ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
01 березня 2011 року 13:46 № 2а-1231/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва
про скасування повідомлення - рішення № 0022081704/50626 від 29.12.2010року
За участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_2
від відповідача : Кириленко М.Є.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01.03.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0022081704/50626 від 29.12.2010р.
Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та вважає, що чинним законодавством не передбачено обов'язку суб'єктів малого підприємництва, у тому числі осіб які отримали свідоцтво про сплату єдиного податку, вести облік товарів, а тому оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню.
Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що за результатами виїзної планової перевірки позивачем порушено п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та на підставі ст. 20, 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»було застосовано суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 353 500 грн.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Працівниками Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва проведена виїзна планова перевірка Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2010р., за результатами якої складений акт №8885/17/4/2509705610 від 14.12.2010р.
Позивач не погоджується з висновками акту перевірки в частині встановлення порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: встановлення в книзі обліку доходів та витрат №1466/2002 від 17.06.2002р. у періоді з 01.07.2007р. по 30.06.2010р. відсутні облікові запаси в гр. 3 (витрати на виробництво продукції) на суму 176750,00 грн.
ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, на підставі висновків акту перевірки та відповідно до ст. 20, 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0022081704/50626 від 29.12.2010р. на загальну суму 353 500 грн. (2 х 176750 грн.)
Правомірність винесення зазначеного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій і є предметом даного спору.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Згідно п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані - вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що штрафна санкція до позивача застосована на підставі ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто відповідальність встановлена даною статтею лише за продаж необлікованих товарів, а не їх наявність за місцем реалізації.
У відповідності до ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» облік товарних запасів фізичною особою -суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством , а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) -у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
У судовому засіданні встановлено, що позивач на час перевірки був платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку серії Ж №697118 від 01 січня 2008 року, вів Книгу обліку доходів та витрат, реалізацією підакцизних товарів не займався.
Відповідно до абзацу восьмого статті 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 р. N 727/98 форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.
Відповідно до п.1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1269 від 26 вересня 2001 року, Книга обліку доходів і витрат (далі - книга) ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку). Згідно п. 5 цього Порядку, суб'єктом підприємницької діяльності до книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.
Форма Книги обліку доходів та витрат передбачена Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року №12 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 р. за №64, відповідно до змісту якої вона має такі розділи: 1 -«період обліку», 2 -«кількість виготовленої продукції, наданих послуг, закуплено товару», 3 -«витрати на виробництво продукції, придбання товару», 4 -«кількість проданої продукції, надання послуг», 5 -«ціна продажу продукції (послуг)», 6 -«сума виручки (доходу)», 7 -«чистий дохід».
Пунктом 8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.10.1999 р. №599 та зареєстрованого в Мінюсті за №752/4054 від 02.11.1999 році, передбачено, що для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій, платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком №10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 №12 та зареєстрованої в Мінюсті України від 09.06.1993 р. за №64. При цьому обов'язковому заповненню підлягають лише графи «період обліку», «витрати на виробництво продукції», «сума виручки (доходу)», «чистий дохід».
З аналізу даних норм, суд приходить до висновку, що облік товарів підприємець здійснювати не зобов'язаний. Книга ф. №10 призначена виключно для обліку доходів та витрат підприємця, а не для обліку товарів.
Як наслідок, в випадку неправильного її заповнення застосовувати штрафні санкції за ст.20 та 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»у відповідача підстав не було.
У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновків про обґрунтованість позовних вимог, та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.12.2010р. №0022081704/50626.
Так, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятого ним спірного рішення.
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи Капітоненка А.І. підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0022081704/50626 від 29.12.2010р. Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя П.О. Григорович