83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
03.03.11 р. Справа № 4/27
Представником позивача не надане письмове клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:
за участю представників сторін:
від позивача - Світайло В.О. - довіреність від 13.05.2008р.,
від відповідача - не явився
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю „Стильний проект” м. Донецьк
до відповідача - Закритого акціонерного товариства „Дон-Трейд” м. Донецьк
про стягнення 6501,89грн. основного боргу (попередня оплата), 3%річних та індексу інфляції
Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 6501,89грн., з яких: 4328,89грн. - сума зайве перерахованих коштів (попередня оплата), 259,73грн. - 3%річних за період з 30.11.2008р. по 29.11.2010р., 1025,95грн. - інфляційні за період з 01.06.2009р. по 20.10.2010р., 887,32грн. - відсотки за кожен день користування чужими грошовими коштами, нараховані за період з 30.11.2008р. по 29.11.2010р.
В підтвердження позову позивач посилається на рахунок №22/09/08-1 від 22.09.2008р. на суму 39754,50грн., який виставлений відповідачем позивачу для оплати та оплачений останнім, лист №123 від 22.10.2008р., видаткові накладні №31/10/08-1 від 31.10.2008р. на суму 14864,97грн., №04/11/08-1 від 04.11.2008р. на суму 11772,79грн., №07/11/08-1 від 07.11.2008р. на суму 6639,45грн., №10/11/08-1 від 10.11.2008р. на суму 2148,40грн., по яких відповідачем поставлена частина товару, листи №136 від 12.12.2008р., №12 від 27.01.2009р., №32 від 31.03.2009р., якими позивач просить повернути відповідача грошові кошти в сумі 4328,89грн., акт звірки взаємних розрахунків, який підписаний обома сторонами та закріплений печатками підприємств.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5000,00грн. витрат на послуги адвоката.
В підтвердження надав договір про надання послуг №08/11 від 23.11.2010р. з додатком, укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_1., квитанцію до прибуткового касового ордеру №15 від 07.12.2010р. на суму 5000,00грн.
Відповідач не отримав від господарського суду ухвали про порушення справи, в якої він є відповідачем. З метою не порушення Конституційних прав особи, проти якої порушена господарська справа, суд витребував у позивача довідку про внесення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЕ №724718 наданої позивачем вбачається, що відповідач знаходиться за адресою, яка вказана позивачем у позовної заяві та на яку надіслана судом ухвала про порушення справи.
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місце проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Таким же чином повідомляється і особа, якій належним чином (замовленою поштою з описом вкладення) було направлена вимога. Крім цього, судом прийнято до уваги і той факт, що як вимога кредитора, так і ухвали суду були направлені боржнику - стороні по справі (відповідачу) замовленою поштою за адресою, вказаною у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
2
Господарський суд не позбавлений права вирішити спір за достатністю документів без явки представника відповідача та відсутності відзиву на позов на підставі ст. 75 ГПК України.
Дослідивши оригінали документів, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом
Предметом позову є стягнення з відповідача 6501,89грн., з яких: 4328,89грн. - сума зайво перерахованих коштів (попередня оплата), 259,73грн. - 3%річних, нарахованих за період з 30.11.2008р. по 29.11.2010р., 1025,95грн. - інфляційні, нараховані за період з 01.06.2009р. по 20.10.2010р., 887,32грн. - відсотки за кожен день користування чужими грошовими коштами, нараховані за період з 30.11.2008р. по 29.11.2010р. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язання щодо поставки товару.
Відповідно до приписів ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, із господарського договору чи інших угод, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України під поняттям “угода” розуміється та визнається певна дія особи, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договори можуть укладатись в усній або в письмовій формі (простій чи нотаріальній), якщо для відповідного договору законом не встановлено певної форми.
У відповідності з вимогами частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
З документів, наданих сторонами вбачається, що сторони дійшли згоди про здійснення певних дій, направлених на виникнення господарських зобов'язань, за якими відповідач зобов'язався поставити товар, а позивача - прийняти та оплатити його.
При дослідженні матеріалів справи господарським судом встановлений факт, що відповідач виставив позивачу для оплати рахунок №22/09/08-1 від 22.09.2008р. на суму 39754,50грн., в якому визначив конкретні найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість.
Виставлений відповідачем рахунок, сплачений позивачем в повному обсязі 23.09.2008р. платіжним документом №453, про що свідчить витяг з банківського рахунку наявний в матеріалах справи.
Оскільки, сторонами не узгоджений конкретний термін поставки товару, позивач направив відповідачу вимогу про поставку товару протягом 4 тижнів з моменту оплати, тобто визначив конкретний термін поставки товару.
За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає виконання зобов'язань сторонами належним чином, тобто відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства і у строки, передбачені сторонами чи законом.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
3
Відповідачем тільки частково виконані зобов'язання по поставці товару позивачу на загальну суму 35425,61грн., що підтверджується видатковим накладними №31/10/08-1 від 31.10.2008р. на суму 14864,97грн., №04/11/08-1 від 04.11.2008р. на суму 11772,79грн., №07/11/08-1 від 07.11.2008р. на суму 6639,45грн., №10/11/08-1 від 10.11.2008р. на суму 2148,40грн., копії яких наявні в матеріалах справи.
Таким чином, непоставленим залишився товар на загальну суму 4328,89грн., що підтверджено і відповідачем при підписанні акту звірки взаємних розрахунків.
У відповідності з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який отримав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передачі оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Позивачем відповідачу 01.04.2009р. направлений лист №32 від 31.03.2009р. з вимогою повернути кошти, який отриманий останнім 15.04.2009р., але залишений без відповіді та задоволення.
