Справа № 2017/1-56/11
іменем України
смт. Кегичівка 1 березня 2011 року
Кегичівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Криворотова С.В., при секретарі Михальчук В.В.., з участю сторін: з боку обвинувачення - прокурора Сліпака О.О., з боку захисту -підсудного ОСОБА_1, його захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за якою
ОСОБА_1, що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с. Павлівка Кегичівського району Харківської області, українець, громадянин України, освіта середня, неодружений, утриманців не має, не працює, проживає АДРЕСА_1, не засуджений,
- обвинувачується за ч.1 ст. 296 КК України,
17 січня 2011р., приблизно о 23год. 40хв.., ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в домоволодінні ОСОБА_3, що розташоване в с. Павлівка Кегичівського району Харківської області, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства та з особливою зухвалістю, грюкав по вікнах та у двері будинку. На зауваження господарки покинути домоволодіння не реагував, висловлювався нецензурною лайкою, зламав ручку вхідних дверей вартістю 100грн., вибив у вікні однокамерний склопакет вартістю 37,8 грн., заліз у приміщення, зламав гачок міжкімнатних дверей вартістю 10грн., чим спричинив збитки на 147,8грн.
У пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 296 КК України у судовому засіданні підсудний винним себе визнав повністю, дати пояснення погодився і пояснив:
17 січня 2011 року, попередньо випивши, пішов до ОСОБА_3, щоб попрохати цигарок, знав, що вона живе з матір'ю та вітчимом, які страждають на хворобу серця. В будинку горіло світло, почав стукати у вікна та двері, ОСОБА_3 попросила не стукати, він обурився, почав грюкати гучніше, зламав ручку на дверях, кинув цеглину у вікно, через розбите вікно заліз в будинок, на наступних дверях зірвав навісний гачок. Коли побачив матір ОСОБА_3, вийшов з будинку. У вчиненому щиро розкаюється, збитки потерпілій відшкодував.
Потерпіла ОСОБА_3, належним чином сповіщена про день та час розгляду справи, у судове засідання не з'явилась. Попередньо подала заяву, згідно з якою просить справу розглянути без її участі, показання підтверджує, , завдану шкоду компенсовано повністю, просить призначити найменше покарання. Заслухавши думку учасників розгляду, суд, на підставі ст. 290 КПК України, визнав можливим з'ясувати обставини події, захистити права і законні інтереси потерпілої та розглянути справу у відсутність цієї особи, оскільки це не тягне порушення її прав.
У судовому засіданні досліджені матеріали справи: довідки про вартість викраденого майна (а.с.24,25); висновок амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 25.01.2011 року, відповідно до якої підсудний не хворіє будь-якою психічною хворобою і міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними при вчинені даного діяння, в момент вчинення злочину в тимчасовому хворобливому стані не перебував та міг усвідомлювати значення свої дій та керувати ними, не хворіє душевними хворобами та застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (а.с.45-46); копія паспорта ОСОБА_1 з підтвердженням анкетних даних (а.с.60); позитивна характеристика підсудного за місцем проживання (а.с.61); довідка про склад його сім'ї (а.с.62); довідки про те, що підсудний на наркологічному та психіатричному обліках не перебуває (а.с.64,65); довідка про відсутність судимостей у ОСОБА_1
Суд визнає, що зазначені докази по справі зібрані у порядку і відповідно до вимог закону, є належними, допустимими та достатніми для постановлення вироку.
Відповідно до ст. 299 КПК України, суд, за ініціативою прокурора та згодою усіх учасників процесу, вважає недоцільним дослідження решти доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки вони відповідають показанням підсудного і ніким не оспорюються. При цьому з”ясовано, що підсудний та інші учасники розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, тому у суду немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також у розумінні того, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Заслухавши пояснення підсудного та дослідивши докази у справі, суд вважає, що пред'явлене обвинувачення у судовому засіданні доведене повністю.
Суд вважає доведеним, що підсудний умисно порушив громадський порядок із мотивів явної неповаги до суспільства, за ознакою особливої зухвалості, отже, його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.296 КК України.
Як обставина, що пом'якшує покарання, відповідно до п.1 та п.2 ч.1 ст.66 КК України, визнається щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку, що підтверджується поведінкою підсудного на досудовому слідстві та його поясненням у судовому засіданні, заявою потерпілого. Обставиною, що обтяжує покарання, згідно п.13 ч.1 ст. 67 КК, визнається вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд виходить із його класифікації, згідно зі ст. 12 КК України, що він є невеликої тяжкості. Суд враховує також особу підсудного, який до відповідальності не притягувався, характеризується позитивно, у вчиненому щиро розкаюється, не працює, потерпіла претензій не має. Зазначені відомості, що характеризують як обставини злочину, так і особу підсудного, його ставлення до скоєного, у сукупності свідчать про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства. Враховуючи зазначені обставини, суд не знаходить підстав для застосування таких видів покарання як штраф та арешт, що передбачені санкцією статті Кодексу. Враховуючи викладене, суд доходить висновку про застосування до підсудного такого виду покарання як обмеження волі.
Крім цього, при викладених умовах, суд вбачає підстави для висновку про можливість застосування ст.75 КК, звільнивши підсудного від покарання з випробуванням та встановивши іспитовий строк. Водночас, з метою посилення впливу призначеного покарання та контролю за його відбуванням, визнано доцільним покласти на підсудного обов'язки, які обмежують його права на зміну місця проживання або роботи, згідно з п.2 п.3 та п.4 ч.1 ст. 76 КК України.
Суд визнає таке покарання необхідним і достатнім для виправлення підсудного та попередження нових злочинів.
Судових витрат по справі немає, цивільні позови не заявлені. Речові докази по справі відсутні.
Підстав для зміни запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд суд не знаходить.
Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст. 296 КК України, і призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ст.75 КК України, звільнити його від відбування цього покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю в 1 (один) рік. Згідно з п.2, п.3, п.4 ч.1 ст.76 КК України, покласти на засудженого обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти їх про зміну свого місця проживання або роботи,періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.. Умовою звільнення від відбування призначеного покарання є не вчинення протягом іспитового строку нового злочину і виконання покладених обов'язків.
Міру запобіжного заходу стосовно засудженого, до набрання вироком чинності, залишити попередню -у вигляді підписки про невиїзд.
Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Харківської області, через Кегичівський районний суд, протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Головуючий С.В.Криворотов