Справа № 2-72/11
"02" березня 2011 р. Іллічівський районий суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Харитонової Г. Л., при секретарі Замуруєв О. О., розглянувши ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа : ПАТ «Промінвестбанк» в особі філії «Іллічівського головного відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м. Маріуполі про визнання права власності, стягння коштів -
25 жовтня 2010 року до Іллічівського районного суду м. Маріуполя звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності та стягнення коштів, де зазначила, що з 3 грудня 1994 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Під час шлюбу вони з відповідачем придбали частку в колективному фонді Організації орендарів Маріупольского металургійного комбінату ім.. Ілліча. Шлюб було розірвано 12 квітня 2001 року. Сумісно придбане майно вони не ділили. В вересні 2010 року відповідач запропонував продати належну їм частку , а гроші розподілити . Вона погодилась та дала про це письмову згоду.17 вересня 2010 року належна їм частка була продана за 41000 гр. та гроші надійшли на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1, який було відкрито на ім'я відповідача у філії «Іллічівського головного відділення ПАТ «Промінвестбанк» у м. Маріуполі. Відповідачем було видано доручення банку про перерахування 20500 гр. на рахунок № НОМЕР_2, що був відкритий на її ім'я в тому ж банку. Між тим гроші на цей рахунок не надійшли. Вважала, що було порушено її права власника на 1\2 частку грошових коштів, що є часткою у сумісному майні подружжя. Відповідно до ст.. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи,яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Просила визнати за нею право на 1\2 частку грошових коштів, отриманих від продажу частки у колективному фонді Організації орендарів Маріупольского металургійного комбінату ім. Ілліча та стягнути з відповідача на її користь 1\2 частку суми , отриманої від продажу частки у колективному фонді Організації орендарів Маріупольского металургійного комбінату ім. Ілліча в розмірі 20500 гр. та стягнути з відповідача судові витрати.( а.с. 4-5).
23 грудня 2010 року позивачка уточнила позовні вимоги та просила суд визнати за нею право власності на 1\2 частку грошових коштів , отриманих від продажу акцій - частки у колективному фонді Організації орендарів Маріупольского металургійного комбінату ім. Ілліча , що знаходяться на рахунку № НОМЕР_3 у філії «Іллічівського головного відділення ПАТ «Промінвестбанку» у м. Маріуполі, відкритому на ім'я ОСОБА_2 в розмірі 20500 гр. та стягнути з відповідача судові витрати.( а.с.26-27).
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_3 позов підтримали та просили його задовольнити. Вважали , що частка в фонді організації орендарів є сумісною власністю подружжя, оскільки була придбана під час сумісного проживання у зареєстрованому шлюбі. Позивачці було відомо про те, що ця частка існує з 1995 року, але претензії у неї виникли тільки після продажу цієї частки у 2010 році. Не заперечували проти того, що за цю частку гроші не вносилися, та її видали безоплатно, однак вважали, що оскільки вона була придбана під час сумісного проживання - вона є сумісною власністю.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник - ОСОБА_4 позов не визнали та вважали, що частка відповідача в фонді організації орендарів не може бути визнана спільним майном подружжя, оскільки спільні кошти на її придбання не вносилися, вона формувалась за рахунок коефіцієнту праці відповідача на підприємстві. Крім того, після розірвання шлюбу пройшло понад дев'ять років та позивачкою пропущено строк звернення до суду, просили застосувати позовну давність та відмовити позивачці в позові.
Представник третьої особи - ОСОБА_5 пояснив, що в банку є вклад на ім'я відповідача та ним надавалося розпорядження щодо перерахування грошей у розмірі 20500 гр. на ім'я позивачки, однак через деякий час він відмовився від перерахування грошей на рахунок позивачки. Залишав вирішення позову на розгляд суду.
Суд вислухавши позивачку, відповідача, їх представників, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 3 грудня 1994 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. ( а.с.7 ). 12 квітня 2001 року шлюб між ними було розірвано.( а.с.8). На час шлюбу відповідач працював на ММК « ім. Ілліча» та 30.12.1996 року йому була нарахована частка у колективному частковому фонді Організації орендарів ММК «Ім. Ілліча». Розмір частки в колективному частковому фонді Організації орендарів рахувався виходячи з трудового вкладу (заробітної плати) орендарів в період з 28.05.1993 року по 30.12.1996 року . Утримання із заробітної плати чи внесення грошових коштів для розрахунку за частку у колективному частковому фонді не провадилося і маючи право на орендну частку ОСОБА_2 не поніс ні яких затрат. 22.09.2010 року за особистим бажанням відповідач вибув із цієї організації, продавши належну йому частку. ( а.с. 35). На рахунок ОСОБА_2 в Іллічівському відділенні ПАО ПИБ м. Маріуполя була перерахована сума 41000 гривень. Згідно довідки на час припинення шлюбних правовідносин подружжя ОСОБА_2 грошовий еквівалент вартості частки яка належала відповідачу складав 8252 гривень. Позивачка не працювала на даному підприємстві та особисто не мала частки у колективному частковому фонді Організації орендарів ММК «Ім. Ілліча». Таким чином, право відповідача на долю пов'язано було з його перебуванням у трудових відносинах з підприємством та залежало безпосередньо від його трудового внеску.
Відповідно до частини 1 ст.22 КпШС України (1969 року)майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування та розпорядження цим майном. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором або законом.
Такі ж положення щодо визначення правового режиму майна, набутого подружжям за час шлюбу, передбачені ст.60 СК України.
Згідно вимог ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Згідно з п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при вирішенні питання про поділ майна у вигляді акцій частки (паю,долі) у фондах корпоративних господарських організацій судам слід виходити з того, що питання їх поділу вирішується залежно від виду юридичної особи, організаційно правової форми її діяльності, характеру правовідносин подружжя з цим суб'єктом.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позову суд приходить до висновку про те, що одержання права на частку у колективному частковому фонді Організації орендарів ММК «Ім. Ілліча» було пов'язано з перебуванням відповідача у трудових відносинах з підприємством і його право на частку залежить безпосередньо від його трудового внеску в діяльність підприємства і не пов'язано з сімейними правовідносинами та є його особистою власністю. Частка у колективному частковому фонді Організації орендарів ММК «Ім. Ілліча» є власністю члена підприємства та право розпоряджатися своєю часткою за власним розсудом виникає у нього тільки після припинення його у членстві підприємства. З огляду на наступне ця частка не може бути визнана сумісною власністю та ,відповідно, не підлягає розподілу.
Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Згідно ст. 369 ЦК України - співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно.
Згідно ст. 167 Господарського Кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочність на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів)даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Судом встановлено, що частка у колективному частковому фонді Організації орендарів ММК «Ім. Ілліча» не перебувала ні у володінні, ні у користуванні подружжя ОСОБА_2 на час перебування їх у шлюбі та до його припинення у квітні 2001 року.
За таких обставин позов ОСОБА_1 про визнання права власності на 1\2 частину частки колективному частковому фонді Організації орендарів ММК «Ім. Ілліча» задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки позивачці відмовлено в позові , немає підстав для стягнення з відповідача на її користь судових витрат.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 79, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України . ст. ст. 60, 70, 71 Сімейного Кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 р. « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» , суд -
В позові ОСОБА_6 до ОСОБА_2, 3-я особа : ПАТ «Промінвестбанк» в особі філії «Іллічівського головного відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м. Маріуполі про визнання права власності та стягнення судових витрат - відмовити .
На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Г. Л. Харитонова