Відповідачем, на час звернення із позовом, допоставка товару не здійснена, грошові кошти не повернуті позивачу, тому господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 4328,89грн. в повному обсязі.
Враховуючи неповернення відповідачем грошових коштів, позивач також просить стягнути з відповідача 259,73грн. 3%річних за період з 30.11.2008р. по 29.11.2010р., 1025,95грн. інфляційних за період з 01.06.2009р. по 20.10.2010р.
Вирішуючи ці питання, суд виходить з наступного:
Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3%річних та інфляції фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.
Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Ця стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу тощо). Правила цієї статті розповсюджуються на будь-які грошові зобов'язання, а також незалежно від того, чи передбачена сплата грошей в готівковій чи в безготівковій формі.
Частина 1 цієї статті встановлює виключення із загального правила про припинення зобов'язання у зв'язку із неможливістю його виконання (ст. 607 ЦК). Оскільки, грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей), не звільняє його від відповідальності. Тобто в будь-якому випадку боржник зобов'язаний буде відшкодувати кредиторові завдані збитки, сплатити неустойку та нести інші наслідки, передбачені статтею.
Частина 2 цієї статті визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Таких наслідків є декілька.
- по-перше, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Індекси інфляції також публікуються в довіднику систем інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.
- по-друге, стаття передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо
4
сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.
Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.
Господарським судом при розгляді справи встановлено, що позивачем відповідачу 01.04.2009р. направлений лист №32 від 31.03.2009р. з вимогою повернути кошти, який отриманий останнім 15.04.2009р., тому у позивача саме з цього моменту виникло право на нарахування інфляційних та річних відсотків.
Враховуючи, що позивачем нарахування річних проведене без врахування термінів виникнення у відповідача грошового зобов'язання, господарський суд задовольняє вимогу щодо стягнення з відповідача 3%річних частково в сумі 212,77грн.
Що стосується суми нарахованої позивачем суми втрат від інфляції, вони підлягають задоволенню судом в повному обсязі, оскільки розраховані в розмірі, що не суперечать вимогам діючого законодавства.
Також позивач просить стягнути з відповідача 887,32грн. відсотків за кожен день користування чужими грошовими коштами, які нараховані за період з 30.11.2008р. по 29.11.2010р. з урахуванням облікової ставки НБУ.
Господарський суд відмовляє позивачу у задоволенні цієї вимоги в повному обсязі з огляду на наступне:
Відповідно до пункту 3 ст. 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару або повернення йому суми попередньої оплати.
Сторонами не узгоджений розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами, а крім цього, господарський суд враховує той факт, що позивачем вже нараховані відповідачу 3%річних та інфляційні на підставі ст. 625 ЦК України.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5000,00грн. витрат на послуги адвоката.
В підтвердження надав договір про надання послуг №08/11 від 23.11.2010р. з додатком, укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_1., квитанцію до прибуткового касового ордеру №15 від 07.12.2010р. на суму 5000,00грн.
Що стосується цієї вимоги позивача, суд дійшов наступного:
Згідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.
Господарський суд виходить з того, що саме реальна, тобто фактично здійснена на момент розгляду справи оплата за юридичні послуги є необхідною умовою стягнення цих сум з іншої сторони, так як стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.
Відповідно до частини третьої статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія названого Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України “Про адвокатуру”, де зазначено, що адвокатом можу бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
5
Господарський суд, дослідивши умови договору про надання послуг №08/11 від 23.11.2010р., відмовляє в повному обсязі у задоволенні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5000,00грн. витрат на послуги адвоката з огляду на наступне:
По-перше, до матеріалів справи на надане адвокатське свідоцтво особи, з якою укладений договір, тобто не доведено, що ОСОБА_1. є саме адвокатом в розумінні Закону України “Про адвокатуру”.
По-друге, договір про надання послуг №08/11 від 23.11.2010р. підписаний сторонами стосовно надання взагалі адвокатом юридичної допомоги клієнту (позивачу) без конкретизації (ідентифікації) послуг.
Крім цього, слід врахувати, що господарським судом відмовлено в частині заявлених вимог, тобто позов задоволений не в повному обсязі.
Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати пропорційно задоволеної судом суми.
На підставі ст.ст. 202,530,536,625,663,693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67,174,175,193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 75,49,82,84,81-1,85 ГПК України, господарський суд -
Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Стильний проект” м. Донецьк до Закритого акціонерного товариства „Дон-Трейд” м. Донецьк про стягнення 6501,89грн., з яких: 4328,89грн. - сума зайво перерахованих коштів (попередня оплата), 259,73грн. - 3%річних, 1025,95грн. - інфляційні, 887,32грн. - відсотки за кожен день користування чужими грошовими коштами частково.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Дон-Трейд” м. Донецьк-83059, вул. Купріна, 117 „б”, ЄДРПОУ 24645345 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Стильний проект” м. Донецьк-83015, вул. 50-річчя СРСР, 158 „а”, ЄДРПОУ 33864013 суму зайво перерахованих коштів (попередня оплата) в розмірі 4328,89грн., 212,77грн. - 3%річних, 1025,95грн. - інфляційних, 87,34грн. державного мита та 202,09грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.
Суддя Гринько С.Ю.
Рішення господарського суду, повний текст рішення оголошений та підписаний 03.03.2011року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.
Надруковано у 3прим.:
1-до справи,
1-позивачу,
1-відповідачу