ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
25 лютого 2011 року 13:03 № 2а-9487/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. за участю секретаря судового засідання Наумець О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ОСОБА_1
до відповідача 1: Державної прикордонної служби України
до відповідача 2:Окремого контрольно-пропускного пункту Київ військова частина 1492 Державної прикордонної служби України
третя особа , яка не заявляє самостійних вимог не предмет позову на стороні відповідача 1: Прикордонний контроль аеропорту "Бориспіль" ДПСУ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог не предмет позову на стороні відповідача 1: майора ОСОБА_2
про визнання рішення незаконним, скасування заборони на в'їзд в Україну
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної прикордонної служби України, третя особа: Прикордонний контроль аеропорту "Бориспіль" ДПСУ про визнання рішення незаконним, скасування заборони на в'їзд в Україну.
Під час проведення підготовчих дій та призначення справи до розгляду судом залучено відповідачем 2 Окремий контрольно-пропускний пункт Київ військова частина 1492 Державної прикордонної служби України та третьою особою , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 -майора ОСОБА_2
Також, в судовому засіданні представником позивача подано зміни до позовних вимог, в яких він просить скасувати рішення уповноваженої особи підрозділу охорони державного контролю, яким на ОСОБА_1 накладено заборону на в'їзд в Україну строком на 6 місяців та зобов'язати відповідача виключити ОСОБА_1 з обліку осіб, на яких накладалась або застосовувалась заборона в'їзду в Україну.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що вона проходила перевірку у контрольно-пропускному пункті в ході якої вона надала усі необхідні документи про право на перебування в Україні, а саме імміграційну картку та пред'явила візу. В ході співбесіди з представником прикордонної служби надала відомості про те, що метою перебування в Україні є співпраця з ТзОВ «Червоний Терем». Після проходження всіх необхідних процесуальних дій перевірки в контрольно-пропускному пункті з невідомих підстав, без роз'яснення суті обставин, було прийнято рішення про заборону в'їзду до України на строк 6 місяців. Рішенням представника прикордонного контролю аеропорту «Бориспіль»заборонено в'їзд в Україну у зв'язку з не підтвердженням мети запланованого перебування в Україні.
У запереченнях на позовну заяву відповідач 1 просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки п.п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про прикордонний контроль»уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну за умови підтвердження мети запланованого перебування. В ході проведення співбесіди з громадянкою КНР ОСОБА_1 було встановлено, що мета запланованого перебування в Україні не підтверджується, тобто іноземець не відповідав одній із умов в'їзду в Україну, у зв'язку із чим було прийнято рішення про накладення заборони на в'їзд в Україну.
Відповідач 2 зазначив у запереченнях, що у зв'язку з прийняттям рішення про заборону на в'їзд громадянку КНР ОСОБА_1 повернуто рейсом «Київ-Домодєдово»в державу, з якої її було привезено, згідно з положенням додатку 9 Конвенції про Міжнародну цивільну авіацію, що підтверджується актом на повернення. Покликається, що під час здійснення прикордонного контролю та відмови у перетинанні державного кордону України відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень.
Треті особи письмових пояснень на позовну заяву не подали.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
05.05.2010 року громадянка Китайської народної республіки ОСОБА_1 проходила перевірку у контрольно-пропускному пункті «Бориспіль». З метою в'їзду позивач надала імміграційну картку та пред'явила візу.
Під час здійснення прикордонного контролю громадян з рейсу №211 «Домодєдово-Київ»(на якому прибула позивач) старшим зміни прикордонних нарядів старшим лейтенантом ОСОБА_3, з метою перевірки виконання іноземцем умов перетинання державного кордону України було прийнято рішення на проведення співбесіди з ОСОБА_1, яка на прикордонний контроль подала паспорт громадянина Китайської Народної Республіки НОМЕР_1, в якому була присутня багаторазова віза типу НОМЕР_2 (ділова віза), запрошуюча сторона ТзОВ «Червоний Терем».
Під час здійснення процедури контролю другої лінії перевірки, мети та умов запланованого перебування в Україні ОСОБА_1, в ході проведення співбесіди з даним іноземцем було встановлено, що мета запланованого перебування в Україні громадянки Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 не підтверджується.
Враховуючи, що громадянка КНР ОСОБА_1 не відповідала умовам в їзду в Україну, старшим зміни прикордонних нарядів старшим лейтенантом ОСОБА_3 05.05.2010р. прийнято постанову про відмову в пропуску через державний кордон. Про прийняте рішення старший лейтенант ОСОБА_3 доповів начальнику органу охорони державного кордону рапортом з клопотанням про заборону в'їзду в Україну іноземцем терміном на 6 місяців.
06.06.2010р. ОСОБА_1 повернуто рейсом №202 «Київ-Домодєдово» в державу, з якої її було привезено, згідно з положенням додатку 9 Конвенції про Міжнародну цивільну авіацію, що підтверджується актом на повернення підписаним старшим зміни прикордонних нарядів майором ОСОБА_2.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 2 Закону України «Про прикордонний контроль»Прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів. Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 цього Закону перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 8 Закону уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну за умови: наявності в нього дійсного паспортного документа; відсутності щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону в'їзду в Україну; наявності в нього в'їзної візи, якщо інше не передбачено законодавством України; підтвердження мети запланованого перебування; наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності в нього можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України - для громадянина держави, включеної до переліку держав, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та особи без громадянства, яка постійно проживає у державі, включеній до такого переліку.
