Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "09" березня 2011 р. Справа № 21/1659
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Вельмакіна Т.М.
судді
за участю представників сторін
від позивача ОСОБА_1 - паспорт НОМЕР_1 від 21.10.06р.;
від відповідача Зубченко О.В. - доручення №2/5 від 12.01.11р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Житомир)
до Житомирського комунального підприємства "Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування" (м. Житомир)
про стягнення 37100,00 грн.
У відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України, спір вирішується у більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 цієї статті.
Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 37100,00грн. основного боргу, 1843,66грн. інфляційних нарахувань, 713,54грн. річних з простроченої суми, 2001,10грн. процентів за користування коштами.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 18.01.11р. прийнята до розгляду заява позивача від 17.01.11р. про уточнення позовних вимог, в якій він уточнив ціну позову - 41658,30грн.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав, зазначених у позовній заяві та доповненнях до неї (а.с. 22, 34). Повідомив суд, що основна сума заборгованості на день розгляду справи відповідачем не сплачена та становить 32100,00грн.
Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що заборгованість перед позивачем у розмірі 32100,00грн. не погашена, оскільки з міського бюджету кошти не були виділені. Заявила усне клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Судом відхилено заявлене представникам відповідача клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій за необгрунтованістю.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, 22 січня 2009 року між КБ "Західінкомбанк" ТзОВ (кредитор) в особі керуючогоЖитомирської філії Фоміна Ю.М., ПП ОСОБА_1 (поручитель, позивач) та Комунальним підприємством "Спеціалізований комбінат побутового обслуговування" (позичальник, відповідач), був укладений договір поруки №2 (а.с. 7), згідно якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником (відповідачем), в розмірі зобов'язань, вказаних в п.2.2. даного договору, що випливають з кредитного договору №100106/2063-10 від 10.01.2006 року і додаткових до нього договорів, укладених між кредитором та позичальником.
Згідно п.2.2. вказаного договору, поручитель (позивач) приймає на себе зобов'язання при невиконанні позичальником (відповідачем) зобов'язань перед кредитором в строки та на умовах, що обумовлені кредитним договором та додатковими до нього договорами, погасити кредитну заборгованість в розмірі 75900,00грн.
23.01.2009р. (а.с. 6), між ПП ОСОБА_1 (позивач), та Комунальним підприємством "Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування" (відповідач), була укладена угода (а.с.6), згідно якої сторони домовились, що позивач зобов'язується погасити кредитну заборгованість відповідача перед КБ "Західінкомбанк" ТОВ в розмірі 75900,00грн., згідно договору поруки №2 від 22.01.20009р., а відповідач у свою чергу зобов'язується відшкодувати позивачу сплачену суму на протязі 9 місяців, починаючи з серпня 2009р. до квітня 2010 року включно, згідно визначеного графіку.
Боржник зобов'язується дотримуватися вказаного графіка та вносити суму боргу до 30 числа кожного місяця до повного погашення заборгованості (п.2 угоди).
На виконання вимог угоди, позивач, 23.07.2009р. платіжним дорученням №1 від 23.07.09р. перерахував на рахунок Комунального підприємства "СККПО" 75900,00грн. (а.с. 8).
Оскільки, в обумовлені угодою терміни, відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем у повному обсязі, 06.10.10р. на адресу відповідача був направлений лист про погашення кредитної заборгованості в сумі 42700,00грн.
Врезультаті вказаного, відповідачем був надісланий позивачу лише гарантійний лист за №2/223 від 12.10.10р., у якому КП " "Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування" гарантує сплатити заборгованість в сумі 41700,00грн. до 31.12.10р. (а.с. 11).
На дату звернення позивача до суду, за даними останнього заборгованість відповідача склала 37100,00грн.
Враховуючи зазначене, посилаючись на ст.ст. 175,216,229,230,343 ГК України, ст.ст. 625,549,1048,1050 ЦК України та ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96р. (а.с. 22,34), позивач нарахував до стягнення з відповідача 1843,66грн. інфляційних нарахувань, 713,54грн. річних з простроченої суми, 2001,10грн. процентів за користування коштами. У своєму розрахунку нараховані проценти вказав як пеню (а.с. 15).
Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с. 83) підтвердив наявність заборгованості перед позивачем у сумі 32100,00грн. та заперечив щодо нарахування позивачем процентів за користування коштами, оскільки такий вид зобов'язання не передбачений угодою, укладеною між сторонами.
У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши надані, в процесі її розгляду, пояснення представників сторін та інших учасників судового процесу, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно матеріалів справи, підставою звернення позивача до суду стало неналежне виконання відповідачем умов угоди від 23.01.09р.
Так, на виконання вимог вказаної угоди, позивач, 23.07.2009р. платіжним дорученням №1 від 23.07.09р., через Житомирську філію КБ "Західінкомбанк" ТзОВ, перерахував на рахунок Комунального підприємства "СККПО" 75900,00грн. Призначення платежу: "Погашення кредиту зг. договору-поруки 2 від 22.01.09р. (а.с. 8), що не заперечується відповідачем.
