зміни у вигляді підписки про невиїзд із постійного місця проживання.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя К. Е. Тарасюк