Згідно ст. 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»іноземці та особи без громадянства можуть в'їжджати в Україну за дійсними паспортними документами. При цьому іноземці та особи без громадянства повинні одержати у встановленому порядку в'їзну візу, якщо інше не передбачено законодавством України.
В'їзд в Україну іноземцю та особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при порушенні клопотання про в'їзд в Україну він подав про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо його паспортний документ, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають встановленому зразку або належать іншій особі; якщо він у пункті пропуску через державний кордон України порушив правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконав законних вимог посадових осіб Державної прикордонної служби України, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо встановлено факти порушення ним законодавства України під час попереднього перебування в Україні.
Відповідно до частин 1-3 ст. 9 Закону прикордонний контроль іноземців та осіб без громадянства під час в'їзду в Україну здійснюється за процедурами контролю першої лінії, а у передбачених цим Законом випадках - також за процедурою контролю другої лінії.
Процедура здійснення контролю першої лінії передбачає проведення перевірки: паспортного документа з метою встановлення його дійсності, наявності відповідно до вимог законодавства посвідки на постійне проживання чи візи; наявності чи відсутності у базах даних Державної прикордонної служби України інформації про заборону в'їзду в Україну та про доручення правоохоронних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон; відміток про перетинання державного кордону в паспортному документі іноземця або особи без громадянства для перевірки виконання іноземцем або особою без громадянства вимог щодо строку перебування на території України.
Процедура здійснення контролю другої лінії проводиться за результатами аналізу та оцінки ризиків під час виконання процедури контролю першої лінії, якщо в уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України виникли сумніви щодо виконання іноземцем або особою без громадянства умов в'їзду в Україну, та передбачає: встановлення місць відправлення та призначення, мети та умов запланованого перебування з проведенням у разі необхідності перевірки відповідних підтверджуючих документів і співбесіди; з'ясування наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України.
Вході проведення співбесіди за участю перекладача ОСОБА_1 не змогла повідомити компанію, яка запросила її в Україну, надати будь-які підтверджуючі документи, що підтверджують правовідносини із компанією, адреси місця її проживання в Києві, наявності зворотнього квитка, а також предмету її діяльності, що підтверджується довідкою про результати співбесіди від 05.05.2010р.
Крім цього, в судовому засіданні досліджено відеозапис співбесіди ОСОБА_1 з працівником Державної прикордонної служби України за участю перекладача та працівника оперативного підрозділу, яка зафіксована довідкою про результати співбесіди 05.05.2010р.
Як вбачається з матеріалів справи позивачу відмовлено у в'їзді на території України, оскільки нею не підтверджено мети запланованого перебування.
Крім цього, постановою Кабінету Міністрів України №1074 від 29.12.1995р. затверджено Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію.
Згідно п. 16-1 Правил іноземці - громадяни, та особи без громадянства, які постійно в ній проживають, у разі в'їзду в Україну або транзитного проїзду через територію України повинні мати кошти в 20-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого в Україні на день їх в'їзду на її територію, з розрахунку на кожен місяць перебування або на термін перебування менше одного місяця. Наявність таких коштів або гарантія їх наявності може бути підтверджена шляхом пред'явлення для контролю: грошових коштів у національній валюті України або у конвертованій іноземній валюті; документа із зазначенням суми грошових коштів, на підставі якого можна отримати кошти в банківських установах України; платіжної картки міжнародних платіжних систем з випискою з особового банківського рахунка заявника, що підтверджує наявну суму грошових коштів; документа, що підтверджує бронювання або оплату житла, оплату харчування в Україні; договору на туристичне обслуговування (ваучера); гарантійного листа приватного підприємця або юридичної особи, що запросили іноземця або особу без громадянства, про взяття на себе зобов'язань із сплати всіх витрат особи, пов'язаних з її перебуванням в Україні та виїздом з України; проїзного квитка для повернення до держави свого громадянства, або постійного місця проживання, або до третьої держави.
З довідки про результати співбесіди та її відеозапису вбачається, що при приведенні співбесіди позивач повідомила, що для забезпечення проживання в Україні строком більше тижня в неї не більше 100 Євро, будь-яких інших наведених вище доказів існування відповідної суми коштів позивачем не надано.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п.17 Правил в'їзд в Україну та виїзд з України не дозволяється на підставах, установлених статтями 25 і 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" та статтею 8 Закону України "Про прикордонний контроль". Іноземцю та особі без громадянства може бути відмовлено з підстав, передбачених законами України, у в'їзді в Україну за результатами співбесіди, яка проводиться в пункті пропуску через державний кордон посадовою особою Державної прикордонної служби. У разі наявності підстав, передбачених частиною другою статті 25 зазначеного Закону, у паспортному документі іноземця та особи без громадянства службовими особами Державної прикордонної служби або органів внутрішніх справ ставиться штамп "Заборонено в'їзд в Україну терміном на ...". Цей термін встановлюється органом внутрішніх справ, Служби безпеки або Державної прикордонної служби залежно від обставин і характеру правопорушення від шести місяців до п'яти років.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Перевіривши рішення відповідача 2 та з врахуванням того, що позивачем не надано доказів на обґрунтування мети запланованого в Україні перебування, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийняте в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.О. Баранов