Факт перерахування позивачем коштів у розмірі 75900,00грн. підтвердив і представник Житомирської філії ТОВ "Західінкомбанк", який в порядку ст. 30 ГПК України в судовому засіданні 01.02.11р. подав письмові пояснення (а.с.59) щодо здійснення позивачем погашення платіжним дорученням №1 від 23.07.09р. кредитної заборгованості відповідача перед ТОВ "КБ "Західінкомбанк", правонаступником якого є ПАТ "Західінкомбанк" (а.с.74-75), та докази зарахування банком вказаних коштів в рахунок погашення кредиту (а.с. 72).
Натомість, матеріалами справи підтверджено, що відповідач, в порушення умов угоди та приписів чинного законодавства, свої зобов'язання за угодою від 23.01.09р. належним чином не виконав, заборгувавши позивачу, на дату звернення останнього до суду, 37100,00 грн.
Зокрема, наявність заборгованості у вказаній сумі вбачається з підписаного сторонами акту звіряння розрахунків за період з 01.01.10р. по 07.12.10р., згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 07.12.10р. складала 38200,00грн. (а.с.12), при цьому 09.12.10р. відповідач сплатив 600,00грн. та 14.12.10р. - 500,00грн., про що свідчать банківські виписки по рахунку (а.с. 13-14).
В ході судового розгляду справи позивач платіжними дорученнями №257 від 05.01.11р. на суму 500,00грн., №268 від 10.01.11р. на суму 500,00грн., №279 від 11.01.11р. на суму 1000,00грн., №283 від 12.01.11р. на суму 500,00грн., №291 від 17.01.11р. на суму 1000,00грн., №36 від 24.01.11р. на суму 500,00грн., №66 від 28.01.11р. на суму 500,00грн., №80 від 03.02.11р. на суму 500,00грн., сплатив частину заборгованості у розмірі 5000,00грн. (а.с. 50-56, 92).
Вказане також підтверджено сторонами у підписаному ними акті звіряння розрахунків за період з 01.07.09р. по 16.02.11р. станом на 16.02.11р. (а.с. 81-82).
Враховуючи, що заборгованість в сумі 5000,00грн. була сплачена після звернення позивача до суду, провадження у справі в цій частині слід припинити за п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.
Таким чином, на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 32100,00грн., що також підтверджується довідкою позивача за №2 від 17.02.11р. (а.с. 82) та не заперечується відповідачем.
Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.
Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, відповідачу нараховано з серпня 2010 року по листопад 2010 року 1843,66грн. інфляційних та 3% річних від простроченої суми боргу за період з 01.05.10р. по 20.12.10р. у розмірі 713,54грн. (а.с.15).
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних, суд вважає їх вірними.
Що стосується заявлених до стягнення з відповідача відсотків за користування грошовими коштами в сумі 2001,10грн., підстави та розмір нарахування яких позивач обгрунтував ст.ст. 1048,1050 ЦК України, ст.ст. 549 ЦК України, ст. 343 ГК України та ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96р., суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у цій частині, враховуючи наступне.
Так, за ст. 1048 ЦК України, на яку посилається позивач, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Тобто, вказана стаття регулює конкретні правовідносини, а саме - позики.
Саме договору позики стосуються і положення ст. 1050 ЦК України, згідно якої, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Однак, проаналізувавши в сукупності положення угоди від 23.01.09р. та підстави її укладення, суд дійшов висновку, що вона не являється договором позики ні за складом сторін, ні за предметом, оскільки сторонами угоди являються кредитор та боржник, а не позикодавець і позичальник. При цьому кредитор зобов'язався погасити заборгованість боржника перед КБ "Західінкомбанк" ТОВ в розмірі 75900,00 грн., згідно договору поруки №2 від 22.01.09р., а боржник в свою чергу зобов'язався відшкодувати кредитору сплачену суму, про передачу коштів однією стороною іншій в угоді не йдеться.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази врегулювання сторонами питання визначення розміру та порядку нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами шляхом укладення відповідного договору, і такі позивачем не надані.
Відповідно, безпідставними є і посилання позивача і на ст. 343 ГК України та ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96р.,
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 2001,10грн. процентів за користування чужими коштами задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на суму 34657,20грн., з яких: 32100,00грн. заборгованості по угоді, 713,54грн. 3% річних та 1843,66грн. інфляційних.
В частині стягнення 5000,00грн. суд припиняє провадження у справі на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.
В частині стягнення 2001,10грн. процентів за користування коштами, суд відмовляє за безпідставністю.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обгрунтовано заявлених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, п.1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування" (10003, Житомирська обл., м. Житомир, пров. Козубського, 5, код 05456839)
на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_2)
- 32100,00грн. основної заборгованості;
- 713,54грн. річних;
- 1843,66грн. інфляційних;
- 396,57грн. державного мита;
- 224,66грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Відмовити в частині стягнення 2001,10грн. процентів за користування коштами.
4. Припинити провадження у справі за п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України в частині стягнення 5000,00грн. основного боргу.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до ст. 85 ГПК України.
Суддя Вельмакіна Т.М.
Повне рішення складено 14 березня 2011 року.
Віддрукувати:
1 - у справу
2,3 - сторонам