Справа № 2-а-29/11
02 березня 2011 року Печерський районний суд міста Києва у складі:
головуючий - суддя Соколов О. М. ,
при секретарі - Хоменко Р. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Управління праці та соціального захисту населення Печерського району в м. Києві, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірним та зобов'язання зробити перерахунок та виплату недоотриманої пенсії, особі яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 2 березня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 4 березня 2011 року.
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів про бездіяльність щодо перерахунку та виплати недоотриманої пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та просить зобов'язати Головне Управління пенсійного фонду України у м. Києві провести перерахунок та виплату йому, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи ІІ категорії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до вимог ст.49, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка повинна становити 30% від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з моменту виходу його на пенсію по дату винесення рішення з урахуванням проведених виплат та зобов'язати відповідача призначити (встановити) йому, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи ІІ категорії, додаткову пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно вимог ст.49, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та виплачувати щомісячно в подальшому; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Печерського району в м. Києві провести перерахунок йому,згідно вимог ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат з моменту виникнення у нього права на щорічну допомогу на оздоровлення; зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити йому, згідно вимог ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з моменту виникнення у нього права на щорічну допомогу на оздоровлення; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Печерського району в м. Києві та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат призначити (встановити) йому, як постраждалому Чорнобильської катастрофи ІІ категорії, щорічну допомогу на оздоровлення згідно вимог ст. ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Також, позивач просить суд відшкодувати витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги у розмірі 500,00 гривень.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи ІІ категорії в розумінні Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»і має право на пільги, передбачені цим Законом. Разом з тим, розмір призначеної позивачу, як потерпілому внаслідок аварії на ЧАЕС ІІ-ої категорії, додаткової пенсії та щорічної допомоги на оздоровлення не відповідає чинному законодавству України, чим порушує права позивача, які гарантовані Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та Конституцією України.
Ухвалою суду від 28.01.2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 06.06.2006 року по 13.06.2010 року, було залишено без розгляду в порядку ч.1 ст.100 КАС України.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача Головного Управління пенсійного фонду України у м. Києві позов не визнала в повному обсязі просила відмовити в його задоволенні, зазначивши, що ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що мінімальний розмір пенсій за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом та не може бути застосована для розрахунку щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що порядок обчислення розмірів пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначений і здійснюється відповідачем у відповідності до постанов Кабінету міністрів України, зокрема КМ України від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»та постанови КМ України від 03.01.2002 року №1 «Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», у зв'язку з чим вважає відсутніми підстави для виплати відповідачу пенсій в інших розмірах, вважає свої дії правомірними, а тому просить відмовити в задоволені позову.
В судовому засіданні представник відповідача Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат адміністративний позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві.
Позивач є особою, постраждалою внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (2 категорії), та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(а.с.10).
Згідно зі ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону України від 06.06.1996 року) особам, віднесеним до категорії 2, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: 30 % мінімальної пенсії за віком.
Нарахування та виплата позивачу основної та додаткової пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»здійснюється Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві.
На момент звернення позивача до суду, нарахування та виплата додаткової пенсії згідно вимог ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції від 06.06.1996 року), у 2010 році в повному обсязі відповідачем не здійснено.
Судом також встановлено, що 12.10.2010 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з проханням проведення перерахунку та виплати позивачу недоотриманих коштів додаткової пенсії розмір якої передбачено ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції від 06.06.1996 року).
У відповідь на заяву ним було отримано лист Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 27.10.2010 року, в якому відповідач відмовив позивачу у проведенні перерахунку та виплаті додаткової пенсії відповідно до розміру встановленого ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції від 06.06.1996 року).
Суд вважає такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, неправомірними з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
У справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Суд вважає необхідним зазначити, що посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги, оскільки реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі № 1-28/2008 № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", яким зокрема внесено зміни до ст.ст. 48,51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо щорічної допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової пенсії .
