Справа №2017/1-50/110
Іменем України
смт. Кегичівка 2 березня 2011 року
Суддя Кегичівського районного суду Харківської області Криворотов С.В., при секретарі Михальчук В.В., розглянувши скаргу у порядку ст. 27 КПК України ОСОБА_1 про порушення кримінальної справи, притягнення до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 125 КК України ОСОБА_2 та ОСОБА_3, -
ОСОБА_1, у порядку ст. 27 КПК України, подано до суду скаргу про порушення кримінальної справи, притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч.1 ст. 125 КК України. Згідно з викладеними у скарзі обставинами, 9 квітня 2010р., приблизно о 14 год., на городі заявника, в с. Шляхове Кегичівського району Харківської області, обвинувачувані нею особи, під час сварки на ґрунті неприязних стосунків, ударили потерпілу: перший - металевою частиною вил по шиї та руках, друга -руками в груди, чим спричинили крововиливи на кистях рук та лівій молочній залозі, тобто, легкі тілесні ушкодження.
Згідно з ч.1 ст. 27 КПК України, справи про злочини, передбачені ст. 125 КК, порушуються за скаргою потерпілого, у порядку приватного обвинувачення. Виходячи з кваліфікації злочину, скарга подана за підвідомчістю і підлягає розгляду судом.
Попередній розгляд цих скарг врегульований ст. 251 КПК України. Відповідно до ч.1 цієї норми Кодексу, скарга повинна відповідати вимогам, які встановлені щодо обвинувального висновку (ст.ст.223-224 цього Кодексу).
Так, згідно з ч.2 ст. 223 КПК України, в описовій частині обвинувального висновку (а значить, і скарги), зазначаються наслідки злочину, вчиненого кожним з обвинувачених. Однак, при викладенні наслідків злочину обох обвинувачених, вони зазначені одні і ті ж: тілесні ушкодження у вигляді крововиливів і на руках, і на молочній залозі. При цьому, дані наслідки по відношенню до конкретних дій кожного обвинуваченого не розмежовані.
Відповідно до ч.2,3 ст. 223 КПК України, п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 2 липня 2004р. «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів», у скарзі мають бути чітко викладені докази, при посиланні на них закон зобов'язує вказувати аркуші справи. Проте, описова частина скарги таких зазначень і посилань не містить (а.с.1-2), надана копія акту судово-медичного обстеження не засвідчена (а.с.4-5), її оригінал до скарги не доданий, і у витребуваних з РВ ГУ МВСУ матеріалах також відсутній (№581, а.с.7-8).
Всупереч ч.5 ст. 223 КПК України, у скарзі не зазначене місце її складання, до неї не долучено довідки про цивільний позов, як цього вимагає п.3 ч.1 ст. 224 КПК України.
Скарга не містить посилань на наявність чи відсутність інших обставин, які впливають на відповідальність.
Згідно із п.4 зазначеного наприкінці скарги додатку, до неї додано лише одну її копію, яка фактично і міститься у матеріалах справи, що не відповідає кількості обвинувачених. Це, а також відсутність другої копії позовної заяви, може призвести до порушення прав одного з обвинувачених і позбавляє суд можливості виконати вимоги ч.1 ст.254 КПК України, які, згідно з ч.2 ст. 286 Кодексу, відносяться і до скарги приватного обвинувачення.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 251 КПК України, суддя залишає скаргу без розгляду, якщо вона не відповідає вимогам, зазначеним у ч.1 цієї статті, та повертає її особі, яка подала скаргу.
Згідно з ч.2,3 п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України, №13 від 2 липня 2004р. «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів», суд роз'яснює потерпілому права на примирення з обвинуваченими.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.2 ст. 251 КПК України, -
Залишити без розгляду ОСОБА_1 про порушення кримінальної справи, притягнення до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 125 КК України ОСОБА_2 та ОСОБА_3, і повернути її особі, яка подала скаргу.
Роз'яснити потерпілій право на примирення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Відповідно до ч.5 ст. 251 та ст. 347 КПК України, постанова про залишення скарги без розгляду апеляційному оскарженню не підлягає.
Суддя С.В.Криворотов