Відповідно до вимог ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, до 22.05.2008 р. позивач не мав права на перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у зв'язку з дією положень п. 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а тому дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 22.05.2008 року у зв'язку з виплатою позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року є неправомірними та не відповідають ч.2 ст.19 Конституції України, оскільки позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України та відповідно до п.п.6 п.2.2 ч.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 р. №8-2, управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах призначає і виплачує пенсії відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Враховуючи те, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ІІ категорії, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової пенсії.
Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб визначених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити їх належний матеріальний рівень тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.
Статтею 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому частиною 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Враховуючи викладене, в контексті положень статті 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної додаткової пенсії до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Що стосується позовних вимог по виплаті щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат суд виходить з наступного.
Вказаний розмір щорічної разової допомоги на оздоровлення громадянам (інвалідам І і ІІ грипи), які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи був встановлений ст. 48 в редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 230/96-вр від 06.06.1996 року.
Законом України №107-VI від 28.12.2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст статті було змінено та щодо розміру щорічної разової грошової допомоги зазначено, що «виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України», проте вказані зміни також визнано неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 28.05.2008 року №10-рп/2008. А отже знову набули законної сили редакція ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які діяли до внесення змін відповідним Законом, тобто від 06.06.1996 року.
Розмір мінімальний заробітної плати також щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Таким чином, вказані позовні вимоги в межах встановленого строку для звернення до суду є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача нараховувати та виплачувати додаткову пенсію згідно вимог ст. ст. 49, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»щомісячно в подальшому, суд зазначає, що згідно статті 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, у даному випадку у разі порушення права, свобод чи інтересів позивача у нього виникає право звернення до суду, а вимоги щодо зобов'язання вчинити певні дії на майбутнє, не можуть бути предметом розгляду в суді.
Відповідно до ст.87 КАС України витрати на правову допомогу є судовими витратами та відповідно до ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Згідно квитанції та акту приймання -передачі послуг позивач сплатив ТОВ «Надія»500,00 грн. за надання правової допомоги. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.06 № 590 граничний розмір таких витрат складає 40 відсотків від мінімальної заробітної плати за годину роботи. Якщо компенсація сплачується за рахунок держави граничний розмір таких витрат не може перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5% розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день. У довідці ТОВ «Надія»зазначено, що на надання правової допомоги позивачу було витрачено чотири години, проте якими доказами підтверджується витрата такої кількості годин на правову допомогу не зазначено. Крім того, у довідці про витрату робочого часу на надання правової допомоги вказано на те, що проводився збір необхідних документів, проте, крім документів, які знаходяться у самого ж позивача, до позовної заяви нічого не додано, а роз'яснення режиму роботи суду та того, що позивач має право написавши заяву не з'являтися до суду, з урахуванням того, що справа розглядається без виклику сторін у скороченому провадженні, взагалі не є правовою допомогою, тому витрати про стягнення таких сум з відповідача задоволенню не підлягають.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 22, 46 Конституції України, ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі № 1-28/2008 № 10-рп/2008, ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 100, 158-163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Управління праці та соціального захисту населення Печерського району в м. Києві, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірним та зобов'язання зробити перерахунок та виплату недоотриманої пенсії, особі яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи -задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві вчинити дії, спрямовані на перерахунок та забезпечення виплати недоотриманої ОСОБА_1, як учасником ліквідації наслідків аварії на Чоронобильскій АЕС ІІ категорії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком (встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») відповідно до вимог ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в період з 13 червня 2010 ріку по 02 березня 2011 року з урахуваннями проведених нарахувань.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Печерського району в м. Києві щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік у розмірі, передбаченому ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за 2010 рік - неправомірними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Печерського району в м. Києві здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік у розмірі, передбаченому ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за 2010 рік виходячи з п'яти мінімальних заробітних плат, що діяли на момент належної виплати, з урахуванням проведених виплат.
У задоволенні іншої частини заявлених вимог -відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О. М. Соколов